1.3 Аналіз наявності та використання виробничих фондів

Виробничо-господарська діяльність та фінансовий стан підприємства багато в чому залежать від забезпеченості основними виробничими фондами та їх використання. Основні фонди (засоби) – це матеріальні активи, які підприємство утримує для використання їх у процесі виробництва, постачання товарів і послуг, надання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних функцій. Строк корисного використання (експлуатації) основних фондів перевищує один рік (операційний цикл, якщо останній є тривалішим за один рік) [11, с. 160].

Таблиця 1.4 – Виконання плану за якісними показниками

Показники	2007 рік			2008 рік			2009 рік			2010 рік			2011 рік
	План	Звіт	%	План	Звіт	%	План	Звіт	%	План	Звіт	%	План	Звіт	%
Технічна швидкість, км/год
Електротяга	47.5	47.5	100.0	47.0	48.4	103.0	48.0	48.5	101.0	48.8	48.9	100.2	48.9	48.9	100.0
Теплотяга	36.3	39.8	109.6	36.3	39.9	109.9	-	-	-	36.3	-	-	36.3	39.7	109.4
Середньодобовий пробіг у вантажному русі, км/дому
Електротяга	375.0	400.1	106.7	575.0	576.6	100.3	600.0	610.4	101.7	583.8	584	100.0	590.0	590.1	100.0
Теплотяга	300.0	360.1	120.0	350.0	340.3	97.2	-	-	-	-	-	-	-	528.0	-
Середня вага вантажного поїзду, т
Електротяга	3280.0	3588.0	109.4	3385.0	3545.8	104.8	3340.0	3347.6	100.2	3165.0	3166.8	100.1	3255.0	3486.8	107.1
Теплотяга	2300.0	2267.0	98.6	2200.0	2246.9	102.1	-	-	-	-	-	-	-	2881.0	-
Середньодобова продуктивність локомотива, тис. ткм брутто
Електротяга	987.5	1073.2	108.7	1100.0	1244.9	113.2	1487.5	1490.0	100.2	1307.5	1310	100.2	1375.0	1509.6	109.8
Теплотяга	512.5	616.5	120.3	500.0	564.7	112.9	-	-	-	-	-	-	-	1521.0	-

Розвиток виробництва є невіддільним від проблеми ефективного використання основних виробничих фондів.

Основні засоби підприємства − це сукупність матеріально-речових цінностей, що діють у натуральній формі протягом тривалого часу як у сфері матеріального виробництва, так і в невиробничій сфері, і вартість яких поступово зменшується у зв’язку з фізичним та моральним зносом.

До основних засобів відносяться: будівлі, споруди, устаткування, обчислювальна техніка, прилади, транспортні засоби, інструменти, інвентар і інші засоби праці, вартість яких поступово зменшується у звʼязку із зносом; сільськогосподарські машини і знаряддя, робоча і продуктивна худоба, будівельний механізований інструмент і бібліотечні фонди — незалежно від вартості; капітальні вкладення в багаторічні насадження, на поліпшення земель (меліоративні, осушні, іригаційні і інші роботи) і в орендовані будівлі, споруди, устаткування і інші об'єкти, що відносяться до основних засобів.

Джерелами інформації для аналізу основних фондів підприємства є: паспорт підприємства; план економічного та соціального розвитку; план технічного розвитку; форма 1 “Баланс підприємства”; форма 4 “Звіт про власний капітал”; форма 1-П “Звіт підприємства (об’єднання) з продукції”; форма 11-ОФ “Звіт про наявність та рух основних фондів, амортизацію (знос)”.

В залежності від характеру стану основних засобів, часу оцінки розрізняють наступні види вартості основних засобів у відповідності до П(С)БУ 7 “Основні засоби”: первісна; переоцінена (відновлювальна); ліквідаційна; справедлива; вартість, яка амортизується; залишкова.

Первісна вартість − історична (фактична) собівартість необоротних активів у сумі грошових коштів або справедливої вартості інших активів, сплачених (переданих), витрачених для придбання (створення) необоротних активів [11,с.184].

Переоцінена вартість − вартість необоротних активів після їх переоцінки.

Залишкова вартість – різниця між первісною (переоціненою) вартістю і сумою зносу основних засобів.

Справедлива вартість – ринкова вартість, яка встановлена шляхом експертної оцінки, яку, як правило, визначають професійні оцінювачі.

Вартість, яка амортизується, − первісна або переоцінена вартість необоротних активів за вирахуванням їх ліквідаційної вартості.

Ліквідаційна вартість − сума коштів або вартість інших активів, яку підприємство очікує отримати від реалізації (ліквідації) необоротних активів після закінчення строку їх корисного використання (експлуатації), за вирахуванням витрат, повʼязаних з продажею (ліквідацією).

Залишкова вартість основних засобів, поряд із первісною, знаходить своє відображення у балансі підприємства. Натомість у валюту (підсумок) балансу включається лише їх залишкова вартість. Залишкова вартість обʼєктів постійно зменшується внаслідок їх зносу.

Балансова вартість у відповідності до П(С)БУ 7 “Основні засоби” – це сума, по якій актив включається у баланс після вирахування суми нарахованого зносу.

Придбані (створені) основні засоби зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю. Одиницею обліку основних засобів є обʼєкт основних засобів.

Зміна первісної вартості основних засобів допускається тільки у випадках:

– реконструкції, добудування, дообладнування, технічного переоснащення й інших видів поліпшення основних засобів, що приводять до збільшення майбутніх економічних вигод від їхнього використання;

– переоцінки (індексації) балансової вартості основних засобів;

– часткової ліквідації відповідних обʼєктів.

У процесі експлуатації основні засоби, як відомо, поступово зношуються (фізично, морально), унаслідок чого їхня первісна вартість зменшується. Первісна вартість основних засобів за винятком суми зносу називається залишковою вартістю. Вона є показником реальної вартості основних засобів на звітну дату.

У бухгалтерському балансі окремими статтями показують первісну вартість основних засобів, суму зносу і залишкову вартість. У підсумок балансу основні засоби включаються по залишковій їх вартості [11,с.186].

Первісна вартість обʼєктів, переведених до основних засобів з оборотних активів, товарів, готової продукції тощо дорівнює її собівартості, яка визначається згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку 9 “Запаси” та 16 “Витрати”.

Первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, повʼязаних з поліпшенням обʼєкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що призводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первісне очікуваних від використання обʼєкта. Первісна вартість основних засобів зменшується у звʼязку з частковою ліквідацією обʼєкта основних засобів [12, с.231].

Витрати, що здійснюються для підтримання обʼєкта в робочому стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, включаються до складу витрат.

Аналіз зазвичай починається з вивчення наявності основних засобів, їхньої динаміки та структури (таблиця 1.5). Основні засоби підприємства поділяються на промислово-виробничі і непромислові, а також на засоби невиробничого призначення. Виробничу потужність підприємства визначають промислово-виробничі засоби. Крім того, прийнято виділяти активну частину і пасивну частину основних засобів, а також окремі підгрупи відповідно до їхнього функціонального призначення. Така деталізація необхідна для виявлення резервів підвищення ефективності використання основних засобів на основі оптимізації їхньої структури.

Загальним показником ефективності використання основних засобів є фондовіддача – виробництво продукції на одну гривню основних засобів (відношення обсягу продукції у грошовому виразі, виробленої підприємством, до середньорічної вартості основних засобів).

Фондомісткість – показник, обернений до фондовіддачі: він показує скільки в середньому (за вартістю) використовуються на підприємстві основні виробничі засоби для випуску продукції вартістю в 1 гривню.

Фондоозброєність праці розраховується, як відношення середньої вартості основних засобів основного виду діяльності до кількості робітників у найбільшу зміну або до їх середньоспискової чисельності.

Таблиця 1.5 – Рух і наявність основних засобів

Показник	2009	2010	2011	2012
Залишкова вартість на початок звітного періоду, тис. грн	99127	104099	89011	64015
% до попереднього року	-	105,0	85,5	71,9
Первісна вартість на початок звітного періоду, тис. грн	600624	806416	1145846	10197593
% до попереднього року	-	134,3	142,1	890,0
Знос основних засобів, тис. грн	501497	702317	1056835	10133578
% до попереднього року	-	140,0	150,5	958,9

Технічний стан основних фондів характеризується ступінем їх оновлення, вибуття, віковим складом обладнання. Чим нижче коефіцієнт зносу основних засобів, тим краще стан, в якому вони знаходяться. Ступінь оновлення основних фондів характеризується відношенням вартості основних фондів, які надійшли за звітний період, до вартості їх на кінець періоду. Вона показує величину введених у дію основних засобів за той чи інший період.

Основні засоби підлягають фізичному і моральному зносу , тобто під впливом фізичних сил, технічних і економічних чинників вони поступово втрачають свої властивості і приходять в непридатність.

Коефіцієнт зносу характеризує ту частку вартості основних засобів, що її списано на витрати виробництва в попередніх періодах, а коефіцієнт придатності – частку не перенесеної на створюваний продукт вартості. Коефіцієнт зносу визначається відношенням суми зносу основних засобів до балансової вартості основних засобів. Що нижчий коефіцієнт зносу (вищий коефіцієнт придатності) то ліпшим є технічний стан основних засобів.

По даним локомотивного депо Лозова, які наведені в таблиці 1.5, проаналізуємо показники руху і технічного стану основних виробничих засобів. Отримані розрахунки представлені в таблиці 1.6.

Таблиця 1.6 – Показники використання основних засобів

Показник	2009	2010	2011
Обсяг випуску продукції, тис. грн	86662	96063	108468
Середньоспискова чисельність, чол.	636	617	610
Середньорічна вартість основних фондів, тис. грн	101613	96555	76513
Коефіцієнт зносу	0,83	0,87	0,92
Коефіцієнт придатності	0,17	0,13	0,08
Фондовіддача, грн	0,85	0,99	1,42
Фондоозброєність, тис. грн	159,8	156,5	125,4

За даними таблиці 1.6 можна зробити висновки: технічний стан основних засобів по локомотивному депо погіршився так, як коефіцієнт зносу критичний, а коефіцієнт придатності з кожним роком знижується. Це свідчить про те, що на підприємстві не відбувається оновлення основних засобів за рахунок нового будівництва. Локомотивному депо характерно оновлення основних засобів за рахунок заміни старих, зношених фондів, що призводить до накопичення застарілого обладнання і стримує зріст економічної ефективності основних засобів.

Аналізуючи отримані результати, ми дійшли до висновку, що зростання коефіцієнту зносу в локомотивному депо (і, відповідно, зниження коефіцієнта придатності) зумовлене наступним:

– методом нарахування амортизації, що застосовується;

– придбанням або отриманням від інших господарюючих субʼєктів основних засобів з рівнем зносу більше, ніж в середньому по підприємству;

– низькими темпами оновлення основних засобів;

– невиконанням завдання з введення в експлуатацію основних засобів і модернізації.

Скажімо, недостатня забезпеченість підприємства, основними засобами призводить до їхнього надто інтенсивного використання, передчасного зносу, надмірних витрат на ремонти, зрештою звичайної ліквідації. Одночасно роботи виконуються несвоєчасно, або порушується технологія їхнього виконання, відтак зростають втрати продукції. Наявність зайвих основних засобів теж небажана, оскільки при цьому вони скуповуються занадто довго. До того ж це зумовлює додаткові витрати на їх зберігання, підтримання в робочому стані і т.п.

Для підвищення фондовіддачі необхідно, щоб темпи зростання продуктивності праці випереджали темпи зростання її фондоозброєності.