5.3. Системи класифікацій

Як було сказано раніше Міжнародна класифікація винаходів (МКВ) та національна класифікація винаходів (НКВ) призначені для визначення патентних документів до відповідної технічної області згідно з міжнародною і національними системами класифікації винаходів. Класифікаційні індекси вказують на опис винаходів майже усіх країн, за винятком описів винаходів Сірії, Ірана, Цейлона. В ряді країн з 1970 р. наряду з національною або в якості основної використовують Міжнародну класифікацію винаходів і Універсальну десятичну класифікацію (УДК).

Кожна країна включає також в бібліографічний опис елементи, які відповідають особливостям патентного законодавства тієї чи іншої країни.

Функціональний принцип систематизації патентних документів полегшує пошук функціональних аналогів технічних рішень у процесі використання спеціальних систем упорядкування патентних документів – класифікації винаходів.

Класифікація винаходів побудована на розподілі технічних рішень, які утримуються в описах винаходів, а також других патентних документів по тематичних рубриках з цілю забезпечення подальшого пошуку патентної документації і надходження матеріалів, які відповідають запиту. На основі прийнятої системи класифікації винаходів проводиться індексування і розміщення патентної документації в фонді.

Класифікація винаходів це багатоступеневі системи розподілу понять, організовані по принципу від загального до окремого. Це значить, що подальші цифри або букви індексу визначають все більшу диференціацію області, що класифікується. Такий принцип побудови класифікації називається ієрархічним.

У відомих класифікаціях винаходів використовується предметно-тематичний (галузевий), функціональний (тотожність функцій, що виконуються) і змішаний принцип побудови системи понять.

Предметно-тематичний принцип передбачає класифікацію рішень по області їх використання в тій чи іншій галузі техніки. Так, наприклад, класифікація винаходів в ФРГ в основному побудована по галузевому принципу.

Функціональний принцип класифікації передбачає розподіл класифікаційних рішень, який враховує тотожність основних функцій або вироблюваного ними ефекту поза залежності від їх галузевого використання. Цей принцип одночасно з предметно-тематичним широко використовується в американській класифікації винаходів.

Історично в кожній промислово розвинутій країні створювались свої системи класифікацій винаходів. До найбільш відомих національних систем класифікації відносяться німецька, американська, англійська. Японська.

Германська система класифікації винаходів вперше була публікована в 1906 р. Вона довгий час була основною класифікацією більшості європейських країн.

Германська система класифікації будується на предметно-тематичному принципу упорядкування понять. Класифікаційні рубрики характеризують або виріб, або технологічні процеси. Система мала 89 класів, які включали біля 20 тисяч рубрик: класи, підкласи і підгрупи.

Класи позначаються арабськими цифрами (17), підкласами – рядковими латинськими буквами (17в), розділи – зміщеними вверх індексами над буквою (17в ), групи арабськими цифрами через кому після підкласу, підгрупи – двозначним числом, зміщеним вверх над групою або показним через похилу лінію (17в, 30 або 17в, 30/02).

Американська система класифікації винаходів вперше була опублікована в 1830 р. і є однією з перших класифікацій винаходів. В основу побудови цієї системи покладено функціональний принцип упорядкування понять. Однак поряд з використанням цього принципу в ряді винаходів в класифікації використаний і принцип належності об’єкта винаходу до тієї чи іншої галузі, а саме предметно-тематичний принцип.

Класифікація винаходів США нараховує більше 300 діючих класів і 100000 рубрик. Нумерація (послідовність) класів Показчика класів винаходів (ПКВ) США не зв’язана з її логічною основою. Тому близькі по тематиці класи можуть бути розкидані по всій системі класифікації.

Число підкласів в класі різне: від одного до декількох сотень. Індекс класифікації визначається двома цифрами, розділеними тире. Перше число визначає клас, друге – підклас (3 - 19). Індекс, як правило, не відображає ієрархічне положення підкласу в класі. Воно визначає розміщення підкласу в ПКВ США. Текст, який відноситься до підкласу нижчого порядку, зсунутий вправо відносно тексту рубрики вище стоячого підкласу, якому вони підпорядковані.

Класифікація винаходів США постійно переглядається і в неї вносяться зміни, тому вона діє тільки на певний період часу.

Англійська система класифікації винаходів була вперше розроблена в 1852 – 1855 рр.

ПКВ англійської системи класифікації винаходів видавалась патентним відомством Великобританії до серій номерів по 50тис. описів винаходів.

У зв’язку з введенням з 1 червня 1978 р. нового порядку публікації патентних документів у Великобританії з 1 січня 1979 р. діє нова нумерація (з №2000001). У зв’язку з цим виданий новий ПКВ (серія А), який діє протягом календарного року, а не для визначеної серії патентів, як було раніше. В ПКВ серії А внесені зміни і доповнення в 152 підкласах, 115 підкласів повністю перероблені. Для опису винаходів 1980р. випущений ПКВ серії В. У цьому виданні 70 підкласів перероблені, введено чотири нових підкласи. Для заявок, поданих в 1981р. виданий ПКВ серії С. Таким чином, кожний ПКВ відрізняється від попереднього і утримує зміни і доповнення, які викликані розвитком галузей знань і удосконалення системи класифікації винаходів. В останні ПКВ буквені символи замінені цифровими, зручними для машинної обробки.

Після підписання Великобританією Конвенції про приєднання до Міжнародної класифікації винаходів (МКВ) англійська система класифікації винаходів була переглянута і в 1963 р. була введена нова класифікація, близька до МКВ. В ПКВ Великобританії немає груп і підгруп, і всі рубрики називаються підрозділами незалежно від ступеня їх підпорядкування. Підлеглість рубрики визначається зсувом тексту вправо. Ступень зсуву відмічається точками.

Японська класифікація винаходів суттєво відрізняється від других подібних класифікацій.

В ПКВ Японії класи позначаються послідовним рядом арабських чисел від 1 до 136. Останнє число (136) не змінювалось з 1961 р. Введені нові класи одержали додаткове цифрове позначення 13(7), 13(8) і т. д.

Кожний клас охоплює, як правило, визначену галузь техніки або виробництва. Порядок розміщення класів визначається прагненням згрупувати суміжні галузі техніки і виробництва, які відрізняються подібністю способів або пристроїв. Поріднені класи об’єднуються в семи серіях.

З 1980р. замість національної класифікації винаходів (НКВ) в Японії в якості основної класифікації введена МКВ.

Крім описаних відомі також НКВ Австрії, Австралії, Індії, Канади, Нідерландів та ін.

Ріст об’єму світового патентного фонду, розвиток міжнародного співробітництва привели до необхідності створення єдиної класифікації винаходів.

Міжнародна патентна класифікація (МПК) була розроблена в зв’язку з домовленістю ряду європейських країн про зближення систем класифікації винаходів. Ця робота була розпочата в 1951 р. Перший проект МПК був затверджений в 1954р. і з 1955р. нова класифікація стала використовуватися в Бельгії, Франції, Італії і т. д.

В 1972р. в бувшому СРСР була закінчена робота по рекласифікації всього фонду авторських свідоцтв і патентів, виданих в СРСР, на МКВ. Тут треба внести якість в різниці між МКВ та МПК. Офіційно і відповідності зі Страсбурзькою конвенцією вона називається Міжнародною патентною класифікацією (МПК), а в бувшому СРСР, (в складі якого знаходилась і Україна), крім патентів, як охоронний правовий документ було авторське свідоцтво, тому назва системи класифікації була прийнята, як Міжнародна класифікація винаходів (МКВ). По суті значення МПК і МКВ ідентичні. Зараз в Україні охоронним правовим документом є патент, тому слід притримуватися офіційної назви – Міжнародна патентна класифікація (МПК).

З 1 липня 1974р. в СРСР вступила в силу друга редакція МПК. В другій редакції загальне число рубрик збільшилось, багато рубрик були замінені, анульовані або перенесені в друге місце. Введення другої редакції було рекомендовано з 1 січня 1975р. Для ідентифікації другої редакції введений індекс 2, який розміщується коло скорочення МПК на заголовну букву М (М. Кл. ). Крім того індекс підкласу в другій редакції визначається заголовною буквою (М. Кл. В28с 5/46). До другої редакції МПК виданий алфавітно-предметний покажчик.

З 1 січня 1980р. вступив в силу текст третьої редакції МПК. Вказівка на тертю редакцію дається в вигляді знаку степеня у абревіатурі МПК (М. КЛ. ) і т. д. На сьогодні в Україні діє сьома редакція тексту, що відповідно позначається цифрою 7 (М. Кл. ).

При розробці МПК були враховані такі вимоги:

• природність системи як для країн використовуючи дослідницьку систему експертизи заявок на новизну, так і для країн з явочною системою патентування;

• максимальна логічність структури;

• обхват сучасних областей техніки;

• можливість подальшого розвитку класифікації шляхом введення нових рубрик і заміни застарілих.

Ці вимоги реалізуються в загальній укрупненій системі класифікації, яка складається з восьми розділів, 118 класів і 617 підкласів. Таке ділення достатнє при використанні МПК в країнах з явочною системою. Поряд з цим діленням країни з дослідницькою системою можуть використовувати для подальшої деталізації дрібну систему МПК (5/46), яка утримує 6602 груп і 48865 підгруп.

Логічність структури забезпечується розміщенням класифікуємих областей у відповідності зі слідуючими вісьмома розділами, позначеними заголовними буквами латинського алфавіту:

А – Задоволення життєвих потреб людини;

В – Різні технологічні процеси;

С – Хімія і металургія;

D – Текстиль і папір;

Е – Будівництво;

F – Прикладна механіка: освітлення; опалювання; двигуни і насоси; озброєння і боєприпаси;

G – Технічна фізика;

Н – Електрика.

Структура класифікації відбиває поєднання двох основних принципів, положених в основу МПК – принципу тотожності функцій і предметно-тематичного. Так, найменування і зміст розділу В відбиває функціональний принцип, розділи D, E і деякі інші – предметно-тематичний.

Структура класифікації така, що дозволяє розширювати систему. Наприклад, кожний із розділів може утримувати до 99 класів, причому окремі номери класів можуть бути пропущені для введення в разі необхідності нових класів.

Класи діляться на підкласи, які позначаються прописними приголосними буквами. Підкласи діляться на групи, позначені, як правило, непарними цифрами, а підгрупи – парними, що дає можливість при необхідності вводити нові рубрики при перегляді МПК. У випадку, якщо передбачених запасних місць для введення нових рубрик виявиться недостатньо, то для позначення підгруп можуть використовуватися додаткові знаки.

Перша підгрупа в кожній групі позначається індексом 00. Вона є запасною рубрикою для індексації таких винаходів, які не можуть бути за індексовані з допомогою подальших підгруп даної групи (основна група 35/00, підгрупа 35/84). Цей прийом дає можливість в подальшому створювати нові підгрупи без порушення загальної структури системи (А – розділ, 61 – клас, К – підклас, 35/00 – група, 35/84 - підгрупа).

При вказівці індексів МПК на патентному документі на перше місце проставляється індекс, який відноситься до головної ознаки винаходу, потім через кому ставиться індекс, який відноситься до другої ознаки і т. д. (В28С 5/46, В02С 19/10).

Дальше після знаку / розміщуються індекси додаткової інформації, які не відносяться до предмету правового захисту , але представляють технічний інтерес. Потім в круглих дужках приводяться індекси, які відносяться до додаткової інформації, яка відбиває складові предмету винаходу.

Залежність і підлеглість між групами і підгрупами МПК додатково виражається зміщенням рядків перед текстом. Ступінь підлеглості визначається величиною зсуву (числом точок). Одна точка означає, що рубрика (підгрупа) підлегла безпосередньо групі, дві – що рубрика підлегла підгрупі з однією точкою і т. д.

З допомогою МПК індексуються такі основні категорії технічних рішень:

• нові продукти – пристрої, конструкції, речовини, штами;

• нові способи виробництва об’єктів;

• нові способи використання об’єктів;

• засоби реалізації способу.