3.2. Система джерел права промислової власності

Промислова власність, як частина інтелектуальної власності, виникає в результаті науково-технічної творчості. Науково-технічні досягнення сприяють підвищенню технічного рівня суспільного виробництва, його ефективності, продуктивності тощо. Тому результати науково-технічної творчості користуються особливо великим попитом на ринку науково-технічної продукції. Ця продукція (товар) зумовлює науково-технічний прогрес у суспільстві, який не можна розглядати як відокремлене явище. Сучасне виробництво не може розвиватись без його належного забезпечення. Тому науково-технічні дослідження і виробничий прогрес є єдиний процес розвитку науки, техніки і виробництва. Ці процеси взаємообумовлені, безперервні і нескінчені. Виробництво завжди буде вимагати від науки і науково-технічних досліджень усе нових і нових рішень (винаходів та інших досягнень), які б невпинно підвищували ефективність суспільного виробництва. Цього вимагають закони ринкової економіки та здорова конкуренція виробництва.

24 серпня 1991р. Верховна Рада України прийняла Акт проголошення незалежності України та створення самостійної держави – Україна, що створило умови для розробки своєї власної національної правової системи, у тому числі національного законодавства про промислову власність.

Основні засади інтелектуальної діяльності закладені в чинній Конституції України. В статті 54 Конституції записано: “Кожний громадянин має право на результати своєї інтелектуальної, творчої діяльності; ніхто не може використовувати або поширювати їх без його згоди, за винятками, встановленими законом”.

Правові засади науково-технічної творчості як складової інтелектуальної діяльності певною мірою визначаються Адміністративним, Цивільним і Господарським кодексами України.

Початком становлення законодавства України про інтелектуальну власність була дата прийняття Закону України “Про власність” – 7 лютого 1991р., де були вперше визнані об’єкти права власності. Метою цього закону є забезпечення вільного економічного само визнання громадян, використання природного, економічного, науково-технічного та культурного потенціалів держави для підвищення рівня життя її народу.

Першим нормативним актом, який започаткував створення законодавства про промислову власність, було затверджене Указом Президента України Тимчасове положення про правову охорону об’єктів промислової власності та раціоналізаторських пропозицій в Україні від 18 вересня 1992р. Цим Положенням закладені правові засади охорони результатів науково-технічної творчості.

В Законі України “Про основи державної політики у сфері науки і науково-технічної діяльності” від 13 грудня 1991р. проголошено, що результати науково-технічної діяльності є об’єктами власності творців (розробників) науково-технічної продукції. Він визначає загальні правові засади науково-технічної діяльності в Україні. Законом України “Про науково-технічну інформацію” від 25 червня 1993р. встановлені правові засади створення і користування науково-технічною інформацією, яка визнана товаром і є об’єктом права інтелектуальної власності. Цим Законом регулюються правові основи і економічні відносини громадян, юридичних осіб, держави, що виникають при створенні, одержанні, використанні та поширенні науково-технічної інформації, а також визначаються правові форми міжнародного співробітництва в цій галузі. 21 квітня 1993р. прийнято Закон України “Про охорону прав на сорти рослин”, який регулює відносини, що виникають у зв’язку з одержанням, використанням, захистом, відчуженням і припиненням дії права щодо сортів рослин в Україні. Цей закон регулює майнові і особисті немайнові відносини, що виникають у зв’язку з набуттям, здійсненням та захистом прав на сорти рослин.

Вважають основним джерелом права інтелектуальної власності пакет законів, прийнятих у грудні 1993р.: “Про охорону прав на винаходи і корисні моделі”, який забезпечив регулювання відносин, що склалися у зв’язку з набуттям і здійсненням права власності на винаходи і корисні моделі в Україні; “Про охорону прав на промислові зразки”, для регулювання відносин, що виникли у зв’язку з набуттям і здійсненням права власності на промислові зразки в Україні; “Про охорону прав на знаки для товарів і послуг”, для аналогічних цілей; “Про племінне тваринництво”. Закон України “Про авторське право і суміжні права” від 23 грудня 1993р. призначений для охорони особистих немайнових і майнових прав авторів та їх правонаступників, пов’язаних із створенням та використанням творів науки, літератури і мистецтва – авторське право, і права виконавців, виробників фонограм і відеограм та організації мовлення – суміжних прав. Верховна Рада України постановою від 19 січня 1995р. затвердила Положення про порядок оформлення та використання прав на винаходи, корисні моделі і промислові зразки, що становлять державну таємницю.

Крім згаданих Законів України були прийняті нормативні акти України, в певній мірі мають відношення до охорони прав інтелектуальної власності, до яких відносяться закони України: “Про підприємства”, “Про зовнішньоекономічну діяльність”, “Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності”, “Про охорону атмосферного повітря”, “Про телебачення і радіомовлення”. Одночасно були прийняті декрети Кабінету Міністрів України: “Про державне мито”, “Про режим іноземного інвестування”; та постанови Кабінету Міністрів України: “Про мінімальні ставки авторської винагороди за використання творів літератури і мистецтва”, “Про державну реєстрацію прав автора на твори науки, літератури і мистецтва”.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1993року №29 було створено Державне патентне відомство України (Держпатент України). Положення про Держпатент України затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 1992 року №411. Згідно з діючим Положенням Держпатент України здійснює функції центрального органу державної виконавчої влади в сфері правової охорони об’єктів промислової власності, до яких належать винаходи, корисні моделі, промислові зразки, знаки для товарів і послуг.

Вирішення питань, пов’язаних з правовою охороною об’єктів авторського права, покладено на Державне агентство України з авторського та суміжних прав при Кабінеті Міністрів України (ДААСП).

На розвиток законодавства Держпатентом України було розроблено і прийнято ряд відомчих актів, які регулюють діяльність Держпатенту з оформлення прав на об’єкти промислової власності.

Державне управління інтелектуальною діяльністю здійснює Кабінет Міністрів України, який визначає державну політику в цій галузі суспільної діяльності. Він утворює державні органи управління інтелектуальною діяльністю. Так, питання, пов’язані з творчою діяльністю гуманітарної сфери, покладено на державне агентство з авторського права і суміжних прав при Кабінеті Міністрів України (ДААСП України).

Управління науково-технічною діяльністю покладено на Міністерство освіти і науки України (МОНУ), якому підпорядковане Державне патентне відомство України (Держпатент України), що було створене постановою Кабінету Міністрів від 27 січня 1993р. №29. Положення про Держпатент України затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 1992р. №411, на основі якого Держпатент України здійснює функції центрального органу державної виконавчої влади в сфері правової охорони об’єктів промислової власності.

МОНУ також підпорядкований Науково-дослідний центр патентної експертизи (НДЦПЕ) та республіканський фонд (патентна бібліотека).

Основні засади науково-технічної політики визначає Верховна Рада України, яка затверджує програми науково-технічного розвитку держави та закони про промислову власність.