2.6 Кладка стін, простінків, стовпів, димових і вентиляційних каналів

Для правильної перев'язки швів кладки біля вертикальних обмежувачів, в місцях прилягання і перетину стін, при кладці стовпів і простінків необхідна неповномірна цегла: чвертки, по­лонинки і тричвертки (див. рис. 13). Їх роблять самі муляри без­посередньо на робочому місці в процесі виконання робіт. Для виготовлення чверток, тричверток і половинок необхідно 3 ме­тою економії використовувати цеглини, що мають відбиті кути, або інші дефекти.

Кожен муляр повинен уміти точно визначити розмір потріб­ної неповномірної цеглини і вірно відрубувати її. Це необхідно тому, що при невірних розмірах укладеної цегли порушується перев'язка швів і зільшується витрата розчину, що знижує міц­ність кладки. На рис. 43 показані прийоми рубки і тесання цег­ли, якими користуються мулярі.

Щоб вірно відміряти довжину неповномірної цегли, на держа­ку молотка роблять зарубки, що відповідають довжинам частиy цеглини (рис. 43, а, б, в). Лінію обрубки цеглини позначають ле­зом молотка (рис. 43, г). Потім роблять насічку ударом молотка спочатку по ложку однієї сторони, потім по ложку другої сторо­ни (рис. 4.3, д) і, нарешті, сильним ударом перерубують цеглу по відміченій лінії (рис. 43, е). При рубці цегли удар молотка по­винен бути направлений перпендикулярно лотку, бо в іншому випадку лінія обрубки може виявитись неправильною і вийде неповномірна цегла з косим торцем (рис. 43, ж). Якщо цеглу треба розколоти вздовж ,то спочатку наносять легкі удари по чотирьох її площинах (рис. 43, і), а потім сильним і коротким ударом по лінії обрубки на торці цеглинирозколюють її на пот­рібні частини. Цеглу рубають також і комбінованою кельмою (ребром кельми), як показано на рис. 43, з.

При простому тесанні цегли (рис. 43, к), що використовується для кладки цокольних поясків заокругленої форми та інших частин будівлі, користуються молотком-кирочкою (див. рис. 21, д). При цьому необхідно слідкувати за тим, щоб напрям дотич­них ударів по цеглі проходив повз руки і ноги муляра. Виконан­ня цієї операції вимагає, великої обережності і уваги. Більш складні операції по тесанню цегли, що застосовуються для лицьової кладки архітектурних деталей, виконують на станках.

При розколюванні на тричвертки, половинки і чвертки цег­ла часто дробиться і від неї відколюються нерівні частини. З ме­тою спрощення цієї роботи на будовах користуються механіч­ними пристроями, що дають можливість легко і точно розколю­вати цеглу на частини потрібного розміру.Так, наприклад, на ряді будов застосовується простий прист­рій, що складається з двох сталевих ножів, розміщених між двома спрямовуючими вертикальними куточками. На цьому пристрої, що діє за принципом гільйотини, цеглу можна розкозколювати не тільки впоперек, але й вподовж.

Зведення кладки з цегли починають з установлення кутових і проміжних порядовок. Порядовки по периметру стін встановлюють по виску і ватерпасу або нівеліру так, щоб засічки для кожного ряду на всіх порядовках знаходились в одній горизон­тальній площині. Порядовки встановлюють на кутах, в місцях перетину і прилягання стін, а також на прямих ділянках стін на віддалі 10—15 м одна від одної.

Після закріплення порядовок зачалюють і натягують причал­ки. При укладанні зовнішніх верст шнур-причалку встановлю­ють для кожного ряду, закріплюючи його за порядовку. Шнур- причалку натягують на рівні верха ряду, що укладається, з відступом від вертикальної площини кладки на 3—4 мм. Зак­ріплювати причалку для внутрішньої версти рекомендується бі­ля маяків за допомогою скоби (рис. 44, а, б), гострий кінець якої встановлюють у шви, а до тупого, більш довгого кінця, який спирається на маячну цеглину, прив'язують причалку. Вільну частину шнура намотують на ручку скоби. Поворотом скоби в нове положення (на рис. 44 показано пунктиром) одержують лінію натягу причалки для наступного ряду.

Щоб причалка не провисла, під шнур слід підкладати дере­в'яну маячну цеглину (рис. 44 в), а поверх неї класти звичайну цеглину. Замість дерев'яної маячної цеглини можна користува­тись звичайною цеглиною, підкладаючи під неї дерев'яний клин. Маячну цеглину укладають через 4—5 м з виступом за верти­кальну площину стіни на 3—4 мм.

Застосовують також способи прив'язування шнура-причалки для внутрішньої версти за гвіздки, що закріплені в швах кладки (рис. 45). У цьому випадку її переставляють не рідше, ніж че­рез 2—3 ряди кладки.

Після встановлення порядовок і причалок розкладають цеглу на стіні, потім розстилають розчин під укладання зовнішнього верстового ряду і ведуть кладку стін.

Кладку стін починають з влаштування на висоті 4—5 рядів кутових, а на довгих ділянках прямих стін (біля порядовок) та­кож проміжних маяків.

При однорядній ланцюговій перев'язці зведення кладки пря­мих стін, що мають по товщині парне число півцеглин, наприк­лад дві цеглини (рис. 46, б), починають з укладання поперечиків першого ряду по всій ширині стіни; у другому ряду версто­ву цеглу кладуть ложками, забутку виконують поперечиками. При кладці стін, що мають по товщині непарне число півцеглин, наприклад 1,5 цеглини (рис. 46, а), одну версту першого ряду укладають поперечиковою цеглою, а другу — ложковою.

У другому ряду над ложками кладуть поперечики, а над поперечиками — ложки. При кладці стін більшої товщини за­бутку заповнюють поперечиками.

Для одержання вертикального обмеження (рівного зрізу стіни по вертикальній площині) при кладці по однорядній сис­темі перев'язки на початку стіни укладають тричвертки. При зведенні стіни в півцеглини на її початку укладають через один ряд половинки. Для закладання вертикального обмеження стіни в одну цеглину в ложковому ряду на її початку укладають в поздовжньому напрямі дві тричвертки, а в поперечиковому ря­ду кладуть як правило, цілу цеглину.

Застосовуючи тричвертки та іншу неповномірну цеглу, необ­хідно укладати її відколотою стороною всередину кладки, а ці­лою назовні.

Кладка кутів будівлі-найбільш відповідальна частина каменярських робіт і виконується кваліфікованими мулярами.

Прямі кути при однорядній системі перев'язки зводять та­ким чином (рис.46,г,д). Перший ряд однієї з стін, що становлять прямій кут,доводять до зовнішньої поверхні другої стіни;перший ряд другої стіни приєднують до першого ряду першої стіни.У другому ряду укладання йде в зворотньому напрямі.В результаті ложкові ряди однієї стіни виходять поперечками на ліцьову поверхню другої стіни.Стіна,що пропускається до лицьової поверхні другої стіни,повинна закінчуватись три чвертками,розташованими повздовжньо.Пропускаються зовнішні ложкові ряди,прилягають поперечикові.

Прилягання стін при однорядній системі перев'язки викону­ється так, як показано на рис. 47, а, б. У першому ряду кладки ряд прилягаючої стіни пропускають через основну стіну до її

лицьової поверхні і закінчують її тричвертками. У другому ря­ду до ложків основної стіни прилягає ряд другої стіни.

Переріз стін товщиною в 1,5 і 2 цеглини при ланцюговій сис­темі перев'язки виконують, поперемінно пропускаючи ряди клад­ки однієї стіни через другу (рис. 47, в, г).

При багатоторядній системі перев'язки перший ряд виклада­ють так само, як і при однорядній системі, поперечиками. При товщині стіни, кратній цілій цеглині (рис. 48, а), у другому ря­ду зовнішню і внутрішню версти викладають ложками, а за­бутку— поперечиками. При товщині стіни, кратній пів цеглині (рис. 48, б), перший ряд викладають поперечинами на фасад, а ложками всередину приміщення; другий ряд, навпаки, лож­ками на фасад, а поперечиками всередину. Наступні, 3—6-й ряди

викладають тільки ложками з перев'язкою вертикальних поперечни швів на півцеглини.

При кладці малонавантажених стін допускається використання в забутці половняка і цегляного бою, особливо на ділянках стін під вікнами, при заповненій каркасних стін та ін.

Для одержання вертикального обмеження стіни при багаторядовій системі перев'язки перші два ряди викладаються з за­стосуванням тричверток на початку першого і другого рядів.

В останніх же ложкових рядах розкладку цегли виконують так, щоб ложки перекривали один одного на півцеглини.

Прямі кути при багаторядній системі перев'язки викладають­ся з застосуванням тричверток і чверток. Починають укладання кута з двох тричверток, з яких кожну укладають ложком в зов­нішню версту відповідної спряжуваної стіни. Прилягаючі до цих

тричверток версти викладають з поперечиків. Проміжок, що утворюється між тричвертками і поперечиковою цеглою, заповнюють чвертками. У другому ряду версти викладають ложками, а забутку — поперечиками. Кладку наступних ложкових рядів викону­ють, як показано на рис. 48.

Переріз стін при багаторядній системі перев'язки показано на рис. 49. Поперечикові ряди основної сті­ни зсувають на чверть цеглини від­носно лиця другої стіни і між ними укладають чвертки. Наступними ложковими рядами поперечикові ря­ди обох стін перев'язують на чверть або на півцеглини.

У цьому випадку при взаємній перев'язці ложкових рядів друга сті­на не проходить через основну стіну, вона тільки заглиблюється в неї на півцеглини.

Кладку прилягання за цією си­стемою перев'язки виконують анало­гічно кладці перерізу стін.

Прилягання внутрішніх цегляних стін до зовнішніх у випадку їх неод­ночасного зведення можна викону­вати у вигляді вертикальної багаторядної або однорядної штраби. У цих випадках у зовнішні стіни необ­хідно закладати стальні пов'язі з ви­пуском їх для укріплення кладки. Пов'язі розташовують не рідше, ніж через 2 м по висоті кладки, а також на рівні кожного перекриття. Пов'я­зі із сталі діаметром 6—8 мм повин­ні мати довжину не меншу 1 м від кута прилягання і закінчуватися ан­кером.

У будівництві дуже часто кладку зовнішніх стін виконують із звичай­ної цетли товщиною 65 мм або подвійної цегли (каменів) товщиною 1.38 мм,а кладку внутрішніх стін з модульної цегли товщиною 88 мм. При цьому прилягання внутрішніх стін до зовнішніх перев'язують через кожні 3 ряди цегли товщиною 88 мм..

Тоненькі (у півцеглини і в одну цеглину) стіни всередині бу­дівель кладуть після зовнішніх капітальних. Для їх з'єднання в капітальній стіні роблять паз, в який заводять тонку стіну. Є й інший спосіб спряження, коли у шви капітальної стіни в про­цесі кладки для зв'язування з прилягаючими стінами заклада­ють стержні арматури

Кладку стовпів і простінків шириною до 1 м виконують за трирядною системою перев'язки з цілої цегли з додаванням де­якої кількості полонинок (рис. 18 і 50), при цьому поперечиковий ряд кладуть через три ложкових ряда. Кладку стовпів та­кож можна вести за однорядною системою перев'язки із зсувом рядів, що чергуються, на чверть цеглини, що досягається укладенням тричверток для перев'язки вертикальних швів у всіх рядах.

При кладці простінків шириною більше 4 цеглин застосовують однорядну і багаторядну системи перев'язки. Торці простінків без чверток викладають так само, як вертикальні обмеження стін. Для утворення в простінках чверток у першому поперечиковому ряду укладають чвертки, а в ложкових рядах — половинки (рис.51)

Через те, що стовпи і простінки, як правило, навантажені більше, ніж інші конструкції, кладка їх впустошовку не дозво­ляється. Допускається неповне заповнення тільки вертикальних швів на глибину до 10 мм від лицьової поверхні. Стовпи і про­стінки шириною менше 2,5 цеглини слід викладати з відбірної ці­лої цегли.

При кладці стовпів і простінків не допускається укладання цегли у зовнішніх верстах тільки ложками без перев'язки з внут­рішньою частиною, так як при цьому середня частина кладки і кладка з ложків приймають навантаження як дві самостійні конструкції, в результаті чого різко послаблюється несуча здат­ність кладки в цілому.

Якщо до стовпів прилягають тонкі стінки, їх сполучають за допомогою випуклої штраби з стовпа або стальних стержнів, що закладаються в стовпи.

Кладку виступу стіни (пілястри) виконують за багаторядною або однорядною системами перев'язки. При цьому для пе­рев'язки виступу з основною стіною використовується неповномірна цегла, а при кладці за трирядною системою — ціла цегла.

Слід мати на увазі, що кладка стін, обрізів, напусків, діля­нок стін під опорними частинами конструкцій і т. п., а також кладка простінків і стовпів незалежно від системи перев'язки повинна починатись і закінчуватись поперечиковими рядами і укладання цеглин повинно починатись з зовнішньої версти.

При кладці стін доводиться одночасно влаштовувати в них димові, вентиляційні та інші канали. їх розміщують у внутріш­ніх стінах будівель, причому в стінах товщиною 38 см канали роблять в один ряд, а в стінах товщиною 64 см — у два ряди. Переріз каналів звичайно буває 140X140 мм (0,5x0,5 цеглини); переріз димоходів великих печей і плит — 270Х140 мм (1x0,5 цеглини) або 270x270 мм (1Х1 цеглину).

Димоходи і вентиляційні канали в стінах з цегли, шлакобе­тонних і порожнистих каменів викладають із звичайної глиня­ної цегли з відповідною перев'язкою кладки канала з кладкою стіни (рис. 52, а, б).

Товщина стінок каналів повинна бути не меншою ніж півцеглини; товщина перегородок (перетинок) між ними — також не менше півцеглини.

Канали роблять вертикальними. У виключних випадках до­пускаються відводи каналів на відстань не більше 1 м і під ку­том не менше 60° до горизонту (рис. 52, г). Переріз каналу на ділянці підводу, що вимірюється перпендикулярно до осі кана­лу, повинен бути однаковим з перерізом вертикального каналу. Кладку похилих ділянок виконують з обтесаної відповідним чи­ном цегли.

Щоб не допускати накопичення сажі і пилу на стінах кана­лів, особливо на швах, кладку виконують з цілої цегли. Внут­рішні поверхні каналів Під час ведення кладки ретельно затерають , використовуючи для цього ликуватий помазок. Шви клад­ки каналів повинні бути цілком заповнені розчином.

Кладку димових і вентиляційних каналів виконують на тих же розчинах, що й кладку внутрішніх стін будівлі.

В одноповерхових будинках кладку димових труб з метою економії цементу і вапна слід виконувати на глиняно-піщаному

розчинні, склад якого визначають в залежності від жирності гли­ни. У всіх місцях, де дерев'яні частини будівель підходять до димових каналів, влаштовують так звані переділки з вогнетрив­ких матеріалів (цегла, азбест та ін.). Такий же захист роблять в місцях, де конструкції, які можуть зайнятися, наближені до вентиляційних каналів, що проходять поряд з димовими. При цьому димові груби і канали влаштовують так, щоб між конст­рукціями будівлі (балки перекриття, мауерлати і т. п.) і "димом", тобто внутрішньою поверхнею димоходу, зберігались такі відстані: не менше 38 см, якщо конструкції не захищені від займання, і не менше 25 см, якщо вони захищені.

Переділки навколо димоходів в місцях прилягання до дерев'яного міжповерхового перекриття виконують, збільшуючи тов­щину стінок каналу (рис. 52, в).

Ділянки цегляних стін з димовими і вентиляційними каналами викладають з попередньою їх розбивкою на стіні за допомогою інвентарного складного шаблону (рис. 53, а). Шаблон ви­готовляють з дошки розміром 140X250X25 мм, на якій роблять вирізи, що відповідають розташуванню димових або вентиляцій­них каналів на плані стіни. Цим же шаблоном перевіряють в процесі кладки правильність розміщення каналів в стіні.

При кладці каналів необхідно застосовувати інвентарні ме­талеві або дерев'яні буйки, що забезпечують правильність форми каналів і запобігають їх засміченню під час кладки. За допомогою цих буйків досягається більш повне заповнення роз­чином усіх швів кладки.

Застосовують різні конструкції буйків: дерев'яні, металеві, що утримуються в кладці за допомогою лапок, які повертаються, лбо металевих пластин. Розміри буйка повинні відповідати пере­різу каналу, а висота його — декільком рядам кладки.

Переставляють буйки через 5—6 рядів кладки. Металевий буйок (рис. 53, б) має розміри 140X 140X6мм. Гумовою проклад­кою 5 він ділиться на дві нерівні частини зв'язані між собою центральним стержнем 1 діаметром 12 мм. Гумова прокладка зверху і знизу взята в металічні пластини 4.

На верхній частині стержня підвішені відрізки з кутової ста­лі розміром 20X20X3 мм, що служать напрямними 2, 3. При встановленні буйка в канал його струшують для того, щоб пружи­на 6 стислась під дією ваги рухом частин і буйок прийняв виг­ляд, показаний на рис. 53, б. Після цього буйок опускають у ка­нал так, щоб гума зігнулася і теж увійшла в канал. Потім натис­кують на ручку, поки трапецієвидні елементи 7 не натиснуть на всі чотири стінки канала і не займуть положення, показаного на рис. 53, в.

Кладку ділянок стін з димовими і вентиляційними каналами виконують з однорядною перев'язкою (див. рис. 52). Після за­кінчення кладки канали перевіряють, пропускаючи через них ме­талеву кулю або ядро діаметром 100 мм, прив'язані до шнура. Місце засмічення канала визначають по довжині опущеного в нього шнура з кулею.