13.2. Види робочих місць і їх раціональна організація

Важливість раціональної організації робочих місць визначається тим, що на робочому місці людина проводить третину свого трудового життя. Тому основними завданнями управління є створення оптимальних робочих місць, які б сприяли ефективній реалізації творчого і фізичного потенціалу працівників, що спільно виконують роботу чи якусь операцію.

Робоче місце – це просторова зона дії, оснащена технічними засобами, в якій здійснюється трудова діяльність працівника або групи працівників.

На робочому місці розміщуються знаряддя, предмети і продукти праці, тому границі робочого місця повинні забезпечити можливість виконання всіх дій технологічного процесу.

В залежності від технологічного процесу всі робочі місця можна розділити на постійні і тимчасові. Постійні робочі місця – це ті, які не змінюють своє розміщення в просторі. В свою чергу вони поділяються на основні, допоміжні, обслуговуючі, які є як стаціонарні, так і умовно стаціонарні.

Тимчасові робочі місця характеризуються переміщенням виконавців, засобів, а інколи і предметів праці, властиві працівникам транспорту, ремонту. Цим робочим місцям властива мобільність.

В залежності від рівня механізації виділяють три види робочих місць:

- робочі місця ручної праці, де робота виконується за допомогою різних ручних знарядь;

- механізовані робочі місця, де працівник управляє робочими машинами і механізмами і за їх допомогою змінює предмет праці;

- автоматизовані робочі місця, на яких механізми і автомати виконують певні технологічні операції за заданими параметрами, а виконавець керує ними за допомогою дистанційних пультів.

Залежно від кількості виконавців робочі місця діляться на індивідуальні і колективні, залежно від умов праці розрізняють робочі місця з нормальними умовами праці, монотонні, тяжкі та шкідливі.

У всіх випадках характер раціональної організації робочих місць залежить від специфічних умов. Проте, можна виділити окремі загальні риси, зумовлені певними основними вимогами при їх організації:

- точне виконання встановленої технології;

- забезпечення споріднення ручних операцій;

- створення на робочому місці умов, які б дозволяли працівнику працювати в найбільш сприятливій позі;

- забезпечити дотримання вимог ергономіки до робочого місця, предметів праці;

- створити нормативні санітарно-гігієнічні умови праці і комфортність робочого місця.

Організація робочого місця при виробничому процесі визначається регламентами, технологічними інструкціями.

Під організацією управлінської праці розуміють порядок, правила службової поведінки в апараті управління, які спрямовані на виконання перспективних і поточних завдань керівниками, спеціалістами і другими працівниками управління згідно з діючими посадовими інструкціями і положеннями про структурні підрозділи.

Організація праці засновується на комплексі розроблених регламентів, які визначають :

- місце і роль кожного структурного підрозділу і кожного робітника у системі управління;

- порядок взаємозв’язку між ними;

- форми впливу на діяльність об’єкту управління;

- способи контактів з зовнішнім середовищем.

Вимоги до організації робочих місць можна згрупувати таким чином:

інформаційні, економічні, ергономічні, гігієнічні, естетичні, технічні, організаційні.

Інформаційні вимоги – це комплекс заходів з інформаційного забезпечення робочого місця, до яких відносять:

- визначення обсягів і структури інформації, яка надходить на робоче місце, обробляється на ньому, створюється і передається на інші робочі місця;

- проектування інформаційних потоків, до системи яких входить робоче місце та ін.

- інформація повинна бути достатньою для виконання службових обов’язків.

Економічні вимоги передбачають таку організацію робочого місця, при якій витрати на його утримання мінімальні, проте достатні для його функціонування.

Ергономічні вимоги сформовані наукою, яка з’явилася порівняно недавно у зв’язку з новими вимогами виробництва та управління – ергономікою. Вона виникла на межі технічних наук, психології, фізіології та гігієни і широко використовує дані анатомії, антропометрії, біофізики, токсикології. Ергономіка – галузь науки, яка вивчає функціональні можливості людини в трудових процесах з метою створення для неї оптимальних умов праці. Все, що оточує працюючу людину, створює її робоче середовище – меблі, приміщення, устаткування, машини, механізми тощо. Знаряддя праці повинні відповідати вимогам ергономіки та бути максимально пристосованими до людини, до її фізичної, фізіологічної, естетичної природи.

Гігієнічні вимоги – це вимоги до освітлення робочих місць, повітряобміну, температурного режиму, вологості, шуму та інших факторів середовища, які впливають на здоров’я та працездатність працівників.

Естетичні вимоги – це елементи зовнішнього оформлення середовища, в якому працює людина, а саме: зовнішній вигляд приміщення та знарядь праці, їх кольорова гама, наявність квітів в інтер’єрі тощо.

Технічні вимоги – це науково обґрунтовані параметри знарядь праці, устаткування та проходи до інших робочих місць і т.і.

Існують санітарні норми робочих місць для різних категорій управлінського апарату:

- керівник підприємства: 25-55 м²

- заступник керівника: 12-35 м²

- керівник великого структурного підрозділу: 12-35 м²

- керівник відділу, його заступник, головний спеціаліст: 4-8 м²

Ці норми достатньо орієнтовні і кожна організація розраховує розміри робочих місць з урахуванням умов праці робітників різних професій.

Метою раціоналізації робочих місць є:

- зменшення витрат робочого часу на їх обслуговування;

- забезпечення нормальних умов праці і зменшення втомлюваності та напруження працівників; найбільш економне використання площі і підвищення продуктивності праці персоналу.

Існує сумарний метод розрахунку площі робочих місць, при якому враховуються площі трьох складових частин робочого місця:

П_заг = П_рп + П_о + П_пр , де

П_рп – площа, необхідна для роботи і пересування робітників;

П_о – площа, яку займає обладнання;

П_пр – площа для проходів.

Виділяють наступні основні системи планування приміщень: кабінетна, зальна, сотова.

1. Кабінетна – структурні підрозділи розміщують на окремих поверхах приміщення, а відділи і служби в окремих кімнатах (від 4 до 30 чол.). Перевагами системи є створення умов для творчої праці і комфортних умов для малих груп співробітників, а недоліки – збільшення витрат на опалювання, освітлення і подовження маршрутів документопотоків.

2. Зальна – при якій структурні підрозділи і виробництва розміщуються у великих залах (на поверхах) будови з кількістю співробітників до або більше 100. Ці приміщення обов’язково оснащуються штучним освітленням, кондиціюванням повітря і звукоізоляцією. Перевагою є зменшення витрат на побудову і експлуатацію приміщень, збільшення площ на одного службовця, забезпечення раціональної технології управління. Головний недолік – неможливість створення затишних і творчих умов праці, особливо для вчених і керівників.

3. Сотова (ячеїста), при якій у великій залі розміщуються співробітники підрозділів, а приміщення для керівників служб і підрозділів формуються за допомогою спеціальних пересувних перегородок зі стекла висотою 1,5-2,0 м. Використання перегородок створює комфортні умови для співробітників, у яких є своя «ячейка» - сота. У той же час керівник підрозділу може вільно спостерігати за роботою підрозділів і служб, а також трудовою дисципліною. Ця система широко використовується у великих західних компаніях

При розподіленні приміщень керуються певними правилами: у першу чергу розміщають крупні структурні підрозділи (адміністрація, канцелярія, бухгалтерія, відділи маркетингу, кадрів) і враховують можливість їх розширення.

Суміжні відділи і служби розміщують поруч, щоб мінімізувати час на обмін інформацією.

Підрозділи, пов’язані роботою з клієнтами, відвідувачами (кадри, бухгалтерія, збут), необхідно розташовувати поруч з ліфтом, входом і сходами.

Складські, транспортні, множувальні підрозділи необхідно ізолювати від відвідувачів і офісних приміщень.

Туалети і кімнати для курців повинні бути на кожному поверсі і бути легко доступні клієнтам і співробітникам.

Планування робочих місць здійснюється виходячи з площі приміщень, числа співробітників, нормативів площ на 1 співробітника і проекту меблів і обладнання:

- загальна і корисна площа приміщень, а також планування кімнат визначається по робочим кресленням будівлі;

- кількість співробітників визначається штатним розкладом підприємства.

Існує методика розробки паспорта робочого місця. Розробка здійснюється поетапно.

1. Аналіз літератури, типових проектів робочих місць, приміщень офісів.

2. Розрахунок потреби в необхідних площах, обладнанні, технічних засобах, розробка технічного завдання на робочі місця для підрозділів.

3. Розробка технічного проекту, заказ меблів і обладнання, проведення ремонту приміщень, розробка регламентуючих документів.

4. Впровадження паспорта робочого місця.

Паспорт (типовий проект) робочого місця робочих і службовців включає наступні розділи:

- призначення і загальні характеристики;

- план робочого місця;

- меблі, обладнання, технічні засоби;

- функціональні обов’язки (основні елементи роботи);

- методи і прийоми праці;

- умови праці;

- організація обслуговування;

- регламентуюча документація;

- загрузка робочого місця (нормування);

- охорона праці і техніка безпеки.

Вихідними даними для розробки паспортів робочих місць є:

- типові паспорти робочих місць;

- моделі робочих місць співробітників;

- штатний розклад підприємства;

- положення про оплату праці;

- схема монтажу технічних засобів;

- інструкції по експлуатації;

- нормативи управлінської праці;

- інструкції по техніці безпеки;

- робочий проект будівлі (офісу);

- специфікація на меблі і обладнання;

- положення про підрозділи;

- посадові інструкції;

- контракти співробітників;

- нормативи площ на 1 співробітника.