2.4. Символічна роль рушника у весільному обряді.

Ще із глибини віків дійшов до нас рушник, як невід’ємний шлюбно-вінчальний атрибут: рушники подає наречена на сватанні на знак згоди, рушниками перев’язують деяких учасників весілля, на рушник стають під час вінчання. Рушник займав важливе місце в сімейному житті. Він мав не лише естетичне призначення але і ритуально-обрядове. Узори вишиті на рушнику служать не лише прикрасою повсякденного побуту, але і є символічним нагадуванням про невидимі зв’язки, що сполучають кожну людину з його родом, предками.

Основне значення весільного рушника – життєва дорога, по якій разом повинні пройти наречений і наречена. Звичайно, декор рушника має також символічне значення. Кожна майстриня імпровізувала, коли компонувала свій декор з певних елементів. Існують також відмінності в декорі весільного рушника у залежності від того, для якого етапу весілля він призначався. Для сватання рушник прикрашали складною, пишною композицією з різних візерунків. Коровайний обряд і благословення молодих перед іконами супроводжувалися конкретними візерунками, які відображали святковий момент створення сім`ї і першу шлюбну ніч молодих. Важливо також зазначити, що переважаючий колір у рушнику є червоний, це символ сонця, тепла і краси. Також у тому що рушники довгі, закладені певні смисли та символізм. Можна зустріти рушники завдовжки двох з половиною і трьох метрів, вибілене полотно символізує дорогу.

У церкві руки молодих міцно зав`язували рушником, а інший стелили під ноги. Рушник, на якому благословляють молодих, є основним. Цей рушник є найдовшим і найбагатшим від інших. Його вишиванню приділяли особливу увагу, адже він ставав оберегом майбутньої родини. У народі рушник, на який стають молоді, здавна символізував єдиний життєвий шлях подружжя, його долю. Рушник, на який наречений та наречена ставали ногами, ні в якому разі не мав містити в собі орнаментів з квітів чи птахів. Квіти та птахи символізують основні сімейні цінності – спільне життя, кохання, дітей, тому під ноги їх не клали. На цьому рушникові вишивали рослинний орнамент. Найбільш характерними були калина, виноград, дубове листя та жолуді. Іноді рослинний орнамент замінювали геометричним, характерним для того чи іншого регіону[2;с.24-26]. Головна вимога до рушника, що стелився під ноги молодятам, – неперервність орнаменту від краю до краю рушника, щоб не переривалася життєва дорога молодого подружжя.

Рушники, якими прикрашалися ікони, були різними для нареченої та нареченого, тобто вишивали чоловічий та жіночий рушник. Спільним елементом на орнаментах цих рушників були квіти лілії, що символізує собою продовження роду, а на жіночих рушниках – ще й незайманість, та виноградне листя виноградними гронами, що символізує достаток в домі. На жіночому рушнику вишивали калину – символ жіночого начала. На рушнику нареченого вишивалося дубове листя та жолуді, що означали стабільність та чоловічу руку в домі, силу та здоров’я.

Коли ділили весільний коровай, молода дружина обдаровувала всю рідню хустками, поясами і обов’язково рушниками. Після всього цього обдарування молодих. Існує також прекрасна традиція зберігати весільний рушник в сім`ї, передаючи його з покоління в покоління. Рушник під коровай був найбільш яскравим та змістовним, для нього практично не існувало таких обмежень, як для попередніх двох, швидше, навпаки. На ньому вишивалися квіткові композиції, зокрема, найбільш поширеними були квіти лілії та троянди в поєднанні одна з одною або окремо. До них додавали інші квіти. Окрім того, на «коровайному» рушнику вишивали пташині пари. Найчастіше на весільних рушниках вишиваються пари голубів, що символізують любов і згоду; лебедів, як знак вірності молодих один одному, ластівок, що символізують весну та кохання. Крім того, на цьому рушнику вишивалися весільні обручки та написи-побажання[23; с.68 - 74].

Рушник, яким пов’язували руки молодятам, міг поєднувати у собі елементи з рушників, що вишивалися на ікони. Також на ньому могли бути присутні елементи, характерні для „коровайного” рушника, вишивалися обручки і написи. До речі, вишиті обручки з’явилися на рушнику за радянських часів. Вишиваючи рушник з обручками, важливо пам’ятати, що вони не мають бути до кінця зімкнені[15; с.12-14].

Рушник – символ злагоди, любові, краси, подружньої вірності, щасливої долі, символ працьовитості, чистоти почуттів українців, високих естетичних смаків, лагідності, поетичності душ, гостинності, незрадливості, надії, побажання добра, прощання; захисту від злих сил.

Цікавим є той факт, що про рушник як шлюбний атрибут згадують у своїх мемуарах і записках іноземці: Сигизмуд Герберштейн, німецький мандрівник дипломат, француз Жак Маржерет, автор записок про Росію, які побували на Україні та Росії.

Загальновідомо, що до весілля дівчина мусила вишивати рушни­ки. Загалом, символами єднання на весіллі є рушник і хліб. Під час сватання, у Наддніпрянщині, дівчина (якщо була згодна вийти заміж) виносила для сватів рушники (так звані "плечові") на дерев'яному тарелі або на хлібі. Свати перев'язували ними один одного. На заручи­нах відбувалася церемонія посаду — на столі клали хлібину, яку старший староста накривав рушником, на нього дівчина і хлопець покладали руки, і староста рушником їх перев'язував. Далі відбу­валося благословення: молоді ставали навколішки на рушник пе­ред батьками (які сиділи на лаві), й батьки тричі благословляли їх хлібом-сіллю. На дівич-вечорі старша дружка садовила поряд молодого й молоду, накривала їх рушником і посипала житом. У день весілля молода була підперезана рушником (найчастіше тка­ним кролевецьким). Такий рушник жінка зберігала впродовж усього свого життя.

Існує легенда про весільний рушник, яка підкреслює велику значущість рушника та дає задуматися над сумлінним ставленням до вишивання весільного рушника: Мати вишила синові весільний рушник. Молодята відбули обряд і зажили мирно, але... нещасливо. Дружина довго не могла завагітніти, коли ж нарешті усе, здавалося, пішло на лад, дитина народилася мертвою. Чоловік, котрий досі був переконаним матеріалістом, дістав із шафи весільного рушника і жбурнув його матері зі словами: «Викинь геть! Через нього усі нещастя!». В обрядовому рушникові було щонайменше дві неприпустимі помилки. Перша полягала у тому, що жінка зшила його з двох шматків полотна. Місце з’єднання вона так майстерно замаскувала мережкою, що його зовсім не видно. Але ж, окрім декоративної, весільний рушник має ще й магічну функцію. Вишите полотно, на яке стають молоді, означає життєву дорогу. У цьому випадку вона виявилася перерізаною. Фатальною була й композиція узору. На обох кінцях рушника мати зобразила традиційну квітку-вазон, котра з давніх-давен символізує дерево роду. Під нею орнамент. Але вишивка видалася майстрині надто бідною, бо вгорі залишилося багато незашитого полотна. Тому над квіткою вона помістила ще одну суцільну смужку орнаменту. Вишивальниця не знала, що біле полотно в центрі рушника символізує потік Божого благословення, котре живить дерево роду. Зображена над квіткою лінія закрила доступ до неї благодатної енергії. У житті це могло б означати бездітність чи навіть загибель молодої пари [4;с.49]. Отже виходило, що весільний рушник хоч і був майстерно вишитий добрими материнськими руками, справді ніс у собі страшну програму знищення роду. Тому відроджуючи традиції, слід насамперед розуміти їхнє значення.

Отже, для всіх весільних рушників існує ряд правил, які обов’язково потрібно враховувати при їх створенні. Зокрема, ні в якому разі не можна вишивати весільний рушник на зшитому з двох шматків полотні. Весільний рушник, як і молоде подружжя, має бути єдиним цілим. Середина рушника ніколи не зашивається, це символ зв’язку молодої сім’ї з вищими силами. Саме тому дуже важливо, щоб над вишитим основним елементом рушника, що міг символізувати молодят не було іншого, більш дрібного орнаменту чи напису, який наче перекриває молодим потік Божого благословення. Також не можна вишивати на рушнику птаха не в парі. Дотримання цих простих правил допомогає молодим пройти свою спільну життєву дорогу в щасті, мирі та злагоді. Рушник можна назвати одиним із найдавніших оберегів різних народів. Символічне значення дороги, долі, захисту, любові, злагоди, подружньої вірності мала сама смуга полотна.