4. Навчати дітей технічним прийомам роботи з образотворчими матеріалами.

5.Привчати дотримуватись певних првил поведінки. Необхідно вчити дітей сидіти прямо, малювати тільки на папері, не м’яти його, не стукати олівцем, охайно користуватися фарбою. Ліпити на дошці, не розкидати глину, після заняття прибирати на столі матеріал (олівець та пензлик поставити у підставку, глину покласти на дощечку).

У малюванні:

- тримати олівець і пензлик трьома пальцями, не стискати дуже сильно;

- легко водити на папері, проводячи прямі й замкнені округлі лінії як найпростіші елементи малюнка, супроводжувати поглядом рухи руки з олівцем та пензликом;

- регулювати розмах малюванльних рухів у межах аркушу паперу, ритмічно повторювати їх, регулювати силу натиску на пензлик та олівець (не натискувати дуже сильно, не проривати папір; водити ворсом пензлика без натиску);

- умочувати ворс пензлика у фарбу, знімати зайву об край посуду, промивати пензлик у воді, висушувати її об ганчірочку.

У ліпленні:

- відривати від великого шматка глини менший;

- розкачувати вал (паличку) спочатку на дошці, а потім між долонями;

- скачувати грудочку глини в кулю;

- сплющувати кулю;

- сполучати частини, накладаючи одна на одну або приставляючи;

- прищипувати дрібні деталі.

6.Формувати навички взаємотворчості з дорослими та самостійній творчості.

До кінця навчального року у дітей 2-3 років повинні бути сформовані такі знання і уміння.

У малюванні:

- знати кольори (червоний, жовтий, синій, зелений, білий, чорний);

- вміти правильно тримати олівець, пензлик та користуватися ними, проводити мазки, горизонтальні, вертикальні, округлі лінії, виконувати мазки в техніці „примочування” пензликом.

У ліпленні:

- уміти правильно користуватися глиною: ліпити на дошці, не розкидати, скачувати грудку глини прямими і круговими рухами, згортати ті, що скачали прямими рухами стовпчиками у вигляді кільця, сполучати кінці, сплющувати грудку глини між долонями, сполучати 2-3 знайомі форми.

При малюванні олівцем слід дотримуватись таких правил.

1. Олівець тримати трьома пальцями між великим та середнім, підтримуючи зверху вказівним, сильно не натискуючи.

2. Коли малюєш лінію зверху вниз, рука з олівцем йде збоку лінії, а коли малюєш лінію зліва направо, рука – внизу лінії. Так вести руку треба для того, щоб бачити, як малюєш, тоді буде пряма лінія.

3. Лінію малювати одразу, не зупинаючись, не віднімаючи олівця від паперу, інакше вона може виявиться нерівною; не проводити одну лінію кілька разів.

4. Предмети прямокутної і квадратної форми малювати з зупинкою на кутах, щоб можна було подумати, як малювати далі.

5. Предмети округлої форми малювати одним рухом без зупинки.

6. Зафарбовувати малюнок олівцем треба невідривним рухом руки туди-назад.

7. При зафарбовуванні малюнка штрихи накладати в одному напрямку: зверху вниз, зліва направо або по косій.

8. При зафарбовуванні малюнка не можна заходити за контур намальованого предмета.

9. Зафарбовувати малюнок без просвітів.

10. Зафарбовуючи малюнок, слід рівномірно натискати на олівець: якщо натиснути сильніше – малюнок буде більш яскравим, якщо слабо – світлішим.

При малюванні фарбами необхідно дотримуватись таких правил.

1. Пензлик тримати між трьома пальцями: великим і середнім, притримуючи зверху вказівним за залізний кінчик.

2. При малюванні різних ліній пензлик вести по ворсу, тому рука з пензликом рухається попереду лінії.

3. При малюванні широких ліній спиратися на весь ворс пензлика, паличку тримати похило до паперу.

4. Щоб намалювати тонку лінію, пензлик тримати паличкою вверх та торкатися паперу кінцем пензлика.

5. При зафарбовуванні малюнка пензликом лінії накладати поруч, вести їх в одному напрямку і тільки в один бік, кожний раз починаючи рух зверху або зліва, а не туди-назад, як олівцем.

6. Кожну лінію при малюванні або зафарбовуванні прводити лише один раз.

7. Вести лінії треба відразу, не зупиняючись.

Оцінка рівня готовності дітей 2-3 років до навчання

образотворчої діяльності та розподіл їх по групах

До першої молодшої групи діти приходять з різною готовністю до навчання образотворчої діяльності. Спочатку вихователі за ними спостерігають, надають 3-4 малюкам олівці та займаються з ними. Потім в залежності від рівня підготовленості дітей формують підгрупи, оскільки на початку навчання особливо важливо диференційовано підійти до кожної дитини, щоб врахувати можливості та індивідуальні особливості кожного.

Підготовленість дітей виявляють за такими показниками.

1. Діяльність зосередження уваги, вміння займатися.

2. Володіння елементами образотворчих умінь і навичок.

3. Мовленнєва активність.

За рівнем сформованості цих елементарних компонентів діяльності дітей можна розділити приблизно на 3 підгрупи.

Перша підгрупа включає дітей, які зосереджуються не більше 1 хвилини, не реагують на вказівки, звернені до усіх, розуміють завдання тільки у парному спілкуванні з педагогом. З образотворчим матеріалом вони грають, стукають ним, беруть до рота. Кольори розрізнюють тільки за відтінками (світлі та темні) і не називають їх. Діти цієї підгрупи не супроводжують свою діяльність мовленням, не відповідають на запитання, а тільки повторюють останні слова і фрази дорослого. Підготовленість цих дітей до оволодіння навичками образотворчої діяльності недостатня. З ними треба деякий час займатися індивідуально.

У другій підгрупі можуть бути діти, які зосереджуються на поясненні та діяльності 3-4 хвилини. Вони слухають і приймають вказівки, звернені до всієї підгрупи, за умовою, якщо промова педагога супроводжується наочністю. Ці діти виконують дії, що складаються з 2-3 ланок (беруть пензлик, набирають на ворс фарбу і торкаються пензликом паперу – малюють). Призначення олівця знають, але тримають його неправильно. Їхня діяльність процесуальна, тобто ніяких образотворчих результатів вона не дає. Процес малювання і ліплення мовленням не супроводжується, але відповідають на запитання: „Що зробив? Робиш?” Знаходять у наборі фарб 4-5 кольорів, передають на папері потрібний колір, але не називають його. Таким є середній рівень підготовленості дітей. Він є достатнім для початку навчання елементам образотворчої діяльності.

У третю підгрупу об’єднують дітй з високим рівнем підготовленості. Вони розуміють пояснення педагога, звернене до усіх. Зосереджуються на поясненні та діяльності до 3-5 хвилин, навіть якщо відсутня наочність; виконують дії, що складаються з 3-4 ланок (додатково до того, що виконують діти другої підгури, миють пензлик, висушують його серветкою, ставлять на місце). Завдання цим дітям можна давати цілісно, не за етапами. Вони розрізняють 5-6 кольорів та передають їх на папері, але називають тільки 3-4. Результати діяльності елементарни, схожість з предметом, який зображується, буває тільки за кольором. Всі етапи образотворчої діяльності супроводжуються мовленням. Це є дуже важливим моментом на початку формування образотворчої діяльності дітей, оскільки при цьому вони вчаться передавати у малюнку певний зміст (але спочатку вони передають цей зміст словесно, у промові).

Розподіл дітей за групами грунтується не на чисельності дітей, а на рівні їхньої підготовленості. Якщо група дітей цілком перейшла з ясел, то, як правило, заняття починаються з двома підгрупами. Але якщо кілька осіб (хоча б три) підготовлені недостатньо хорошо, їх необхідно виділити до особливої підгрупи і також починати навчання образотворчій діяльності.

Особливості організації навчання образотворчій діяльності дітей

2-3 років

Щоб підготувати дітей до занять з двома підгрупами, слід сформувати у всіх дітей вміння слухати вихователя та виконувати його вказівки. Перший квартал доцільно займатися з 3 підгрупами дітей. Тривадість заняття з першою та другою підгрупами – по 5 хвилин, а для дітей третьої – 8-10 хвилин.

Розподіл дітей на протязі першого кварталу навчального року на 3 підгрупи викликано специфікою занять з образотворчої діяльності. По-перше, оволодіння образотворчим матеріалом передбачає контроль за кожною дитиною, що забезпечує охорону зору дітей та попереджає форм ування неправильних навичок. Діти першої та другої підгруп слабо наслідують рухам дорослого, характерним для образотворчої діяльності, їх необхідно навчати індивідуально. В цей час без уваги залишаться решта дітей. Якщо ж навичка тримати олівець та пензлик будє сформована неправильно, це затримає проведення занять з двома підгрупами. По-друге, у початковий період на дітей з високим рівнем підготовленості (яких умовно виділено до третьої підгрупи) негативно впливає неупорядковане черкання та маніпулювання матеріалом дітьми першої та другої підгруп. Оскільки в ранньому віці навички ще є неміцними, закріплювати їх слід на позитивних прикладах. Цілеспрямовані дії, що виконуються за вказівкою дорослого дітьми третьої підгрупи, рідко позитивно впливають на якість роботи дітей другої і особливо першої підгруп через несформованість у останніх елементів навчальної діяльності.

У наступний період навчання позитивний приклад дітей третьої підгрупи починає впливати на решту дітей, сприяючи кращому засвоєнню ними правил і виконанню вказівок визователя, і тоді їх можна об’єднувати. Уже до кінця першого кварталу створюється можливість займатися з двома підгрупами. В одній залишається перша підгрупа і частина другої; в іншу включаються діти третьої та другої підгруп. Таким чином, після підготовчої роботи заняття з малювання та ліплення проводяться з двома підгрупами у ранкові часи, тривалістю 10-15 хвилин кожне. Спочатку займається перша підгрупа, куди включено дітей, які є менш підготовленими або молодшими за віком. Діти другої підгрупи в цей час граються. Після 5-хвилинної перерви починають заняття діти другої підгрупи.

Навчання дітей образотворчій діяльності краще починати з ліплення з глини. Заняття ліпленням повинно проходити раніш, ніж малюванням, оскільки саме в ньому вперше діти починають відчувати рух кожного пальця (коли вдавлюють глину, відривають від неї шматочки), а також кистями рук (коли розповідають і сплющують комок.)

Завдяки пластичності глини в ліпленні діти швидше, ніж в малюванні, помічають та виконують зміну форми, знаходять схожість з реальними предметами при самій маленькій зміні кома. Краще використовувати світлу глину, оскільки темна може на початку викликати негативну реакцію дітей (боязнь забруднитися). Для ліплення потрібні пластмасові темні пластини. На них особливо добре видно форму ліпної роботи. Біля кожної дитини повинна бути невелика волога ганчірка, щоб витирати руки (треба показати дітям, як це робити). Заняття являють собою своєрідні вправи дрібної мускулатури та пальців, які дозволяють дітям більш успішно оволодіти вміння правильно тримати олівець або пензлик при малюванні.

Гарною підготовкою до малювання є ігри з різними видами мозаїки та розглядання предметних зображень. Дітям цього віку доступні й аплікаційні роботи. Але в умовах групового навчання організація занять з аплікації є важкою, оскільки ця діяльність малюків вимагає індивідуального керівництва. Щоб вчити дітей розгляданню предметних зображень, на заняттях з конструювання, ознайомлення з оточуючим і розвитку мовлення необхідно як можна більше використовувати готові силуети людей, тварин, птахів (картонні, поролонові, пенопластові) для самостійних дій дітей з ними. У таких іграх малюки вчаться в зображенні впізнавати знайомі предмети і називати їх.

До початку навчання діти повинні бачити процес створення малюнка. Педагог може малювати при дітях паличкою на снігу, піску, яскравим фломастером або широким пензликом на папірі, крейдою на дошці, пояснюючи зміст малюнка в ігровій формі.

Навчання малюванню краще починати пензликом. Олівцем діти малюють 2-3 хвилини, при цьому вони швидко втомлюються від м’язової напруги, втрачають інтерес до неяскравих ліній на папері. Пензликом вони можуть малювати 10-15 хвилин при неослабному інтересі до яскравих кольорових плямах, що з’являються.

Якщо діти навчаться вільно тримати пензлик, легко, без натиску торкатися нею паперу, то цю навичку вони переносять і на малювання олівцем. Малюють легко, не натискаючи сильно і не стискаючи олівець. І навпаки, якщо діти спочатку довго малювали олівцем, сильно натискуючи на нього з метою добитися яскравості, то навичку цю переносять і на малювання пензликом: сильно натискають на ворс, псують його, від цього швидко втомлюються. Формування навички володіння пензликом здійснюється при цьому повільніше, потребує більше зусиль і від вихователя, і від дитини.

Методичні прийоми навчання дітей 2-3 років образотворчої діяльності

Ігрові прийоми і ситуації. Ігрові вправи

Ігрові прийоми і ситуації використовуються:

 у поясненні;

 у керівництві самостійною художньою діяльністю дітей;

 в оцінюванні продуктів дитячої художньої творчості.

У процесі самостійної художньої діяльності дітей вихователь підтримує їхній інтерес і як би сам включається у гру. Ігрова ситуація зберігається і при оцінюванні дитячих робіт. Дуже важливо зосередити увагу малюків на позитивному в малюнках і ліпленні, щоб вони запам’ятовували вдалі зображення, а це легше зробити при обіграванні робіт.

Ігрові вправи сприяють розвиткові у дітей формостворюючих рухів, посилення виразності образу за допомогою наслідування звуків і рухів.

Планування занять з образотворчої діяльності дітей 2-3 років

У першій молодшій групі плануються 2 види занять: 1) діти діють за завданням вихователя; 2) діти діють самостійно, за бажанням. Кількість занять в цих видах однакова.

Плануючи роботу з образотворчої діяльності, необхідно ураховувати положення про те, що успішне оволодіння знаннями і навичками відбувається тільки тоді, коли перше і друге заняття (наприклад, з малювання) йдуть підряд, третє – за 3-4 дні. Надалі перерва між заняттями не має такої ролі й може бути тривалістю в тиждень. Вересень можна присвятити знайомству з дітьми, спостереженню за тим, як вони використовують образотворчий матеріал (в заняттях індивідуальних і з невеликими групами), визначенню рівня підготовленості всіх дітей до навчання їх елементам образотворчої діяльності. У жовтні в перший тиждень краще проводити ліплення. Переконавшись, що діти правильно використовують глину та засвоїли основні навички, які рекомендуються програмою, можна запланувати роботу з пензликом і фарбами і приділити їм 2-3 тижня. Перші 2 заняття і з ліплення, і з малювання необхідно спланувати підряд кожний день, третє заняття – через 2-3 дні, четверте – через 4-5 днів, і між наступними можуть бути інтервали до тижня.

Тільки після цього заняття з ліплення та малювання плануються за сіткою: 1 заняття на тиждень – малювання і 1 – ліплення.

У малюванні чергуються пензлики й олівці в залежності від завдання та образу, що зображується.

Навчальну програму планують у певному порядку.

Перший етап – знайомство з образотворчим матеріалом.

Для того щоб з перших занять малювання і ліплення стали образотворчою діяльністю, а не просто маніпулюванням з предметами, потрібно спрямовувати увагу дітей на створення образу. На перших заняттях можна рекомендувати теми, які не потребують зображення певної форми. Маленьким дітям властиві кругові, невідривні рухи рукою по паперу. У зв’язку з цим слід запропонувати для зображення предмети, явища, які мають основну властивість – колір і не вимагають точності передачі форми, а дозволяють за допомогою властивих дітям рухів передати характер того, що вони зображують (дим, вода, сніг і т.д.).

Другий етап – дії за показом і за початком вихователем.

Ураховуючи, що діти ознайомились з матеріалом і специфікою його виконання, доцільно пропонувати їм теми, що мають потребу в більш точному зоровому контролі за рукою. На цьому етапі особливо ефективним є прийом роботи дітей за початком вихователя: в малюванні – домальовування, в ліпленні – доповнення деталями ніпавтової форми. Можна навчити дітей переривати свої рухи рукою з пензликом, торкатися ворсом до папіру, поступово роблячи ритмічни рухи – „примочування” (обов’язково супроводжувати мовленням). З прямих ліній дитині легше проводити вертикальні, оскільки рука з пензликом або олівцем без особливо точного зорового контролю може опуститися униз. (Теми: сліди, листя, дощик, стрічки, нитки до куль і т.п.).

Третій етап – створення образотворчих образів за показом вихователя і в самостійних діях за бажанням.

Цей етап характерний більшою самостійністю дітей у роботі з образотворчими матеріалами, появою елементарних результатів образотворчої діяльності. Проведення горизонтальних ліній і замикання округлих є найбільш важким для дітей, тому теми для такої роботи бажано представляти тільки у другому півріччі на третьому етапі (стрічки, доріжки, баранки, м’ячі, сніговий шар, сніговик). Усі вони можуть бути надані повторно або пропонуються їхні варіанти (інший колір фарб або замість фарб – олівці).

Заняття з ліплення плануються у такому порядку: розкачування глини в довжину (спочатку на дошці, потім в долонях) і складання зображень з готових паличок. Потім скачування округлих форм, комбінування їх, з'єднання накладенням і для виразності – доповнення природним матеріалом очей, хвостика, вух, вусів і т.д.

При малюванні і ліпленні за бажанням вихователь керує роботою дітей так, щоб викликати у них бажання малювати і ліпити те, що їм бажається. Ураховуючи, що дитина цього віку ще не може самостійно обирати тему й інколи не знає, що їй хочеться, потрібна допомога малюку в цьому. Бажано підібрати кілька предметів й іграшок, образи яких діти вже зображали, поставити їх на стіл або на поличку і запропонувати намалювати або зліпити таку іграшку, яка їм подобається, розташувати ліплення або повісити малюнок коло цієї іграшки. Вихователь може скласти веселе оповідання за дитячими роботами. Якщо діти третього року життя не можуть намалювати або зліпити якийсь образ, можна малювати, ліпити пригощання для ляльки, морквину для зайчика, яєчко, багато олівців, щоб потім покласти їх в коробочку, поставити забор коло будиночка з кількох глиняних стовпчиків, багато кульок, щоб потім розташувати їх у корзинці.

Для занять ліпленням за бажанням дітей можна наперед приготувати місце. Це збуджує у них інтерес до роботи, допомагає обрати тему, наприклад, для літаків – аеродром, для птахів – колода з гілкою, для зайчиків – морквину, для кішки – м'який килимок. Всі ці предмети мають невеликі розміри і можуть біти розташовані на двох дитячих столиках. До занять слід розглянути з дітьми предмети та побесідувати, вияснити, що треба зліпити і куди поставити.

Аналіз занять з образотворчої діяльності

Заняття з образотворчої діяльності з дітьми раннього віку повинні бути проаналізовані за такими аспектами.

1. Підготовка приміщення до заняття (дотримання гігієнічних умов, правильне розміщення столів до світла).

2. Підготовка вихователя до заняття (обладнення педагогічного процесу, наочного матеріалу, його якість, розмір).

3. Залучення дітей до підготовки.

4. Організація дітей на занятті.

5. Зміст заняття:

 відповідність теми заняття програмі, порі року, образотворчим можливостям дітей;

 зазначення освітньо – виховних задач (наявність конспектів, плану).

6. Початок заняття:

чіткість постановки основної задачі перед дітьми;

піднесення матеріалу (поступово або все одразу);

методика пояснення завдання;

якість дидактичного матеріалу, доцільність його використання.

7. Керівництво діяльностю дітей у ході заняття:

використання вказівок, їхній зміст та доцільність;

своєчасне надання допомоги дітям;

скільком дітям надано допомогу й якого характеру;

контроль за виконанням вказівок, завдань.

8. Яка діяльність кожної частини заняття, заняття в цілому?

9. У якій формі проводився аналіз дитячих робіт:

педагогічне значення аналізу;

співвідношення активності дітей і вихователя (з урахуванням вікових особливостей дітей);

якими критеріями користувався вихователь при оцінюванні робіт?

10.Організація завершення виконання завдання дітьми, зв’язок з іншими видами діяльності дітей.

План заняття з малювання з дітьми 2-3 років

При підготовці заняття з малювання з дітьми раннього віку треба дотримуватись наступного плану.

1. Вид і тема заняття.

2. Програмний зміст.

2 .1.Освітня задача.

2.2.Образотворча задача.

2.3Розвивальна задача.

2.4. Виховна задача.

2.5.Словникова робота.

3. Підготовка до заняття.

3.1. Попередня робота з дітьми за темою заняття.

3.2. Підготовка демонстраційного та роздаткового образотворчого матеріалу.

4. Хід заняття.

1. Вступна частина. Методичні прийоми:

 організація емоційно-естетичного сприйняття предмета або явища, що планується для подальшого зображення;

 якісне дослідження предмета;

 показ прийомів роботи;

 повторний показ.

2. Основна частина. Самостійна робота дітей та індивідуальна робота з дітьми у процесі образотворчої діяльності.

3.Заключна частина. Огляд робіт, підсумок заняття та перехід до іншого виду діяльності. підсумок