- •7. Робота з шаблонними, функціями та класами
- •7.1. Поняття про узагальнені функції
- •7.1.1. Механізм реалізації шаблонної функції з одним узагальненим типом
- •7.1.2. Безпосередньо задане перевизначення узагальненої функції
- •7.1.3. Шаблонна функція з двома узагальненими типами
- •7.1.4. Механізм перевизначення специфікації шаблону функції
- •7.1.5. Використання стандартних параметрів у шаблонних функціях
- •7.2. Поняття про узагальнені класи
- •7.1.6. Обмеження, які застосовуються при використанні узагальнених функцій
- •7.1.7. Приклад створення узагальненої функції abs()
- •7.2.1. Створення класу з одним узагальненим типом даних
- •7.2.2. Створення класу з двома узагальненими типами даних
- •7.2.3. Приклад створення узагальненого класу для організації безпечного масиву
- •7.2.4. Використання в узагальнених класах аргументів, що не є узагальненими типами
- •11.2.1. Передача покажчиком на функцію її адреси іншій функції
- •9.2.3. Класи потоків
- •9.3. Особливості механізмів перевизначення операторів введення-виведення даних
- •9.3.1. Створення перевизначених операторів виведення даних
- •9.5. Організація файлового введення-виведення даних
- •9.5.1. Відкриття та закриття файлу
- •9.5.2. Зчитування та запис текстових файлів
- •9.5.3. Неформатне введення-виведення даних у двійковому режимі
- •9.5.4. Зчитування та записування у файл блоків даних
- •10. Динамічна ідентифікація типів і оператори приведення типу
- •10.1. Динамічна ідентифікація типів
- •10.1.1. Отримання типу об'єкта у процесі виконання програми
- •10.1.2. Приклад rtti-застосування
- •11. Поняття про простори імен та інші ефективні програмні засоби
- •11.1. Особливості організації простору імен
- •11.1.1. Поняття про простори імен
- •11.1.2. Застосування настанови using
- •11.1.3. Неіменовані простори імен
- •11.1.4. Застосування простору імен std
- •11.2. Застосування покажчиків на функції
- •11.2.2. Пошук адреси перевизначеної функції
- •11.3. Поняття про статичні члени-даних класу
- •11.5. Застосування до функцій-членів класу модифікаторів const і mutable
- •11.6. Використання explicit-конструкторів
- •12. Введення в стандартну бібліотеку шаблонів
- •12.1. Огляд стандартної бібліотеки шаблонів
- •12.2. Поняття про контейнерні класи
- •12.3. Механізми роботи з векторами
- •12.3.1. Доступ до елементів вектора за допомогою ітератора
- •12.3.2. Вставлення та видалення елементів з вектора
- •12.3.3. Збереження у векторі об'єктів класу
- •12.3.4. Доцільність використання ітераторів
- •7. Робота з шаблонними, функціями та класами 1
- •7.1. Поняття про узагальнені функції 1
- •10. Динамічна ідентифікація типів і оператори приведення типу 26
- •11. Поняття про простори імен та інші ефективні програмні засоби 31
- •12. Введення в стандартну бібліотеку шаблонів 44
11.1.2. Застосування настанови using
Якщо програма містить багато посилань на члени певного простору імен, то неважко уявити, що потреба вказувати ім'я цього простору імен при кожному зверненні до них, дуже скоро набридне Вам. Цю проблему дає змогу вирішити настанова using, яка застосовується у таких двох форматах:
using namespace ім'я;
using name::член;
У першій формі елемент ім'я задає назву простору імен, до якого Ви зможете отримати доступ. Всі члени, визначені усередині заданого простору імен, потрапляють в "поле видимості", тобто стають частиною поточного простору імен і їх можна потім використовувати без кваліфікації (уточнення простору імен). У другий формі робиться "видимим" тільки вказаний член простору імен. Наприклад, вважаючи, що простір імен CounterNameSpace визначено (як це показано вище), то наступні настанови using і присвоєння будуть цілком законними:
using CounterNameSpace::lowerbound; // Видимим став тільки член lowerbound.
lowerbound = 10; // Все гаразд, оскільки член lowerbound знаходиться в області видимості.
using namespace CounterNameSpace; // Всі члени видимі.
upperbound = 100; // Все гаразд, оскільки всі члени видимі.
Використання настанови using продемонстровано у наведеному нижче коді програми (яка є новим варіантом лічильника з попереднього розділу).
Демонстрація механізму використання настанови using для виконання розрахунку у зворотному порядку
#include <vcl>
#include <iostream> // Для потокового введення-виведення
#include <conio> // Для консольного режиму роботи
using namespace std; // Використання стандартного простору імен
namespace CounterNameSpace
{
int upperbound;
int lowerbound;
class counter {
int count;
public:
counter(int n) {
if(n <= upperbound) count = n;
else count = upperbound;__
}
void Reset(int n) {
if(n <= upperbound) count = n;
}
int Run() {
if(count > lowerbound) return count--;
else return lowerbound;
}
};
}
int main()
{
// Використовується тільки член upperbound з
// простору імен CounterNameSpace.
using CounterNameSpace::upperbound;
// Тепер для встановлення значення змінній upperbound
// не потрібно вказувати простір імен.
upperbound = 100;
// Але під час звернення до змінної lowerbound і до інших
// об'єктів, як і раніше, необхідно вказувати простір імен.
CounterNameSpace::lowerbound = 0;
CounterNameSpace::counter ObjA (10);
int c;
cout << "Розрахунок у зворотному порядку для об'єкта ObjA" << endl;
do {
c = ObjA.Run();
cout << c << " ";
} while(c > CounterNameSpace::lowerbound);
cout << endl;
// Тепер використовуємо весь простір імен CounterNameSpace.
using namespace CounterNameSpace;
counter ObjB(20);
cout << "Розрахунок у зворотному порядку для об'єкта ObjB" << endl;
do {
c = ObjB.Run();
cout << c << " ";
} while(c > lowerbound);
cout << endl;
ObjB.Reset(100);
lowerbound = 80;
cout << "Розрахунок у зворотному порядку для об'єкта ObjB" << endl;
do {
c = ObjB.Run();
cout << c << " ";
} while(c > lowerbound);
cout << endl;
getch(); return 0;
}
Ця програма ілюструє ще один важливий момент: якщо певний простір імен стає "видимим", то це означає, що він просто додає свої імена до імен інших, вже діючих просторів. Тому до кінця цієї програми до глобального простору імен додалися і std, і CounterNameSpace.
