Е тапи експериментального дослідження

На етапі збору фактичного матеріалу і його первинної систематизації

Використовують:

1. Метод опитування поділяється на два види (анкетування, інтерв’ювання).

Опитування – дає змогу отримати як фактичну інформацію, так і оцінні дані, проводиться в усній або писемній формі.

При створенні анкети або плану інтерв’ю важливо сформулювати питання так, щоб вони відповідали поставленій меті.

Анкета може включати декілька блоків питань, пов’язаних не лише за рівнем періодичності використання тих чи інших засобів, а й оцінкою об’єкта дослідження.

Різновидом вибіркового опитування – є тестування.

Тестування проводиться з метою виявлення суттєвих ознак об’єкта, засобів його функціонування, використовується в лабораторних експериментах, коли масове опитування через анкетування неможливе.

Тестування інколи проводиться двічі:

• на початковому етапі дослідження, де воно виконує діагностичну функцію;

• і при завершенні дослідження, де воно виконує верифікаційну функцію.

Тести складають так, щоб однозначно виявити ті чи інші властивості опитуваних.

2. Лабораторні експерименти – це (спостереження за документними джерелами інформації, тестування).

3. Польові експерименти – це (відсторонене і приховане спостереження, а також “включене” – співучасть у дослідженні)

На другому етапі дослідження, методи, що використовують мають інше цільове призначення:

- обробку отриманих даних;

- встановлення залежності кількісних та якісних показників аналізу;

- інтерпретацію їхнього змісту.

Вибір і послідовність використання методів визначається послідовністю обробки даних.

На даному етапі широко використовуються методи статистичного аналізу, з якими ви познайомитесь на 2 курсі при вивченні дисципліни «Статистика»:

1. Кореляційний аналіз

2. Факторний аналіз.

3. Метод імплікаційних шкал.

4. Контент – аналіз.

5. Метод експертних оцінок

Розглянемо другу групу загальних методів наукового пізнання.

До складу методів, що використовуються як на емпіричному, так і на теоретичному рівнях дослідження, прийнято відносити: абстрагування, аналіз і синтез, індукція і дедукція, моделювання, математичні методи: кореляційний аналіз, факторний аналіз, метод імплікаційних шкал, шкалювання та ін.

1. Нерідко досліднику доводиться із сукупності ознак, властивостей явища, процесу дійсності відокремлювати ті, що становлять для нього інтерес. Таку мислену процедуру називають абстрагуванням.

Абстрагування – метод наукового дослідження, який полягає у мисленому відокремленні суттєвих, істотних ознак, аспектів, відношень предмета, процесу, явища

Розрізняють процес абстрагування і результат абстрагування, названий абстракцією. Звичайно, під результатом абстрагування розуміють знання про деякі сторони об’єкта. Процес абстрагування – це сукупність операцій, які приводять до отримання такого результату (абстракції).

Цей метод пізнання часто використовується у філософії, під час вивчення теорії світостворення , в астрономії (досліджується розвиток галактики)

Прикладом абстракції можуть служити численні поняття, якими оперує людина не лише в науці, а й у повсякденному житті: дерево, дім, дорога, книга, рідина та ін.

Абстрагування дає змогу замінити у пізнанні складне простим, але таким простим, яке відбиває основне в цьому складному.

О сновні види абстрагування:

• ототожнення – утворення поняття через об’єднання предметів, пов’язаних відношеннями типу рівності, в особливий клас;

• ізолювання – виділення властивостей і відношень, нерозривно пов’язаних із предметами.

Процес абстрагування в системі логічного мислення тісно пов’язаний з іншими методами дослідження і передусім з – аналізом і синтезом.

Як сказав німецький філософ І. Кант (1724–1804): „Саме синтез є тим, що власне, складається з елементів знання і об’єднує їх в певний зміст. Тому синтез є перше , на що ми повинні звернути увагу, якщо хочемо робити висновки про походження наших знань”.