2. Процес становлення конкурентної рівноваги на міжнародних ринках.

(графік відсутній)

При перевазі міжнародного попиту над пропозицією, ціна на одиницю товару зростає, обмежуючи тим самим попит. Більш висока міжнародна ціна товару залучає в цю сферу нових товаровиробників, пропозиція зростає, ціна зменшується. І тільки тоді, коли кількість товарів, які пропонуються на міжнародному ринку за даною ціною, дорівнює кількості товарів, які можуть бути куплені за цією ціною, ринок знаходиться у конкурентній рівновазі.

Те ж саме можна сказати і про інші ринки: капіталів, робочої сили, послуг, тощо.

Фактори ефективності ендогенного механізму регулювання МЕВ:

1) наявність великої кількості фірм різних країн, які виробляють та постачають на зовнішній ринок товар;

2) можливість вільного доступу в різні сектори виробництва окремих країн;

3) однорідність продукції, яка постачається на зовнішній ринок. Якщо виробник постачає диференційовану продукцію, яка відповідає вимогам споживача, то він може отримати більший прибуток, оскільки він сам (а не ринок) встановлює пропорцію обміну;

4) досконале знання ринку покупцями і продавцями різних країн;

5) відсутність транспортних витрат²;

6) повна мобільність факторів виробництва між галузями або фірмами різних країн.

В сучасних умовах ці основні фактори не діють взагалі, або діють не повністю:

1) сучасні ринки є в основному олігополістичні;

2) незважаючи на те, що на міжнародному рівні часто мова йде про лібералізацію торгівлі та руху факторів виробництва, бар’єри все одно існують. Наприклад: адміністративні обмеження, обмежена ділова практика (самі фірми заважають пересуванню товарів та факторів), неформальні бар’єри (відношення населення тощо);

3) великі постачальники продукції на світовий ринок дотримуються стратегії диверсифікації, тобто урізноманітнення асортименту товарів;

4) через можливу неточність інформації та нездатність декотрих суб’єктів ринку отримати необхідну інформацію через її вартість, досконале знання ринку неможливе;

5) знищити транспортні витрати для світового ринку неможливо, частка транспортних витрат у вартості сучасних товарів становить інколи до 20%;

6) на рух факторів також існують обмеження через неоднорідність країн, умов проживання та інвестиційного клімату.

Висновок: ендогенна система регулювання МЕВ існує як тенденція і у тій мірі, у якій виконуються основні передумови конкурентного встановлення міжнародних цін.

3. Держава як регулятор мев

Якщо механізм ринкового регулювання не діє, то в процес регулювання та встановлення пропорцій втручаються регулятори. Одним із таких регуляторів є держава.

Основні цілі держав у регулювання МЕВ:

1) підвищення ефективності розподілу наявних економічних ресурсів з точки зору максимізації добробуту населення;

Якщо держава знімає бар’єри на шляху вільного пересування товарів та факторів виробництва, то це за всіх інших незмінних умов сприяє підвищенню добробуту населення. І навпаки, якщо держава створює бар’єри на шляху вільного пересування товарів та факторів виробництва, то це за всіх інших незмінних умов сприяє падінню добробуту населення.

2) сприяння економічному зростанню;

3) досягнення повної зайнятості;

Експорт безробіття – дотування певної галузі для забезпечення низької ціни товарів на світовому ринку. Тоді безробіття в країні падає, а за кордоном – збільшується внаслідок падіння виробництва товарів цієї галузі за кордоном.

4) стабільність цін;

5) економічна безпека;

6) цілі збалансування (бюджет, експорт-імпорт, платіжний баланс, розрахунковий баланс і т.ін.);

7) якість життя.

Характер впливу держави на МЕВ:

1) нейтральний вплив – держава не впливає на рух потоків капіталів, робочої сили, товарів та послуг. Інструменти: система контролю та звітність, інформація про рух основних факторів виробництва.

2) обмеження – держава обмежує рух, створює бар’єри на шляху руху факторів виробництва. Виділяють 2 види обмеження:

а) позитивне обмеження – встановлення стандартів якості товарів, обмеження нелегальної міграції, діяльності монополій тощо;

б) негативне обмеження – безпідставне впровадження обмежень на рух товарів та факторів виробництва: квотування, ліцензування, мита.

3) стимулювання – також має 2 підвиди:

а) зменшення обмежень (будь-яких обмежень, як позитивних, так і негативних);

б) впровадження пільг.

Якщо мова ведеться про зменшення обмежень для всіх суб’єктів, то вони мають лише позитивний вплив. Впровадження пільг, навпаки, вважається перешкодою для розвитку МЕВ.

Види зовнішньоекономічної політики держав.

1. Свобода торгівлі (лібералізація).

2. Протекціонізм.

Ступінь узгодженості політики з іншими країнами.

В залежності від того, як держава узгоджує свою економічну політику, виділяють 3 види політики:

1) незалежна;

2) скоординована³;

3) єдина (спільна).

Експортно-імпортні пріоритети зовнішньоекономічної політики держави.

1) експортно орієнтована політика – рекомендується для малих та середніх країн з невеликим внутрішнім ринком;

2) імпортозаміщуюча політика – можлива для великих країн, які мають великий внутрішній ринок.

4. Фірми у системі регулювання економічних відносин світового господарства.

Фірми є одночасно і об’єктом і суб’єктом ринку. Діючи в межах ринкових і інституціональних регуляторів (як об’єкт регулювання), вона сама формує пропорції обміну на ринку (тобто є суб’єктом регулювання).

Вступаючи у відносини з регулювання МЕВ фірми перш за все ставлять перед собою такі цілі (менеджери компаній визначили до 60 цілей, які вони ставлять перед собою, працюючи на зовнішньому ринку):

1) максимізація прибутку;

2) вихід на нові ринки збуту;

3) доступ до сировини, енергії, комплектуючих і т.д.;

4) доступ до кваліфікованої та дешевої робочої сили;

5) доступ до ноу-хау та технологій (за умови наявності обмежень на експорт технологій);

6) утримання конкурентних позицій на зовнішніх ринках.

Форми впливу фірми на пропорції міжнародного обміну:

1) механізми зовнішньої торгівлі (експорт-імпорт товарів та послуг);

2) зарубіжні інвестиції (прямі та портфельні);

3) передача технології, ноу-хау;

4) сприяння чи обмеження міжнародного руху робочої сили.

Масштаби зовнішньоекономічної діяльності фірми:

1) етноцентричні фірми – орієнтовані на ринок однієї країни;

2) поліцентричні фірми – сфера регулювання фірми розповсюджується на ринки декількох країн;

3) геоцентричні фірми – сфера регулювання фірми розповсюджується на глобальний ринок. Практично, геоцентричною фірмою може вважатися фірма, яка діє принаймні на 2‑х континентах.

Методи регулювання МЕВ фірмою:

1) визначення міжнародних цін та кількості товару для експорту або імпорту (основний метод). Чим більш монополістичним є світовий ринок, тим більше фірма (ТНК) впливає на встановлення цін, і навпаки.

2) трансфертне ціноутворення;

3) створення філій в зарубіжних країнах;

4) міжфірмові стратегічні альянси – декілька фірм, що діють на одному ринку, укладають угоду, яка координує політику цих фірм;

5) міжфірмові кредити;

6) передача технологій і ноу-хау.;

7) обмежувальна ділова практика – домовленості фірм різних країн щодо обмеження доступу на даний ринок інших постачальників продукції.