3. Держава як регулятор мев

Основні економічні цілі держав у регулюванні МЕВ:

1) Підвищення ефективності розподілу наявних економічних ресурсів з точки зору максимізащї добробуту країни.

2) Економічне зростання (чим більше держава залежить від зовнішньоторговельного обігу, тим більше його вплив на темпи зростання та структуру ВНП).

3) Повна зайнятість населення.

4) табільність цін.

121

5) Економічна безпека держави (зменшення залежності країни від постачання продуктів і ресурсів з одного джерела: по окремих продуктах 15-20% межа безпеки).

6) Якість життя (добробут населення, рівень та структура споживання)

7) Балансування розвитку народного господарства (балансування бюджету; зовнішньої торгівлі; платіжного балансу).

> Підхід до визначення мети регулювання МЕВ повинен бути системним.

> У системі цілей повинна бути одна основна мета. На кожному етапі економічного розвитку країни вона може бути різна.

Характер впливу держави на ,озвиток МЕВ:

1. Нейтральний (не заохочує не впроваджує бар’єрів, наприклад, тільки встановлює звітність про експорт та імпорт)

2. Обмеження (обмеження експорту, імпорту товарів, руху послуг тощо) Є 2 різновиди:

- Позитивні - захист здоров’я людей, тварин, рослин, довкілля, суспільної безпеки (ліки, продукти, харчування).

- Негативні обмеження процесу ефективного використання ресурсів (квота, субсидування с/г тощо).

3. тимулювання (зменшення різних обмежень, в тому числі позитивних і негативних).

Характер впливу може залежати від ситуації у конкретному виробництві, галузі, національній економіці в цілому.

Види зовнішньоекономічної політики держав:

1. вобода торгівлі (усунення бар’єрів для зовнішньої торгівлі)

2. Протекціонізм (захист окремих виробництв, галузей національних господарств)

3. Перехідний протекціонізм (для країн з перехідною економікою)

Ступінь узгодженості зовнішньоекономічної політки з іншими країнами:

1. Незалежна зовнішньоекономічна політика.

2. координована зовнішньоекономічна політика (країни домовляються про двосторонні умови експорту-імпорту, рух факторів виробництва.)

3. пільна (єдина) зовнішньоекономічна політика, починаючи з митного союзу.

Експортно-імпортні пріоритети зовнішньоекономічної політики:

1. Експортоорієитована–держава сприяє розвитку експорту (рекомендується для країн з незначною ємністю внутрішнього ринку)

2. Імпортозамщуюча - спрямована на стимулювання внутрішнього виробництва, яке буде конкурувати з імпортом (для країн з ємним внутрішнім ринком, структурно розвиненою економікою).

4. Фірми у системі регулювання економічних відносин світового господарства.

122

Цілі фірми у зовнішньоекономічній діяльності (більш 60 конкретних цілей):

1) Максимізащя прибутку - головна мета.

2) Вихід на нові ринки збуту.

3) Доступ до сировини, енергії, комплектуючих.

4) Доступ до ноу-хау, технологій.

5) Утримання конкурентних позицій на зовнішніх ринках тощо.

За масштабами зовнішньоекономічної діяльності і за сферами впливу фірми бувають:

1. Етноцентричні (ринок 1-ї країни)

2. Полщентричні (регіональний ринок)

3. Геоцентричні (глобальний ринок)

Форми впливу фірм на пропорції та умови міжнародного обміну:

- зарубіжні інвестиції (прямі та портфельні);

- експорт-імпорт товарів та послуг;

- міжнародне переміщення робочої сили;

- передача технологій тощо.

Методи впливу фірм на пропорції міжнародного обміну:

1) творення філій в інших країнах

2) Трансфертне ціноутворення.

3) Міжфірмові стратегічні альянси.

4) Монополістичне та олігополістичне ціноутворення.

5) Міжфірмові кредити.

6) Передача технологій, ноу-хау.

7) Обмежувальна ділова практика тощо.

Наслідком втручання держав та фірм у регулюванні МЕВ є поява моделей недосконалої конкуренції на світових товарних ринках, в яких встановлюється конкурентна рівновага з більш високою ціною та меншою кількістю товару:

а) паралельне

переміщення кривих

попиту та пропозиції

k
	----------------►

б) зміна еластичності кривих попиту та пропозиції

123