16)Класифікація систем пам’яті?

До основних класифікаційних ознак систем пам'яті можна віднести наступні.

-Кількість рівнів, тобто відмінних по своєму призначенню або конструктивним характеристикам пристроїв, що запам'ятовують. За цією ознакою можна розділяти СП на однорівневих і багаторівневих. На практиці однорівневі системи пам'яті, що є одне або групу однакових ЗУ, зустрічаються лише в спеціалізованих системах.

Серед багаторівневих СП інколи виділяють системи з одним або декількома виконавчими рівнями, тобто рівнями, безпосередньо доступними процесору. Широко відомим прикладом такої системи є пам'ять ПЕВМ, в якій процесор має безпосередній доступ як до кеш пам'яті, так і до оперативної пам'яті.

-Характер зв'язків між рівнями. Зв'язки між рівнями системи пам'яті, що допускають обмін інформацією між ними, визначають допустимі потоки даних в системі і її структуру. По характеру зв'язків можна виділити: - централізовані СП, в яких обмін інформацією між ЗУ різних рівнів здійснюється через яке-небудь одне ЗУ, зазвичай через оперативну пам'ять;

- лінійні СП, в яких обмін інформацією можливий лише між суміжними рівнями системи (наприклад, кеш – оперативна пам'ять – жорсткі диски); - змішані СП, що володіють зв'язками, характерними як для централізованих, так і для лінійних СП (наприклад, кеш – оперативна пам'ять – жорсткий диск і CD ROM, що мають однакові зв'язки з оперативною пам'яттю);

- СП із структурою повного графа, пристрої, що включають, дозволяють встановлювати зв'язки для обміну інформацією між двома будь-якими рівнями. Ці системи можуть розрізнятися за способом реалізації таких зв'язків на магістральних, в яких одна або більша кількість шин розділяються в часі між всіма підключеними до них пристроями, і матричні, такі, що мають комутаційну матрицю.

-Тип розбиття адресного простору пам'яті. Зазвичай пам'ять розділяється на логічні блоки для спрощення управління нею, причому підтримка такого розбиття забезпечується не лише з боку операційної системи, але і апаратною частиною. За цією ознакою розрізняють системи пам'яті : - без розділення поля пам'яті на блоки

- із сторінковою пам'яттю, адресний простір яких розділений на ділянки однакового розміру, звані сторінками; - з сегментацією пам'яті, в яких пам'ять розділяється на сегменти, розмір яких жорстко не задається; - з дворівневим (сторінково-сегментним) розділенням поля пам'яті.

-Кількість обслуговуваних системою пам'яті процесорів – ознака, по якій розрізняють СП однопроцесорних і багатопроцесорних ЕОМ і систем. Причому в тих випадках, коли мультипроцесування не є просто засобом підвищення надійності за рахунок дублювання обчислень, СП, по суті, є центром зв'язку системи в єдине ціле. У таких умовах СП повинна забезпечувати багатоканальний доступ до інформації з підтримкою цілісності і несуперечності (когерентності) даних на всіх рівнях системи.

-Порядок обслуговування звернень до ЗУ нижніх рівнів також може використовуватися для підрозділу СП. За цією ознакою можна розрізняти системи з обслуговуванням звернень в порядку вступу і з диспетчеризацією звернень, тобто обслуговуванням їх в тому порядку, який дозволить зменшити середній час чекання обслуговування звернення. Крім того, до цієї категорії можна віднести і призначення адрес в дисковому масиві, яке може бути послідовним або з розшаруванням адрес по дисководах, про що говорилося в попередньому параграфі відносно багатоблокових ЗУ. При виборі структури, складу і характеристик систем пам'яті слід враховувати, що суперечність вимог, що пред'являються до них, і велика кількість чинників, що впливають на їх характеристики, обумовлюють складність здобуття досить об'єктивних і точних комплексних оцінок СП. Наприклад, мал. 7 дає уявлення про чинники, що впливають на працездатність ЗУ, розділених відповідно до [1] на групи, які визначають інформаційну і конструктивну надійність і ефективність

При об'єднанні окремих ЗУ в систему до цих чинників додається ще цілий ряд, пов'язаний з взаємодією ЗУ між собою у складі системи пам'яті.