Організація термінологічних систем на рівні парадигматики

Система термінів кожної науки становить певну множинність взаємопов'язаних елементів, які створюють стійку єдність і цілісність, наділену інтегральними властивостями і закономірностями. Основною змістовною, а водночас і концептуальною проблемою при дослідженні термінологічних систем є виявлення детермінантів, то приводять до організації термінів у систему, специфічних засад, зв'язків і відношень у кожній конкретній системі, її особливої якості, встановлення закономірностей структури. функціонування і розвитку цієї системи.

До найскладніших і найменш досліджених аспектів синхронного дослідження термінів належить питання їх системної організації на рівні лексико-семантичної парадигматики, з'ясування яких передбачає контекстологічний, компонентний і кількісний прийоми аналізу.

Єдність семантичної організації термінолексики у межах семантичного поля ґрунтується на специфічних кореляціях — синонімічних, гінопімічних, антонімічних, конверсивних і деяких інших, як ось: додатковості, агентеності, несумісності тощо. Природно сформовані термінологічні системи не поривають генетичних і синхронних зв'язків з лексикою загальнолітературної мови, що найбільш відчутно в обсязі, межах і структурі їхніх синонімічних рядів. А якщо так, то і парадигматичні зв'язки у термінологічних системах розглядаємо за принципом семантичного поля, яке об'єднує лексеми за загальною ядерною домінуючою інтегральною ознакою. У межах семантики поля виділяються лексико-семантичні групи, що є підсистемами в полі і об'єднуються ядерними підрядними семами, за якими вони видозміннюють основне значення поля.

Найсуттєвіші ознаки системної організації термінів на рівні парадигматичних відношень — одноструктурна антонімія і конворсивна як відображення протилежності пізнаваних явищ природного соціально-економічного, духовного, культурного, політичного життя суспільства. Зупинимося докладніше на питаннях термінологічної синонімії, антонімії, гіперо-гіпонімії, бо саме ці відношення між термінами є визначальні в їх системній організації, враховуючи динаміку названих системоформуючих категорій, зумовлену передусім входженням інновацій у термінологічні системи.

Синонімія

Наймотивованішим і найобгрунтованішим з позицій мовного розвитку є, на наш погляд, розуміння синонімічного гнізда як історичного утворення для позначення одного поняття або ряду тотожних понять. Визнання одного поняття, що лежить в основі синонімічного гнізда, теоретично з'ясовує питання про межі останнього в рамках термінологічної системи, враховуючи і часткову синонімію, характерну для термінологічних систем української мови.

У загальнолітературній мові синоніми вважаються однією з найважливіших системоформуючих категорій. У термінологічних системах їх роль значно менша, тому що в них реалізується переважно тільки різновид синонімії повного і часткового характеру.

Не можна не враховувати і специфіки кожної термінологічної системи щодо синонімії в її внутрішній сфері. Так зокрема суспільствознавчій термінології, па відміну від термінології технічної, не можна відмовити в синонімічних відношеннях на рівні конотаційних компонентів, частотності вживання, сполучуваності, сфері використання та ш Зважаємо і на той факт, що, виникнувши у пізнавальному процесі як диференційний знак, термін у подальшому нерідко використовується як засіб пізнання реалізуючи можливості набувати певних семантичних ознак, внаслідок чого збільшується чи зменшується ступінь його синонімічності з відповідними термінами.

Приймаючи за вихідне визначення синонімів Д. Шмельова - «синоніми - це слова, неминучими семантичними ознаками яких є тільки такі ознаки, які можуть стійко нейтралізуватися у визначених позиціях»!, ми свідомі того, що поняття синоніма у термінології відрізняється від поняття синоніма в літературній мові. По-перше, у літературній мові синоніми — це, як правило, слова однієї частини мови. Синоніми у термінології — це терміни, що належать до одного й того ж денотата, але мають відмінності у понятійному плані, а також відрізняються семантикою словотворчих елементів, етимологією, ступенем сучасності та особливостями функціонування. По-друге, синонімами можуть бути термінологічні одиниці різних структурних рівнів та нерідко різних знакових виражень (Н2О — вода). По-третє, це і фономорфологічні варіанти з відношенням тотожності на рівні сигніфікате, а також відношенням подібності на рівні плану вираження. Цим самим поділяємо думку Д. Шмельова про відсутність абсолютних меж для синонімів»2. Такий підхід до синонімії дає змогу виявити синонімічні ряди з урахуванням різної близькості значення їх компонентів, концептуальної сутності, стилістичних відтінків на рівні функціонування. І якщо у мові спеціалістів синонімія фактично не ускладнює спілкування у зв'язку з тим, то кожен з термінів безпосередньо зіставлений з позначуваним поняттям і посідає чільне місце у концептуальній системі знаків, то відображення її в словниках перекладного характеру без урахування повної мовної адекватності ускладнює проблему_перекладу наукової літератури.

""Уніфікація термінологічних систем вимагає відбору того терміна, який найбільше відповідає позначуваному поняттю. Однак в умовах єдиного інформаційного простору, під впливом рівнодіючих тенденцій — максимальної відповідності структурі національної мови і тенденції до інтернаціоналізації — це складний процес. Деякі синонімічні терміни (передусім дублетні пари) настільки увійшли в конкретні термінологічні системи, що говорити про впорядкованість останніх шляхом усунення одного з синонімічних термінів — означає ігнорувати закономірності розвитку мови. Не можна не враховувати і різних джерел формування термінів і Більшість з абсолютних синонімів у термінологічній лексиці — це пари елів, одне з яких інтернаціональне або запозичене, а інше автохтонне:

переважно розглядаємо її ні. функціональному рівні з урахуванням синтагматичних конотацій. На рівні ж парадигматики синонімія існує у вигляді дублетності. При наявності семантичних відмінностей між термінами в їх природній сфері здебільшого встановлюється не синонімія, а гіпонімія. Наведемо приклади дублетних пар, які нерідко супроводжуються і дублетністю національних відповідників до запозичених номінацій: ініціатива — почин, інспірація — підбурювання, антагонізм — суперечність, протиріччя, міксер — змішувач, клема — затискач, треншальтер — роз'єднувач, тестер — ампервольтомметр, дисперсність — розсіюваність тощо.

Паралельне вживання власного і запозиченого термінів розглядаємо як вияв взаємодії міжнаціонально-загальмого національно-саецифічного: антагонізм — суперечність, інфляція — обезцінення, депозити — вклади. Деякі пари наведеного зразка не можна назвати дублетами. Наприклад, термін податок має ширше значення, ніж інтернаціоналізм акциз, що знаходиться в гіпонімічній симетрії з терміном мито. Інтернаціональний термін інвестиція є гіпонімом стосовно терміна вкладення. На рівні ж функціонування наведені пари часто виступають як синонімічні. Аналогічно: інвертор — перетворювач, база — основа. Порівн.: термін перетворювач має значення «прилад, який сприймає зовнішню дію і безперервно перетворює її в сигнал, зручний для подальшої передачі», термін Інвертор позначає пристрій, параметри якого протилежні вхідним. Він використовується в обчислювальній техніці, радіоелектроніці, причому в радіоелектроніці вказує на перетворення, які змінюють фазу або полярність електричного сигналу, що лише частково відповідає значенню терміна перетворювач. Термін база у радіотехніці має значення: 1) у біполярному транзисторі — «середня частина між емітерним та колекторним р-п-переходами»; 2) у напівпровідниковому діоді — «об'єм напівпровідникової пластинки між р-п-переходом і не випрямляючим контактом». Термін основа вживається у ширшому значенні.

Еквівалентами багатьох інтернаціональних слів-термінів виступають терміни-словосполучення, напр.: іпотека — позика під нерухомість, фритридерство — політика вільної (безмитної) торгівлі, криза — економічний спад (між-структурний рівень). У таких випадках інтернаціональний термін характеризується більшою словотворчою гнучкістю, а у зв'язку з цим зростає його уживаність: імпорт—імпортер, імпортований, тезаврація — тезаврування, тезаврований, тезавруватися.

У неоднакових синонімічних відношеннях знаходять запозичення різного походження, зокрема терміни денаціоналізація — реприватизація, боніфікація — рефакція репарація — контрибуція збігаються усіма семами, то є дублетами. Терміни муніципалізація — націоналізація — синоніми, що відрізняються однією семою (муніципалізація — передача національного майна у власність; місцевих органів влади, а не центральних). Однією семою (використання закономірностей соціально-економічних явищ упродовж певного часу) відрізняються також терміни інтерполяція та екстраполяція. Своєрідний синонімічний ряд з гіпонімічними зв'язками становлять терміни расизм — реакційна соціальна доктрина і людиноненависницька практика, скерована на пригнічення народів, які нібито расово неповноцінні»; дискримінація — «обмеження, позбавлення прав певної частини людей на основ расової приналежності»; сегрегація — «вид расової дій: кримінації»; апартеїд—«принцип расової дискримінації» геноцид — «винищування окремих груп людей за расовими, національними чи релігійними мотивами».

Органічно властиве термінології явище синонімії можна виявлятися і на рівні синхронного існування двох варіап тів найменувань — повного і короткого: ПВЧ — підсилювач високої частоти, ПТК — перемикач телевізійних капалів, УПА — Українська Повстанська Армія; додаткові вартість — надвартість, тембр звуку — звучність, приймач дециметрових хвиль — дециприймач, сигнальний електрод — мішень. Така синонімія пояснюється прагнення конденсованості, короткості терміна як особливого виду мовного знака. Однак максимальна відповідність також зберігається хіба що на рівні «абревіатура — твірне словосполучення». В інших випадках можливе звуження а6< розширення значення синоніма, напр.: тембр звуку — якісна характеристика звуку, а звучність входить у звуковий спектр тембру, вказуючи на одну з його оцінок. На міжструктурному рівні «композит — аналітична конструкція» маємо синонімію запис звуку — звукозапис, телевізійна антена — телеантена, спінефект — поверхневій ефект, флікер-ефект — ефект блимання. Частина цих синонімів є, по суті, варіантами структури і пояснюються прагненням конденсації, тобто короткості терміна.

Синонімія у термінології на рівні варіантності — специфічне явище. Терміни-варіанти позначають, як правило тотожні поняття (одне поняття, але мають певні видозміни на рівні афіксації: нагрів — нагрівання, перевід — переведення, розрив — розривання. Вони мають ідентичні н неідентичні значення (терміни з о суфіксом можуть позначати, крім значення процесу, ще й значення результату). Надпродукція — перепродукція, антигрипозний — протигрипозний, надгенератор — супергенератор. Ці терміни розрізняються префіксами, хоч поняття, яке вони позначають, лишається незмінним.

Явище синонімії може проявлятися і на рівні однієї словотвірної моделі: відтворення — відтворювання, заземлення — заземлювання, перетворення — перетворювання. Ці пари диференціюють характеристику позначуваного ними поняття (процесу) щодо тривалості.

На міжзнаковому рівні маємо синонімію у науках точного чи природничого циклу: О2 — кисень, 1°—температура, км — кілометр, га — гектар тощо.

Таким чином, поява синонімії у термінології зумовлена лінгвістичними і екстралінгвістичними факторами. До них належать: 1) постійний розвиток наук, що супроводжується появою нових понять та бажанням дати кожному поняттю найточнішу номінацію; 2) неуніфіковаиість деяких термінологічних систем; 3) наявність застарілих назв, які функціонують паралельно з новими; 4) паралельне вживання запозиченого і автохтонного термінів; 5) надання переваги коротким формам, зручним для спілкування та ведення документації, що породжує синонімію різних у структурних рівнів.