Ефективна самопрезентація – запорука успішного працевлаштування.

Багато хто з нас щодня стикаються з необхідністю представляти себе новим людям. Іноді це серйозні ділові партнери, іноді просто випадкові швидкоплинні знайомі, але всі з нас хотіли б виробляти тільки хороше враження. Для цього необхідний спеціальний навик, завдяки якому самопрезен­тація вашої особистості буде проходити успішно. Навчитися цьому можна на тренінгах, а можна і самому.

Самопрезентація особистості - це процес, який дозволяє нам здатися в найкращому світлі. Це те, як ви виглядаєте, як пахнете, як говорите і рухаєтеся - всі ваші дії, які здатний оцінити інша людина. Більшість людей залежні від думки оточуючих, нам важливо знати, що про нас думають добре, що нас цінують, що ми подобаємося. Саме це оцінне судження штовхає нас на різного роду вчинки, які допомагають оточуючим скласти про нас та чи інша думка. Часто буває, що, бажаючи сподобатися, людина робить щось таке, що раз і назавжди відштовхує людей від нього. Це залежить від уміння подати себе, яким володіють не всі. Інші ж, навпаки, розташовують до себе буквально з першого слова або жесту. Це природна чарівність і підкуповує. Якщо у вашій роботі та особистому житті не вистачає саме цього досвіду, прийшов час вчитися йому.

Ефективна самопрезентація. При знайомстві або під час важливої ​​зустрічі результат, якого ви чекаєте, багато в чому залежить від вас. Чи робите ви ділову пропозицію або пропозицію руки і серця, згода людини буде складатися з багатьох чинників. Особливо важко буває замкнутим мало това­рись­ким людям. Якщо ви саме такий, то починати доведеться з малого. Фахівці зі спілкування (ділового, інтимного) вважають, що людина не може налагодити комунікативні навички з пізнання себе. Тому займіться тим, що допоможе вам неупереджено поглянути на себе. Допоможуть відверті бесіди з близькими, йога, заняття з психологом. Потрібно це для того, щоб ви навчилися краще розбиратися в людях, що неможливо без пізнання і прийняття себе, як особистості. Слід усвідомити, що якщо тільки ви не професійний актор, то вам краще бути таким, яким ви є, а не здаватися тим, ким ви б бути хотіли. Фальш дуже легко розпізнати - це може звести всі ваші зусилля по встанов­ленню контактів нанівець. Тому не бійтеся бути самими собою, навіть якщо вам здається, що ви не можете бути цікавим. Намагайтеся бути таким, яким би хотіли бачити оточуючих.

Якщо вам подобається бачити навколо себе усміх­нених дружніх членів - будьте таким, якщо ви хочете бачити поряд співчува­ючих і співчувати - будьте таким.

Якщо ж спілкування з новими людьми не є для вас проблемою, ви легко знаходите спільну мову практично з усіма і не відчуваєте страху перед виступами, то виконана робота буде набагато менше. Перш за все, в кожному конкретному випадку важливо визначати аудиторію, на яку буде розрахована ваша самопрезентація - головне, щоб ви чітко знали, на кого поширювати свій шарм. Далі є 2 варіанти поведінки. Перший - ви підстроюєтеся під аудиторію. Це досить складно зробити, але один ефективний спосіб є - ви повинні перейня­ти основні риси характеру й поведінки тих людей, яким хочете сподобатися. Це можуть бути характерні жести, тембр мови і темп голосу, певні теми і т.д. Варто лише трохи поспостерігати за поведінкою оточуючих, і ви без зусиль побачите, що їм цікаво і те, що їх об'єднує. Від вас вимагається лише одне - стати схожим на них.

Але такий спосіб працює не завжди, а іноді і шкодить. Тому важливо вміти звернути на себе уваги і іншими способами. Наприклад, стати лідером, домінуючою особою, що важливо на ділових переговорах. Ви презентуєте себе, як явного лідера, чий авторитет не обговорюємо. Упевнені рухи, низький і досить сильний голос, чіткі бескопромисні фрази допоможуть вам у цьому. Але варто знати, що такий спосіб працює тільки в тому випадку, якщо ви знаходитеся серед людей, де більше немає претендентів на місце лідера, інакше боротьба за нього вам забезпечена.

Самопрезентація допоможе вам налаштувати оточуючих на те бачення вас як особистості, яке вам найбільш вигідно. Іноді навіть у звичайному магазині чи державній конторі потрібна чарівність, щоб отримати заповітний товар чи послугу швидко. Незнайомі ж люди не можуть почерпнути інформа­цію про вас, крім тієї, що ви їм даєте, тому якщо ви виглядаєте і поводитеся, як приємна і добродушна чи жорстка і владна людина - ви і будете таким для них.

Поняття позиціонування «Я-компанія». Ознаки та атрибути корпо­ра­тивної культури компанії. Сучасне суспільство активно розвивається в умовах ринкової економіки. Із позиції маркетингу воно «є своєрідним марке­том, тобто ринком міжособис­тісних взаємин, на якому завжди співіснують ті, хто продають, і ті, хто купують».

З огляду на це, людина також розглядається як своєрідний «товар», який пропонується на ринку суспільних взаємин. Дослідники з PR-технологій зазначають: «Якщо ще донедавна ви могли розраховувати тільки на визнання ваших досягнень у вигляді нагород і подяк, то тепер ви цілком можете презентувати себе на ринку як бренд, як унікальний спеціаліст, за володіння яким компанія погодиться платити чималі кошти». У сучасних реаліях жорсткого конкурування кожен фахівець повинен вміти акцентувати увагу на особистісному потенціалові, аби посісти свою «нішу» на ринку. Тож виникає необхідність у створенні власного неповторного образу.

Формування власного іміджу та вміння себе позиціонувати набуло надзвичайної актуальності в останні роки. Професіоналізм сьогодні – ринковий товар, а професіонал – це бренд. Тож питання створення ефективного я-образу є важливим не лише для сучасних менеджерів, воно не менш значуще для журналістів, юристів, письменників, політиків, акторів, реабілітологів та ін. Для фахівців, діяльність яких пов’язана з комунікацією, формування та просу­ван­ня власного іміджу дасть змогу успішно функціонувати у своїй галузі та процвітати на ринку праці. З допомогою селф-брендінгу журналіст зможе вдало позиціонувати себе в сучасному медіа-світі.

Поняття імідж в українській журналістиці набуло активного вжитку порівняно нещодавно, оскільки тривалий час монополію на цей термін мала іміджелогія. Нині існує чимало різноманітних визначень іміджу: імідж – це знаковий замінник, що відбиває основні риси портрета людини; імідж - як штучне створення неперевершеного образу; імітація або подання зовнішньої форми будь-якого об’єкта, держави, політика, організації. Імідж як універсаль­на категорія може бути застосована до будь-якого об’єкта, що стає предметом соціального пізнання: до людини (персональний імідж), організації, регіону, країни (корпоративний імідж), професії, освіти, до торговельної марки (бренда) тощо – і свідчить про те, який має вигляд об’єкт (людина, підприєм­ство, країна, товар) в інтерпретації оточення.

У загальному тлумаченні імідж людини – візуальне враження про особу, що склалося в певній групі внаслідок сформованого в їхній психіці образу цієї людини, унаслідок контакту з нею або після отриманої про неї інформації від інших осіб. Саме враження, а не оцінка як раціональний факт діяльності свідо­мості. Імідж найчастіше закінчується такою попередньою операцією нашого пізнання, як вистава.

Селф-брендінг – це створення власного неповторного іміджу, я-образу, презентація себе, це поняття синонімічне «іміджу»; йдеться про створення унікального образу товару, бренда, але товар – це ви, як спеціаліст і особис­тість, яка несхожа на інших». Я-образ має здатність викликати певні відчуття, асоціації, уявлення. Власний бренд є безцінним для розвитку кар’єри, він допомагає показати, хто Ви є, у чому Ваша найбільша сила, і, щонайголовніше, – виділяє Ваше ім’я серед інших та підвищує Вашу цінність для компанії. Тож при побудові бренду необхідно зважати на те, чим він цікавий для оточуючих.

Так, імідж створюється винятково для себе, як засіб виокремлення з натовпу, створення власного образу без зважання на думку й бажання оточую­чих. А селф-брендінг формується з метою рекламування себе, щоб створити позитивний образ, який свідчитиме про високу якість і гарну репутацію свого власника. Виникає потреба в потлумаченні ще одного ключового поняття, що разом із іміджем та брендом створюють так звану «додаткову вартість» людини. Репутація – це вже сформована думка про людину, що ґрунтується на її попередній поведінці, вчинках, досягненнях. Якщо імідж / бренд створює сама особистість, то репутація – це те, як її сприймають оточуючі.

«Позиціонування» розглядається як вміщення об’єкта в сприятливу для нього інформаційну сферу. В процесі позиціонування важливим є виконання двох завдань: виокремлення посеред інших спеціалістів цієї галузі та мотивація щодо вибору саме цього фахівця.

Позиціонування: битва за голови. З чого має починатися і на що повинна спиратися стратегія компанії, стратегія бренда - З позиціонування. Ця концеп­ція вже давно користується успіхом у всьому світі, і зі збільшенням конкуренції її вплив зростає. Проте популярність зіграла з позиціонуванням злий жарт. Тепер цей термін експлуатується ким завгодно, відірвавшись від свого первинного сенсу. Вона існує вже більше 40 років, і поки що не збирається іти відпочивати.

Що таке позиціонування? Його сенс полягає не у створенні оригіналь­­ного продукту (сьогодні все легко відтворюється і повторюється) і не в зменшенні витрат (все одно хто-небудь занизить ціну ще більше). Від початку сенсом позиціонування був пошук гідного місця у свідомості споживача, або, іншими словами, позиції. Позиція - це вже сформований стереотип, а людські стереотипи - одна з найбільш стійких речей у світі. Позиціонування - це не те, що виробник робить зі своїм товаром, а це операція на свідомості потенційних покупців. Продукт позиціонують у головах клієнтів. А якщо в конкурентній боротьбі йде «битва за голови», то полем битви є не стільки магазинна полиця, скільки свідомість споживача.

Корпорати́вна культу́ра - це система цінностей та переконань, які розді­ляє кожен працівник фірми та передбачає його поведінку, обумовлює характер життєдіяльності організації. Корпоративна культура - це також спосіб і засіб створення організації, яка самостійно розвивається. Корпоративна культура - система переконань, норм поведінки, уста­новок і цінностей, які є тими непи­саними правилами, що визначають, як повинні працювати і вести себе люди в даній організації. При цьому мова йде про переконаннях і цінностях, які поділяються переважною більшістю членів організації.

Мета корпоративної культури - забезпечення високої дохідності фірми за рахунок максимізації ефективності виробничого менеджменту та якісного поліпшення діяльності підприємства в цілому за допомогою: удосконалення управління людськими ресурсами для забезпечення лояльності співробітників до керівництва і прийнятих ним рішень; виховання у працівників ставлення до підприємства як до свого дому; розвитку здатності і в ділових, і в особистих стосунках спиратися на встановлені норми поведінки, вирішувати будь-які проблеми без конфліктів; формування функціональної поведінки персоналу, яка спрямована на досягнення цілей підприємства.

Для досягнення цієї мети в процесі управління потрібно вирішувати такі завдання: розвиток у персоналу почуття причетності до справ підпри­ємства; заохочення залучення персоналу у спільну діяльність на благо підприємства; зміцнення стабільності системи соціальних відносин; підтримка індивідуальної ініціативи працівників; надання допомоги персоналу в досяг­ненні особистого успіху; створення атмосфери єдності менеджерів і персоналу у підприємстві; делегування відпо­відальності; зміцнення корпоративної родини (поздоровлення персоналу із сімей­ними, трудовими святами, подіями і т. д.).

Складові корпоративної культури: Мова спілкування та система комунікацій (використання усної, письмо­вої та невербальної комунікації, а також жестів та міміки). Усвідомлення своєї ролі в організації. Одним культурам імпонує прихо­вування співробітником своїх внутрішніх намірів, а інші - навпаки сприяють їх зовнішньому прояву. Одні компанії налаштовані на співпрацю, а інші - на індивідуальне самовираження. Зовнішній вигляд працівників, тобто охайність, наявність спеціального одягу, уніформи. Дотри­мання розпорядку дня. Організація харчування, тобто тривалість та періодич­ність харчування, наявність однієї їдальні для всіх працівників чи розмежу­вання їх для керуючого та рядового персоналу. Відносини в колективі та з клієнтами (у тому числі різними за статтю, віком, релігією, статусом в суспільстві, шляхи вирішення конфліктів). Норми та цінності організації. Мотивування та трудова етика (відповідальність за виконану роботу, якість роботи, оцінка роботи та винагорода за неї, просування по кар'єрних сходах). Віра (віра в успіх, допомогу, підтримку, справедливість, власні сили). Симво­ліка в організації - ритуали, лозунги, організаційні табу.

Корпоративна культура впливає як на процес управління персоналом, так і на роботу організації в цілому. Так, чим вище рівень корпоративної культури, тим у меншому ступені персонал має потребу у чіткому регламенту­ванні діяльності, в директивах, настановах, детальних схемах і докладних інструк­­ціях. До того ж, чим вище рівень корпоративної культури, тим вище престиж і конкурентоспроможність організації (підприємства). Вона у системі управлін­ня підприємством має розглядатися як стратегічний інстру­мент, що дає змогу орієнтувати усі його підрозділи та усіх працівників на загальні цілі, підвищу­вати ініціативу персоналу, забезпечувати відданість загальній справі, полегшувати спілкування.

Нині не має єдиного підходу до трактування поняття «корпоративна культура». До того ж, різні автори для її характеристики використовують такі терміни як: «культура», «організаційна культура», «культура організації», «фірмова культура», «культура підприємництва». Аналіз наявних трактувань цих понять дав змогу зробити висновок про те, що їх сутність є тотожною. Так, корпоративна культура – це добре сформована система керівних переконань, принципів і технологій у життєдіяльності підприємства.