- •Будова|споруди| |і/або|і принци|основа|п дії.
- •Програмування, мови програмування
- •Приклади операцій керування Таблиця 10.2
- •Б Рис. 10.15. Ієрархія завдань проекту удова програми.
- •Базові функції, логічні функції
- •Т Рис. 10.23. Маркер ригери sr і rs
- •Часові функції Таблиця 10.4
- •Операції введення і передавання
- •Д Рис. 10.28. Фронти сигналу етектування фронту сигналу
- •Таймери
- •Лічильники
- •Програмування секвенційного керування на основі методу Grafcet
Лічильники
Функції обчислень, які в техніці керування називають лічильниками, уможливлюють підрахунок імпульсів. Лічильник описується – в символічній комірці – назвами операторів входів і виходів на рис. 10.29. Він адресується у абсолютному або символьному вигляді, наприклад, С4 або «Підрахунок елементів 1».
П
Рис.
10.29.
Лічильник - функція
П
Рис.
10.30.
Діаграма роботи лічильника
Введення початкового значення (PV, aнгл. Programmed Value). Лічильник приймає значення входу PV як початкове. Задане значення можна трактувати як сталу, наприклад, C#50 є значення 50.
В
Рис.
10.31.
Запам’ятовування
значення
обчислення
Обнулення лічильника (R). Після переказу сигналу 1 на вхід R лічильник обнулюється, тобто лічильник встановлюється на 0.
Читання біжучого значення лічильника (CV/CV_BCD aнгл. Counter Value). Біжуче значення лічильника передається на вихід CV - в двійковому коді або на вихід CV_BCD - в коді BCD (рис. 10.31).
Статус лічильника (Q). На вихід Q
передається 1, якщо значення лічильника більше 0.
Програмування секвенційного керування на основі методу Grafcet
Структура і опис процесу та програми керування
Щоб програма PLC була прозора і зрозуміла| не тільки|крізь| для автора, опи|опис|с дій систем|поза|и керування повинен мати структуру, незалежну від| програмної і апаратної |і/або||реалізації (табл|. 10.5). Тому програми секвенційного керування д|розділяє|ілять поетапно на блоки |, які в свою|на черзі| чергу ділять на окремі|обособлені||лічбу| стани, дії або ланки| та визначають|лишилися||котрими| умови переходу між ними. Дії, об'єднані між собою|, можуть бути сформовані| в більш|індивідів|і об’єкти - програмні функції. В органі|установчому|заційному блоці, наприклад, в блоці ОВ 1 з тaбл|. 10.5, ви|означує|значається послідовність почергового викли|і/або|ку блоків і функцій. Розрізняють їх, присвоюючи| те|клички|кстові назви |чергові|або номери (xx|). Для особливо складних операцій (дій), які мають| універса|вдачу|льний харак|товаровиробники|тер, розроблені готові блоки і функції - підпрограми|котре||, в яких|лиш| користува|обладнує|ч тільки присвоює|підходящі| відпов|і/або|ідн|їхній|і парамет|достоїнства|ри і їх значення.
Для проведення тестів програм або їх частин, виробники поставляють також програмні (віртуальні) «пристрої» керування, які хоч є тільки складовою частиною програмного забезпечення, поводяться як реальні пристрої керування. Це дозволяє проводити тест програми керування on-line (он-лайн) для такого пристрою керування ще до того, як буде укомплектована і відповідно сконфігурована реальна установка.
Блок секвенції дій містить стани (кроки) означені позначками, пов'язаними з умовами переходів до наступного стану (кроку). Ці умови переходів називають транзиціями (латин. transitus = перехід).
Структура програми секвенційного керування Таблиця 10.5 |
||
поділ
|
завдання
|
|
організаційний блок ОВ 1, виклик блоку:
|
FC1 |коло| 1 коло 2 : коло xx |
режим роботи старт, стоп автоматичне керування ручне керування |
кінець блоку:
|
|
|
виклик блоку:
|
FC1| коло| 1 коло 2 : коло хx |
секвенція дій умови переходів |
кінець блоку:
|
|
|
виклик блоку:
|
FC3 | коло| 1 коло 2 : коло xx |
накази і виконавчі доручення
|
кінець блоку:
|
|
|
виклик блоку:
|
FC4 | коло| 1 коло 2 : коло xx |
Рапорти, діагноз
|
кінець блоку: |
|
|
У блоці діагностики сформульовані несеквенційні випадки і аварійні стани.
В
Рис.
10.32.
Опис секвенційного керування
процесом
за методом Grafcet
Рис.
10.33.
Будова етапу – одиничного
кроку програми
Останній режим найбільш придатний для перевірки правильності|коректний| програми як| у віртуальних тестах|дослідуваннях|, так і для дійсного пристрою керування|.
Окремі квадрати-етапи з'єднуються з транзиціями двома вертикальними відрізками – вхідним, зв'язаним з попереднім етапом, і вихідним, зв'язаним з наступним етапом. Транзиції позначаються короткою горизонтальною рискою. Біля символу етапу, як правило, в окремому прямокутному полі, наведено словесний або формалізований опис дій (aнгл. Аctions), які стосуються цього етапу. Безпосередньо біля символу транзиції також наведено її словесний опис.
Кожен етап має свій порядковий номер n, а початковий етап позначений номером нуль. Етап може бути активний або неактивний; цей стан визначає показник етапу, який представлений логічною змінною 1 для активного етапу або 0 для неактивного. Інформація про стан етапу зберігається в пам'яті - тригері, пов'язаному з даним етапом (рис. 10.33).
Етап може бути активізований тільки|лиш| тоді, коли попередній етап активний і|і/або| коли виконана|справджувати| умова переходу-транзиції| (кон’юнкція| цих двох подій рівна 1).
Умови переходів-транзицій можна визначити на підставі ходу процесу, наприклад, досягнуто певного рівня в резервуарі, або на підставі заданого режиму роботи пристрою керування. У режимі автоматичної роботи наступає перехід від етапу до етапу при дотриманні умов транзиції. При покроковій роботі для переходу треба додатково натиснути кнопку кроку управляючої панелі. Етап n стає неактивний, коли активізується наступний за чергою етап (n +1) або коли буде виключене автоматичне перетворення програми з вимушеним переходом до початкового етапу або до іншого етапу.
