4. Функцію утворення скарбу виконують ті гроші, які виходять з обігу, тимчасово переривають свій рух, нагромаджуються і перетворюються на скарб у своїй золотій або срібній "плоті".
При золотому обігу резервуари скарбів були стихійним регулятором обігу грошової маси. Поряд із безпосереднім нагромадженням скарбів у золотомонетній формі відбувається нагромадження їх і в естетичній формі (ювелірні вироби, предмети розкоші з золота). Це пояснюється тим, що золото має стабільну вартість і характеризується досконалою, абсолютною ліквідністю.
Ліквідність – це можливість використання певного активу як засобу платежу і водночас здатність цього активу зберігати свою вартість незмінною.
Іншим видам грошей та активам стабільність вартості й ліквідність притаманні лише більшою або меншою мірою. Паперові ж гроші не можуть перетворюватися в скарб і регулювати грошовий обіг. За капіталізму гроші нагромаджуються головним чином не у вигляді скарбів, а як капітал.
5. Функція світових грошей полягає в обслуговуванні грошами міждержавних економічних відносин, пов'язаних з розрахунками за зовнішньоторговельні операції, наданням кредитів та іншими угодами.
Первісно цю функцію виконувало тільки золото. У цій функції гроші виступають у трьох значеннях:
—як загальний платіжний засіб (розрахунки за зовнішньоторговельним та платіжним балансами країни);
Торгові й фінансові операції опосередковуються не наявними грошовими знаками, а шляхом зарахування боргових зобов'язань через банки. Якщо під час цих розрахунків виникає заборгованість, вона покривається золотом чи валютою тієї держави, якій сплачується борг.
—як загальний купівельний засіб (купівля таких товарів, як зброя, зерно, енергоресурси з негайною готівковою оплатою);
—як загальне втілення суспільного багатства нації у разі переміщення золота з однієї країни в іншу без зустрічного переміщення товарного еквівалента чи погашення боргу (надання позик, сплата контрибуцій, передача золота на збереження тощо).
1.4 Еволюція форм грошей.
Еволюція форм грошей відбувається в напрямі руху від повноцінних грошей (товарних, металевих з дорогоцінних металів), що мали власну реальну вартість, до неповноцінних і дематеріалізованих грошей (білонні монети, банкноти, депозитні, електронні), які набувають вартості опосередковано, виключно через сферу обігу.
Процес еволюції форм грошей триває й дотепер, породжуючи нові форми і якісні особливості їхнього прояву.
Електронні гроші
2. Грошовий обіг та його закони.
2.1 Сутність закону грошового обігу.
Грошовий обіг – це рух грошей у готівковій і безготівковій формах, який обслуговує реалізацію товарів і нетоварні платежі в господарстві.
Обіг грошей здійснюється на основі властивих йому законів, одним з яких є закон, який визначає кількість грошей, необхідних для обігу.
Закон грошового обігу передбачає, що протягом певного періоду в обігу має бути певна, об’єктивно зумовлена грошова маса. Він з’ясовує внутрішні зв’язки між кількістю грошей в обігу і масою товарів, рівнем цін, швидкістю обороту грошей.
1. За умов нерозвинутості кредитних відносин і виконання грішми лише функції засобу обігу зміст закону грошового обігу повноцінних грошей полягає у тому, що масса грошей, яка знаходиться в обігу прямо пропорційна сумі цін усіх товарів і обернено пропорційна числу оборотів однойменних грошових одиниць.
2. Сутність закону обігу паперових грошей полягає в тому, що їх випуск має дорівнювати тій кількості замінених ними золотих грошей, яка необхідна для забезпечення нормального товарного обігу. Переповнення каналів обігу паперовими грошима неминуче призводить до знецінення їх, тобто веде до інфляції.
3. За умов розвитку кредитних відносин і виконання грішми ще й функції засобу платежу зміст закону грошового обігу полягає у тому, що кількість грошей, які знаходяться в обігу, визначається сумою цін усіх товарів та послуг, що підлягають реалізації, за вирахуванням суми цін товарів, проданих у кредит цього року, та суми взаємопогашених платежів; та з додаванням суми цьогорічних платежів за борговими зобов'язаннями, строк сплати за якими настає цього року. І все це ділиться на швидкість обігу грошової одиниці:
СЦ – К + П – ВП
КГ = ––––––––––––––––– ,
О
де КГ – кількість грошей, необхідних для обігу;
СЦ – сума цін товарів, реалізованих протягом року;
К – сума цін, проданих в кредит;
П – платежі за кредити минулого року;
ВП – платежі які взаємно погашаються;
О – швидкість обороту однієї грошової одиниці за рік.
Більшість сучасних західних економістів для визначення кількості грошей, необхідної для обігу, базуються на неокласичній теорії рівняння грошової і товарної мас, запропонованої американським економістом І. Фішером:
M·V = P·Q
де М – маса грошей в обігу;
V– середня швидкість обігу грошей;
Р – середній рівень цін на товари та послуги;
Q – кількість товарів та послуг, представлених на ринку.
З цього рівняння можна визначити кількість грошей, необхідних для обігу:
P·Q
M = –––––
V
Однак у сучасних умовах потреба в грошах не обмежується лише товарними угодами. Вона доповнюється попитом на гроші, зумовленим заощадженнями готівкових грошей населенням, придбанням комерційних та державних цінних паперів тощо. Якщо позначити цей попит на гроші показником L(r), то формула кількості грошей набуде такого вигляду:
P·Q
M = ––––– + L(r)
V