7.Основні риси права античних міст - держав Північного Причорномор’я.

Джерела права-рішення,постанови народних зборів,декрети.

Право власності:державна і приватна власність.Зобов*язальне:позики,дарування,оренди,купівлі-продажу.Договори укладались усно і письмово в присутності свідків, і в державних установах.

Ш.-с. право-один чоловік,одна жінка.Спадкове-старшим синам-земля,молодшим-батьківський дім,дочкам придане. Кримінальне:злочини-вбивство,неправдива клятва перед богами,посягання на рабовласника ,крадіжки,тілесні ушкодження,чаклунство.Покарання-відрубування правої руки,смертна кара,вигнання за межі поселення.

8.Державний лад Боспорського царства.

Спочатку був Союзом античних міст-держав ., кожне з яких зберігало свою автономію.з 1ст на чолі держави стає цар влада якого необмежена і утворювала апарат управління.Форма правління-до 1 століття Союз рабовласницьких аристократичних або демократичних республік,після 1 ст рабовласницька монархія.

9.Суспільний лад Боспорського царства

Соціально-економічний розвиток та суспільні відносини населення Боспорського царства ґрунтувалися на рабовласницькому способі виробництва, приватній власності на землю, засобах виробництва, рабах. Суспільство поділялося на дві категорії:

а) вільних людей (пануюча верхівка, урядовці, работорговці, судновласники, землевласники, жерці, заможні купці й ремісники, ремісники- майстри, селяни-общинники (пелати);

б) невільників (раби приватні й державні). Окрім того, у державі проживали іноземці, громадяни міст, які не мали рабів. Разом з селянами вони несли тягар державних податків та повинностей.

До пануючої верхівки належали: царська сім'я, її родичі та оточення, чиновники центрального й місцевого апаратів влади, судновласники, землевласники, работоргівці, власники ремісничих майстерень, заможні купці, представники військової родоплемінної знаті, жреці. Землею володіли і розпоряджалися боспорські царі, великі землевласники, тому в країні співіснували державна й приватна власність на землю.

Середній прошарок населення становили вільні громадяни, які не мали рабів, іноземці, а також вільні селяни-общинники - пелати. За право користування землею вони платили натуральні податки. У разі військової небезпеки чи нападу кочових племен, селяни брали участь в ополченні. Багаті представники корінного населення боспорських міст, значною мірою еллінізовані, разом із грецькою за походженням верхівкою суспільства, належали до рабовласницького класу, що виступав опорою боспорських царів, які теж володіли великими земельними угіддями та ремісничими ергастеріями, не цуралися зовнішніх торговельних операцій. Наслідком цього симбіозу стало нагромадження багатств в руках верхівки суспільства, що вело до посилення диференціації та стратифікації соціуму.

Найнижчий соціальний щабель займали раби, які поділялися на приватних і державних. Державні раби переважно використовувалися на будівництві громадських об'єктів: будівель, оборонних споруд, шляхів. Домашнє та патріархальне рабство переважало на племінних територіях. Працю рабів у сільському господарстві, де ті переважно вирощували хліб на продаж, широко використовували місцеві аристократи.