Зоровий аналізатор.

Він має виняткове значення в житті людини та у її відносинах з навколишнім світом.

Завдяки зору людина розрізняє форму, розміри, колір, предмет, відстань, на котрій він знаходиться. Зоровий аналізатор складається з ока, зорового нерва та зорового центру, розташованого в потиличній частині кори головного мозку.

Периферична частина зорового аналізатора – очі, це світлопровідний, світлозломлюючий, світлоприймальний і первинно аналізуючий рецепторний орган. Очне яблуко складається з капсули і ядра. Капсула має три оболонки: зовнішню (білкову), середню (судинну) і внутрішню (сітківку).

Передня частина білкової оболонки – рогівка, середня спереду переходить у забарвлений пігментом круглий диск – райдужну оболонку з отвором посередині – зіницею. Внутрішня оболонка – капсули – сітківка – є продовженням зорового нерва. Вона має фоторецептори: колбочки та палички. Колбочки сприймають колір і є органом денного зору. Палички – орган присмеркового чорно-білого зору, не сприймають кольору.

Ядро ока – прозорі оптичні середовища, що заломлюють світло. Це камери, кришталик, скловидне тіло, драглиста прозора маса.

Рогівка, водяниста волога, кришталик, скловидне тіло – це світлопровідна і світлофокусуюча оптична підсистема ока. Вони по-різному заломлюють світло, але ефект виходить один – дійсне зменшене і обернене зображення предмета на задній поверхні ока.

Здатність ока чітко розрізняти контури предмета називається гостротою зору. Гострота зору вимірюється мінімальним кутом (від 0,5 до 10⁰), при котрому дві точки ще сприймаються окремо на відстані 5м.

Відчуття, викликане світловим сигналом, зберігається протягом певного часу після зникнення сигналу. Інерція зору складає – 0,1-0,3с.

Сприйняття об’єктів у двовимірному та тривимірному просторах характеризуються полем зору та глибинним зором.

Бінокулярне поле зору охоплює в горизонтальному напрямку 120-160⁰, вертикально вгору 55-60⁰, вниз 65-72⁰. При сприйнятті кольору розміри поля звужуються. Зона оптимальної видимості має такі параметри: вгору – 25⁰, вниз – 35⁰, вправо та вліво по 32⁰. Глибинний зір має велике значення при сприйнятті простору. Встановлено, що хибна оцінка абсолютної віддаленості на відстані до 30 м складає в середньому 12% загальної відстані.

Людина розрізняє близько 150 кольорових тонів. Кольори по-різному діють на кожну людину, викликають певні емоції. Це враховують, коли фарбують різне обладнання (холодильники, сушильні шафи, компресори) – світло-сірий, світло-зелений кольори; термічне обладнання – в алюмінієвий. У чорний колір фарбують елементи обладнання, щоб звернути увагу на існування небезпеки або запобігання її (кнопки “стоп”, важелі,_____ та механізми).

Слуховий аналізатор.

Своїми рецепторами він сприймає звукові коливання. Людина сприймає коливання повітря з частотою від 16 до 20 000 на секунду.

Вушна раковина (в побуті вухо) та слуховий прохід – це зовнішнє вухо. Його функції: передавання звукових хвиль, захист середнього вуха, визначення напряму звуку.

Слух двома вухами називається бінауральним.

Функція середнього вуха провідникова і підсилювальна. Барабанна перетинка, що відокремлює середнє вухо від зовнішнього, коливається під дією звукових хвиль. Її коливання передаються рухому з’єднаним кісточкам: молоточку, ковадлу, стремінцю. Коливання стремінця передається у внутрішнє вухо.

Порожнина середнього вуха сполучається з порожниною носа каналом – євстахієвою трубою, завдяки чому зрівнюється тиск у барабанній порожнині і зовні. Коли швидко змінюється тиск, людина відчуває зменшення тиску в барабанній порожнині –“вуха закладає”. Ковтальні рухи відкривають просвіт євстахієвої труби і неприємне відчуття зникає. Симптом закладання вух характерний для нежиття: набрякання слизової оболонки носа звужує просвіт євстахієвої труби.

Середнє вухо відокремлене від внутрішнього кістковою перегородкою. На основній мембрані внутрішнього вуха розміщений кортіїв орган. Подразнення його волоскових клітин перетворюється у нервовий імпульс і передається до завиткового нерва.

Нервові імпульси від периферичного відділу слухового аналізатора по завитковому нерву надходять у довгастий мозок.

У висковій частині кори – кінцевому відділі слухового аналізатора – відбувається вищий аналіз і синтез слухових подразнень. Слуховий центр мови розміщений також тут.

Гучність звуку виражається в децибелах. При больовому відчутті сприймається гучність звуку понад 130-140 децибел, тобто в 10¹⁴ більше від порогової чутливості. Такий великий діапазон сприйняття сили звуку.

Практично слух людини вважають нормальним, якщо вона виразно чує шепіт на відстані 6 м. Нормальна гострота слуху виражається в медицині в метрах. Поріг чуткості визначають аудіометром.

Чутливість слухового аналізатора підвищується в ________ під час психічного збудження. Адаптацію органу слуху відчував кожний (звикання до певного, навіть гучного звуку). На фоні гучних звуків не сприймаються тихі внаслідок індукційного гальмування слабких вогнищ збудження сильними.

Звуковий аналізатор найчастіше взаємодіє із зоровим. Мозок постійно асоціює звукові і світлові образи. Іноді подразники лише цих двох аналізаторів дає повне уявлення про предмет. За своїм інформаційним значенням вухо поступається лише оку.