3.1 Методичні вказівки до вивчення тем курсу

Тема 1. Предмет і види економічного аналізу

Основні питання :

1. Економічний аналіз як галузь економічної науки та функція управління

2. Предмет економічного аналізу

3. Фактори, резерви виробництва, їх класифікація

4. Завдання економічного аналізу

5. Види економічного аналізу

1. Економічний аналіз як галузь економічної науки та функція управління.

Термін “аналіз” запозичений з грецької мови, що в перекладі означає “розподіляю”, “відділяю”. Тобто в вузькому розумінні економічний аналіз означає розподіл чогось єдиного на складові частини і розглядається як загальнонауковий метод дослідження та пізнання предметів, явищ і процесів.

Потреба в економічному аналізі виникла через потребу прийняття обгрунтованих управлінських рішень. Тобто, аналіз є функцією системи управління. Оскільки будь-які управлінські рішення на підприємстві приймаються за результатами і задля продовження господарської діяльності, то об’єктом аналізу є саме господарська діяльність підприємства.

Економічний аналіз передує рішенням і діям, обгрунтовує їх. Він є основою наукового управління виробництвом і забезпечує його ефективність. Тобто економічний аналіз є функцією управління, яка забезпечує наукове обгрунтування рішень, тому що будь-який керівник може прийняти правильне управлінське рішення тільки за умови доброго знання стану справ на керованому об’єкті, що досягається через аналіз економічних процесів.

Аналіз є не тільки засобом обгрунтування рішень, а й контролю за їх виконанням. Адже у ході визначення ефективності впровадження рішення спочатку контролюють дотримання всіх вихідних умов.

Особлива роль аналізу полягає у визначенні резервів підвищення ефективності виробництва. За його результатами розробляються шляхи більш економного використання ресурсів, попереджаються надлишкові витрати та інші недоліки в роботі підприємства.

Аналітична робота підприємства спрямована на те, щоб обгрунтовано, спираючись на попит ринку, визначати конкретну поточну і, головним чином, довготермінову (стратегічну) мету, напрямки та реальні джерела ресурсів господарської діяльності, а також асортимент і якість продукції, її пріоритети, оптимальну структуру виробництва та очікуваний прибуток.

Становлення і розвиток економічного аналізу визначили його місце в системі наук і зв’язок з ними. Він тісно пов’язаний з філософією та економічною теорією. Філософія для аналізу, як і для інших наук, створює методологічну основу, що забезпечує діалектичний підхід у дослідженнях.

Економічна теорія, вивчаючи економічні закони та механізм їх дії, створює теоретичну основу для розвитку всіх економічних дисциплін, в тому числі й аналізу. У свою чергу, економічний аналіз сприяє розвитку економічної теорії. Численні аналітичні дослідження накопичують відомості щодо прояву економічних законів, вивчення яких дозволяє формулювати нові, раніше невідомі закони, робити глобальні прогнози розвитку економіки.

Тісним є зв’язок економічного аналізу з менеджментом. Останній дозволяє визначити місце, роль, завдання та організацію аналізу в його підсистемі управління, вимоги до вдосконалення функцій аналізу.

Економічний аналіз тісно пов’язаний з економічним прогнозуванням. Передбачення ходу економічних процесів, складання планів та програм розвитку неможливе без широкого використання результатів економічного аналізу. Він створює інформаційну базу для вибору найбільш доцільних рішень.

Двостороннім є зв’зок економічного аналізу з бухгалтерським обліком. Дані обліку є головним джерелом інформації для аналізу. Разом з цим, аналіз дає інформацію щодо недоліків обліку та напрямків його вдосконалення.

Тісний зв’язок економічного аналізу з математикою та статистикою. З їх допомогою кількісно вимірюються причинно-наслідкові зв’язки.

2. Предмет економічного аналізу

Викладене вказує на те, що економічний аналіз вивчає господарську діяльність підприємств і об’єднань з метою оцінювання її результатів і виявлення наявних резервів. Отже, предмет економічного аналізу – господарська діяльність підприємств і об’єднань у всій її багатогранності вираження через систему економічних показників, а також інших джерел інформації.

Об’єктами економічного аналізу є всі сторони діяльності, а також інші процеси, пов’язані з нею, і стан засобів підприємства. Конкретні об’єкти і зміст економічного аналізу залежать від досліджуваних питань, глибини вивчення резервів.

Вивчення економічних явищ і процесів діяльності підприємств і їх об’єднань базується на визначених принципах. Це пов’язано з тим, що аналітичні дослідження та їх результати використовуються в управлінні виробництвом, а отже вони повинні відповідати загальним вимогам.

Основними принципами економічного аналізу є : державний підхід, науковість, об’єктивність, системність та комплексність, оперативність, дієвість, ефективність.

Оцінюючи економічні процеси, явища та результати господарювання, необхідно забезпечити державний підхід, тобто оцінити деякі прояви економічного життя на відповідність законодавству та соціально-економічній політиці.

Принцип науковості означає, що методологія економічного аналізу повинна базуватися на положеннях діалектики та економічної теорії. Аналіз повинен проводитися з урахуванням вимог об’єктивних економічних законів. Цей принцип реалізується шляхом удосконалення теорії аналізу і галузевих методик, широкого впровадження сучасних економіко-математичних методів і ЕОМ.

Принцип об’єкттвності передбачає дослідження реальних економічних явищ і процесів, причинно-наслідкових зв’язків, використовуючи достовірну перевірену інформацію. Дані аналізу повинні бути документально підтвердженими, точно відображати майновий стан, результати діяльності та резерви. Усі висновки повинні обгрунтовуватися аналітичними розрахунками.

Принцип системності та комплексності вимагає вивчати кожен суб’єкт як сукупність взаємопов’язаних та взаємопідпорядкованих елементів, з урахуванням внутрішніх та зовнішніх зв’язків. Усі сторони господарської діяльності повинні розглядатися не ізольовано, а у взаємозв’язку. Економіка підприємства має аналізуватися як цілісна система.

Принцип оперативності означає швидкість і чіткість проведення аналізу, прийняття управлінських рішень та їх виконання. Оперативність аналізу полягає в своєчасному виявленні та попередженні причин негативних явищ, закріпленні та посиленні дії позитивних.

Дієвість аналізу проявляється в активному впливі на хід господарських процесів та їх результати. Шляхом аналізу повинні своєчасно виявлятися недоліки й прорахунки. Інформація про це повинна надаватися керівництву підприємства для використання матеріалів аналізу при розробці конкретних заходів, обгрунтуванні та коригуванні програм або планів розвитку.

Принцип ефективності аналізу означає, що витрати на виконання аналітичних робіт повинні давати у багато разів більший ефект.

Економічний аналіз поділяється на макроекономічний або загальнотеоретичний і мікроекономічний або конкретно-економічний. Макроекономічний аналіз вивчає економічні явища й процеси на рівні міжнаціональному, національному, міжгалузевому та галузевому, тобто на макрорівнях.

Мікроаналіз застосовується для вивчення економічних процесів підприємства.

3. Фактори, резерви виробництва, їх класифікація

В економічному аналізі одне з центральних місць посідають такі терміни, як “фактори” і “резерви”.

Фактори – це об’єктивно діючі сили, що викликають позитивну чи негативну зміну показника.

Фактори класифікуються за наступними ознаками :

1. За природою – природно-кліматичні ; соціально-економічні ; виробничо-економічні.

2. За ступенем впливу на результати – основі ; другорядні.

3. Залежно від волі людини – об’єктивні ; суб’єктивні.

4. За місцем виникнення – внутрішні ; зовнішні.

5. За ступенем розповсюдження – загальні ; специфічні.

6. За часом дії – постійні ; змінні.

7. За фактором дії – інтенсивні ; екстенсивні.

8. За якостями явищ – кількісні ; якісні.

9. За складом – прості ; складні.

10. За можливістю виміру впливу – вимірювані ; невимірювані.

11. За ієрархією – першого порядку ; другого порядку й т.д.

Резерви – це невикористані можливості кращого використання матеріально-технічних і трудових ресурсів через удосконалення техніки, технологій та організації виробництва, праці й управління.

Резерви класифікуються за наступними ознаками :

1. За місцем утворення – внутрішньовиробничі ; галузеві ; регіональні ; народногосподарські.

Внутрішньовиробничі резерви – це резерви, що виникають всередині підприємства. Вони поділяються на резерви, що виникають на робочих місцях, виробничих дільницях, цехах, виробничих одиницях, об’єднаннях.

Галузеві резерви з’являються при поглибленні спеціалізації та посиленні зовнішньої кооперації.

Регіональні резерви пов’язані з виробничим кооперуванням підприємств різних відомств, розташованих у регіоні.

Народногосподарські резерви виникають при раціональному розміщенні продуктивних сил, міжгалузевій спеціалізації виробництва і т.і.

2. За простими моментами процесів праці – поліпшення використання трудових ресурсів ; поліпшення використання засобів праці ; поліпшення використання предметів праці.

До резервів поліпшення використання трудових ресурсів належать:

• поліпшення структури кадрів ;

• підвищення кваліфікації працівників ;

• поліпшення використання робочого часу ;

• запобігання непродуктивним витратам часу ;

• зниження трудоміскості продукції.

До резервів поліпшення використання засобів праці належать :

• підвищення питомої ваги активної частини основних фондів ;

• поліпшення використання фонду машинного часу ;

• запобігання непродуктивним витратам машинного часу ;

• збільшення продуктивності на одиницю часу.

До резервів поліпшення використання предметів праці належать :

• зменшення чистої маси виробів ;

• зменшення браку, відходів і їх повторне використання;

• впровадження повноцінних замінників.

За способом виявлення – явні ; приховані.

За напрямками мобілізації на базі вдосконалення – якості продукції на стадії проектування і виготовлення ; підготовки виробництва ; техніки виробництва ; технології виробництва ; організації виробництва і праці ; організації управління ; госпрозрахунку та економічного стимулювання.

За термінами використання – поточні й перспективні.

За стадіями процесу відтворення – у сфері обігу ; у сфері виробництва.