20)Способи побудови локальних мереж?

Локальною мережею визначають мережу однієї організації, яка компактно розміщуються у одній або декількох будівлях. Розмір локальної мережі не перевищує декількох кілометрів. Невеликі розміри мережі виправдовують використання високоякісного кабелю, що дозволяє працювати з дешевими комунікаційними пристроями та простими процедурами передачі даних.

Для побудови локальної мережі потрібна додаткова відносно базової апаратура і програмні засоби.

Мережна плата (Network Interface Card – NIC), або інакше мережний адаптер – це плата розширення, яка встановлюється у вільний слот системної плати та виконує функції сполучення комп’ютера з каналами зв’язку. Існують мережні карти, які виконані на системній платі, тому для таких системних плат немає необхідності застосовувати додаткову плату розширення.

Фізичне з’єднання комп’ютерів у локальній мережі виконується кабелем. За стандартом 10Base-T з’єднання виконується кабелем звита пара п’ятої категорії, яка забезпечує швидкість передачі інформації 100 Мбіт/с. Кабель являє собою декілька (2 або 4 або 8) пар провідників, які закручені один відносно другого і з більшим кроком – одна пара відносно другої. Відстань між з’єднаними абонентами може бути до 100 метрів.

За стандартом 10Base-2 з’єднання виконується тонким коаксіальним кабелем. Швидкість передачі даних може досягати 10 Мбіт/с. Відстань між абонентами може складати до 185 метрів.

Стандарт 10Base-F – з’єднання виконує волоконно-оптичний кабель. Швидкість передачі даних до 10 Гбіт/с. Відстань між абонентами може складати до 2000 метрів (але з підвищенням швидкості передачі даних максимальна відстань буде скороченою).

Для з’єднання комп’ютерів кабелем звита пара потрібно застосувати 8-контактний роз’єм RJ‑45. За його допомогою, в залежності від топології мережі, з’єднуються або комп’ютер з комп’ютером, або комп’ютер з комутатором чи іншим пристроєм у мережі. Для використання коаксіального кабелю треба застосувати Т‑коннектори, роз’єми СР-50 та термінатори.

З’єднати комп’ютери у мережі можна різними способами. Схема з’єднань комп’ютерів та інших пристроїв у мережі називається топологією мережі. У комп’ютерній техніці існує декілька схем мереж, які виправдані практикою їх застосування.

21)Технології спільного використання мережевих ресурсів?

Технології, що реалізують модель процесу з розподіленими ресурсами, дають змогу всім користувачам мережі спільно використовувати дані та пристрої: принтери, дискові накопичувачі, модеми, тощо.

Найпоширенішими є три технології спільного використання інформаційних ресурсів: телеобробка;файл-серверна; клієнт-серверна.

В режимі телеобробки використовується один (центральний) комп'ютер і декілька терміналів. Їх кількість залежить від потужності центрального комп'ютера.

У файл-серверній технології центральний комп'ютер, файловий сервер (FS - File Server), використовується в локальній мережі як спільний віддалений накопичувач інформації великої ємності. Він працює під управлінням мережевої операційної системи і виконує функції доступу до інформаційних ресурсів (файлів). Обробка даних здійснюється на клієнтських комп'ютерах: система управління базами даних на кожній робочій станції при розв'язанні задач надсилає запити за всіма необхідними їй даними на файловий сервер.

При клієнт-серверній технології на сервері зберігається база даних і СУБД, яка здійснює управління цією базою. На робочій станції формується спеціальний запит до бази даних, який обробляється засобами серверної СУБД, і передається на робочу станцію.