2.1 Системи перев'язки кладки

Система перев'язки — це правило, за яким укладають цег­лини (камені) відносно одна одної. При кладці розрізняють пе­рев'язку вертикальних швів, поперечних і поздовжніх.

Перев'язку поздовжніх швів роблять для того, щоб кладка не могла розшаруватись вздовж стіни на більш тонкі стінки. Наприклад, якщо стіну товщиною у 1,5 цеглини викласти тіль­ки ложками, то вона буде складатися з трьох окремих стінок товщиною в півцеглини, не зв'язаних між собою.

Перев'язка поперечних швів необхідна для поздовжнього зв'язку між окремими цеглинами, що забезпечує розподіл наван­таження на сусідні ділянки кладки при нерівномірних осідан­нях стін, температурних деформаціях і т. п. Перев'язка попереч­них швів робиться ложковими і поперечиковими рядами, а поз­довжніх — поперечиковими.

Основними системами перев'язки цегляної кладки стін, що широко застосовуються в нашій країні, є однорядна (ланцю­гова) та багаторядна.

При однорядній (ланцюговій) перев'язці (рис. 17,а) ложкові поперечикові ряди в кладці чергуються. Поперечні шви в суміж­них рядах зсунуті відносно один одного на чверть цеглини, а поздовжні на півцеглини. Всі вертикальні шви нижнього ряду перекриваються цеглою верхнього ряду.

При багаторядній перев'язці (рис. 17,б) кладка складається з окремих стінок товщиною в півцеглини (120 мм), складених з ложків і перев'язаних через кілька рядів по висоті поперечиковим рядом. В залежності від розмірів цегли встановлена най­більш оптимальна висота ложкової кладки між поперечиковими рядами. Наприклад, для кладки з модульної цегли товщиною 88 мм ця висота не повинна перевищувати чотирьох рядів.

При багаторядній перев'язці кладки : одинарної цегли поз­довжні вертикальні шви через кожні п'ять рядів кладки пере­криваються поперечиковим рядом. Поперечні вертикальні шви в чотирьох ложкових рядах перекриваються ложками кожного суміжного ряду на половину цеглини, а шви п'ятого ложкового ряду — поперечиками шостого ряду на чверть цеглини. Таку кладку називають

п'ятирядною. Іноді з метою зміцнення попе­речної перев'язки кладки поперечикові ряди укладаються через три ложкові.

При багаторядній системі перев'язки неповністю додержу­ється третє правило розрізу кладки. Однак відсутність перев'яз­ки поздовжніх швів на висоту п'яти рядів кладки практично не знижує її міцності, і в той же час внаслідок великого термічно­го опору цих швів, розташованих на шляху теплового потоку, поліпшуються теплотехнічні покажчики кладки.

У нашій країні широко розповсюджена кладка стовпів вузь­ких простінків за трирядною системою, яка позбавлена вказаних недоліків. Вона допускає збіг зовнішніх вертикальних швів у трьох рилах кладки по висоті. Така кладка вимагає найменшої кількості неповномірної цегли. Так, наприклад, при кладці стов­пів перерізом 2x2 цеглини перев'язку роблять тільки цілими цеглинами

(рис. 18,а), а при кладці стовпів перерізом 1,5x2 чи 2x25 цеглини в кожні чотири ряди кладки вкладають по дві половники (рис. 18, б, в).

Раніше для зведення стін з чистої кладки (без обштукатурю­вання фасадів) користувались складними системами перев'язок, що дають різні архітектурні рисунки на фасаді. Застосовувалась, наприклад, хрестова кладка (рис. 19, а), в якій ряди ложків і поперечиків чергуються між собою, але в ложкових рядах вер тикальні шви збігаються не в кожному ряду, а через один ряд;

Рис. 18. Трирядна система перев'язування при укладанні стов­пів перетином:

а — 2X2 цеглини; 6 — 1,5X2 цеглини; в—2X2,5 цеглини.

Рис. 19. Цегляна кладка із змішаними і перемінними рядами:

а- хрестова; б — готична або польська; в — голландська.

готична, чи польська кладка (рис. 19, б), що складається із змі­шаних рядів, в яких поперечики і ложки чергуються між собою; голландська кладка (рис. 19, в), в якій змішані ряди з поперечи­нами і ложками, що чергуються, замінюються на поперечикові.