51. Інфляція: сутність, вимірювання, причини, види - 35.

Поняття інфляції(5); вимірювання інфляції(5); відкрита і притиснена інфляція(5); інфляція попиту та інфляція пропозиції (10); різновиди інфляції в залежності від її темпів (10)

Інфляція (лат. “здуття”) – знецінення грошей у зв’язкуздиспропорцією між грошовими і матеріальними потоками (більш швидкий темп зростання грошової маси, ніж темп зростання її природної бази – обсягів національного виробництва товарів і послуг, або та ж сама грошова маса при скороченні національного виробництва).

Інфляція може бути відкритою і подавленою (скритою).

Відкрита інфляція проявляється у зростанні цін. Подавлена інфляція проявляється тоді, коли держава встановлює ціни, але із-за дефіцитів неможливо купити товари по офіційним цінам (командна економіка). Зараз в Україні теж є ознаки подавленої інфляції – затримки у виплаті зарплат, пенсій, заниження зарплат і пенсій, що сплачує держава, відносно вартості робочої сили, прожиткового мінімуму. Кажуть навіть про примусовий безпроцентний кредит, який отримує від населення держава, затримуючи виплати.

В економікс, в залежності від причини, розрізнюють два типи інфляції:

1. Інфляція попиту, що зв’язана з надлишковим попитом, по відношенню до існуючих виробничих можливостей. Це викликає зростання рівня цін.

2. Інфляція пропозиції, що викликана зростанням витрат виробництва і скороченням сукупної пропозиції. Підвищення середніх витрат на одиницю продукції скорочує прибутки підприємців і обсяг пропозиції, що викликає зростання рівня цін. Підвищення витрат виробництва найчастіше зв’язане з підвищенням номінальної зарплати, цін на сировину, енергію.

Для вимірювання темпу інфляції використовують показники рівня цін –дефлятор ВНП або індекс споживацьких цін.

В залежності від темпів інфляції розрізнюють: 1) нормальну інфляцію 3-3,5% на рік; 2) помірну інфляцію – до 10% на рік; 3) галопуючу інфляцію вище за 10% - до 200% на рік; 4) гіперінфляцію – не менше за 50% на місяць

52. Безробіття: сутність, вимірювання, причини, форми -.

Визначення понять “сукупна робоча сила” і “безробіття”, рівень безробіття (10); фрикційне, структурне та циклічне безробіття (15), природна норма безробіття (10

Безробіття – це така соціально-економічна ситуація, при якій частина активного працездатного населення не може реалізувати свою здібність до праці. Види безробіття: фрикційне, структурне, циклічне.

Фрикційне безробіття означає, що люди добровільно звільняються, щоб знайти кращу роботу, або їх звільнили із-за невідповідності вимогам фірми, але вони досить швидко знаходять нове місце роботи (протягом місяця).

Структурне безробіття означає, що змінюється структура економіки і потрібна зміна структури робочої сили, тобто робітники, втративши робочі місця в галузях, котрі згортаються, не можуть зайняти вакансії у галузях, що розвиваються, для цього необхідна тривала перепідготовка (отримання іншого фаху, вищої кваліфікації).

Циклічне безробіття викликає економічна криза, бо скорочується виробництво, деякі фірми стають банкрутами.

Природний рівень безробіття = рівень фрикційного безробіття + рівень структурного безробіття (разом - біля 5-6%). Передбачається відсутність циклічного безробіття, це ситуація “повної зайнятості”.