5. Компонування технологічного обладнання

Компонування технологічного устаткування (3-4 стор.), тобто розміщення технологічної схеми на площах та в об’ємі, виконують комплексно, одночасно з попереднім визначенням габариту і конфігурації виробничого корпусу.

Загальну площу виробничого корпусу визначають як суму площ, необхідних для розташування обладнання та проходів між ними. Далі визначають поверховість виробничого корпусу залежно від типу підприємства, потужності та місця будівництва; вибирають будівельну секцію та висоту приміщення залежно від розмірів використовуваного устаткування і особливостей даного виробництва.

Розміщення (компонування) обладнання на плані проводять, беручи до уваги прийняту технологічну схему, габаритні розміри обладнання та необхідність створення нормальних умов праці.

Основними умовами для розміщення обладнання є: дотримання заданих умов технологічного процесу щодо взаємного узгодження окремих об’єктів устаткування та послідовності їх розташування; забезпечення прямотоку в русі сировини, напівфабрикатів та готової продукції; забезпечення зручності обслуговування апаратів і машин; забезпечення вільного пересування оброблюваних матеріалів, людських потоків та обладнання; більш щільне і раціональне використання виробничих площ та об’ємів приміщень; забезпечення найменших відстаней між окремими операціями; дотримання усіх правил техніки безпеки та протипожежної профілактики.

6. Технохімічний і мікробіологічний контроль процесів

Схему контролю (2-4 стор.) сировини, допоміжних матеріалів і напівпродуктів у ході виробничого процесу та готової продукції формують на основі відповідних, обов’язкових для промисловості інструкцій.

Опис методів і засобів контролю повинен включати: об’єкт контролю, назву сировини, матеріалів, напівпродукту чи стадії технологічного процесу згідно з тематикою курсового проекту; періодичність контролю; обмежувальні значення параметрів (від … до, не менш ніж …, не більш ніж …); методи і засоби контролю. Схему наводять у вигляді таблиці (табл. 11).

Таблиця 11

Схема технохімічного і мікробіологічного контролю процесів

Об’єкт контролю	Показник, що підлягає контролю	Значення показника з допустимими відхиленнями	Періодичність контролю	Метод контролю
1	2	3	4	5

7. Заходи з охорони довкілля

У цьому підрозділі (1 стор.) вказують кількість шкідливих викидів чи стоків на одиницю готової продукції за добу, їх агрегатний стан, склад або характеристику і передбачають заходи повного усунення або зменшення їх шкідливості (табл. 12).

Таблиця 12

Характеристика промислових викидів, побічних продуктів і відходів

Назва викиду, побічного продукту або відходу. Апарат або стадія, де він утворюється	Агрегат­ний стан	Кількість на одиницю готової продукції		Характеристика основних забруднень (органічні, мінеральні речовини тощо), їх кількість, г/л	Рекомендації з очищення викидів чи переробки і використання відходів
		кг	м3
1	2	3	4	5	6

Висновки

Список використаної літератури

Список літератури складають систематично під час роботи над проектом. До нього включають підручники, каталоги обладнання, періодичні інформаційні видання, інструкції, стандарти, а також відповідні методичні вказівки. Кожне використане джерело заноситься до списку під черговим номером. На цей номер робиться посилання по тексту проекту, при цьому бажано вказати сторінку, наприклад [7, с. 13]. Під час кінцевого оформлення проекту кожному джерелу інформації може присвоюватись новий номер в алфавітному порядку.

Додатки

ІV. Вимоги до оформлення пояснювальної записки

Загальний обсяг пояснювальної записки становить 40-50 сторінок рукописного тексту, написаного чорним (синім) чорнилом (або пастою) на аркушах формату А4 (279х210). Текст дозволяється набирати шрифтом Тіmes New Roman, розмір 14 пт, міжрядковий інтервал – 1,5. На кожному аркуші залишають поля: ліворуч, знизу та зверху – 20 мм; праворуч – 10 мм.

Курсовий проект оформлюють відповідно до Державного стандарту України ДСТУ 3008-95 „Документація. Звіти у сфері науки і техніки. Структура і правила оформлення”.

Першою сторінкою курсового проекту є титульний аркуш, другою – завдання на проектування. Ці сторінки включають до загальної нумерації, але на них номера не ставлять. Титульний аркуш пояснювальної записки і завдання на проектування заповнюють згідно зі зразком (додаток 1, 2).

Зміст проекту розміщають на третьому аркуші пояснювальної записки (додаток 5). Якщо зміст переносять на наступний аркуш, то на ньому рисують спрощений штамп 18515 мм (додаток 3).

Список літератури складають у послідовності появи посилань на джерела у тексті, в абетковому порядку прізвищ перших авторів або заголовків чи у хронологічній послідовності.

У тексті записки обов’язково наводять посилання на джерела літератури у вигляді цифр у квадратних дужках, наприклад: [1, 2, 5]; цифра повинна відповідати порядковому номеру підручника, довідника, статті у списку літератури проекту.

Бібліографічний опис складають відповідно до чинних стандартів з бібліотечної та видавничої справи (ГОСТ 7.1-84 „Библиографическое описание документа. Общие требования и правила составления”, ДСТУ 3582-97 „Інформація та документація. Скорочення слів в українській мові в бібліографічному описі. Загальні вимоги та правила”, ГОСТ 7.12-93 „Библиографическая запись. Сокращение слов в русском языке. Общие требования и правила”).

У кінці пропонованих методичних вказівок наведено список джерел спеціальної літератури, рекомендованої до використання в процесі проектування.

Додатки до пояснювальної записки курсового проекту містять специфікацію до креслення технологічної схеми (додаток 4), таблицю потоків (додаток 6) та можуть містити таблиці допоміжних цифрових даних; ілюстрації допоміжного характеру. Кожен додаток починають з нової сторінки із заголовка. Додатки позначають послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Г, Є, І, Ї, Й, О, Ч, Ь (наприклад: додаток А, додаток Б). Один додаток позначають як додаток А.

Нумерацію сторінок, розділів, підрозділів, рисунків, таблиць, формул подають арабськими цифрами без знака №. Переноси слів у заголовках, назвах таблиць і підписах до рисунків не допускаються. Крапку в кінці заголовка не ставлять. Якщо заголовок складається з двох речень, то їх розділяють крапкою.

Кожен розділ записки починають з нової сторінки. Підрозділи нумерують у межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, між якими ставлять крапку. В кінці номера підрозділу повинна стояти крапка, наприклад: „2.3.” (третій підрозділ другого розділу). У цьому ж рядку дають заголовок підрозділу.

Ілюстрації (рисунки, схеми, графіки) і таблиці подають у записці безпосередньо після тексту, де про них згадано вперше, або на наступній сторінці. Ілюстрації й таблиці, розміщені на окремих сторінках курсового проекту, включають до загальної нумерації сторінок.

Рисунки позначають словом „Рис.” і нумерують послідовно в межах розділу. Номер рисунку повинен складатися з номера розділу і порядкового номера рисунку, між якими ставлять крапку, наприклад: Рис. 1.2 (другий рисунок першого розділу). Номер рисунку, його назву і пояснювальні підписи розміщають послідовно під рисунком.

Цифровий матеріал оформляють у вигляді таблиць, які нумерують послідовно. У правому верхньому куті над відповідним заголовком таблиці розміщають напис „Таблиця” із зазначенням її номера. Кожна таблиця повинна мати назву, яку розміщають над таблицею і друкують симетрично до тексту. Назву і слово „Таблиця” починають з великої літери. Назву не підкреслюють.

При перенесенні частини таблиці на інший аркуш слово „Таблиця” і номер її вказують один раз над першою частиною таблиці, над іншими частинами пишуть слова „Продовження табл.” і вказують номер таблиці, наприклад: „Продовження табл. 1”.

Формули в курсовому проекті нумерують у межах розділу. Номер формули складається з номера розділу і порядкового номера формули в розділі, між якими ставлять крапку. Номер формули пишуть біля правого берега аркуша на рівні відповідної формули у круглих дужках, наприклад: (3.1) (перша формула третього розділу).