Діагностика

У разі розвитку тяжкого сепсису також спостерігаються:

• тромбоцитопенія < 100 ∙ 10/л, яку неможливо пояснити іншими причинами;

• підвищення рівня С-реактивного протеїну;

• підвищення рівня прокальцитоніну > 6,0 нг/мл;

• позитивний посів крові з виявленням циркулюючих мікроорганізмів;

• позитивний тест на ендотоксин (LPS-тест).

Діагноз септичного шоку встановлюється, якщо до вище перерахованих клініко-лабораторних ознак приєднуються:

• артеріальна гіпотензія (систолічний тиск менше 90 мм рт. ст. або знижений більше ніж на 40 мм рт. ст. від вихідного рівня);

• тахікардія більше 100 уд/хв.;

• тахіпное більше 25 за хвилину;

• порушення свідомості (менше 13 балів за шкалою Глазго);

• олігурія (діурез менше 30 мл/год);

• гіпоксемія (РаО2 менше 75 мм рт. ст. при диханні атмосферним повітрям);

• SpO2 < 90%;

• підвищення рівня лактату більше 1,6 ммоль/л;

• петехіальна висипка, некроз ділянок шкіри.

Необхідно проводити наступні заходи:

• моніторинг параметрів гемодинаміки: артеріального тиску, частоти серцевих скорочень, центрального венозного тиску;

• контроль параметрів дихальної системи (підрахунок частоти дихання, гази крові, SpO2);

• погодинний контроль діурезу;

• вимір ректальної температури мінімум 4 рази на добу для співставлення з температурою тіла у аксилярних ділянках;

• посіви сечі, крові та виділень з цервікального каналу;

• визначення кислотно-лужної рівноваги крові та насичення тканин киснем;

• підрахунок кількості тромбоцитів та визначення вмісту фібриногену та мономерів фібрину (розчинний фібрин).

Для отримання повноцінної картини ураження окрім перерахованих клініко-лабораторних обстежень необхідно додатково провести:

• ЕКГ – з метою виявлення ступеню метаболічних порушень або ішемії міокарду;

• УЗД органів черевної порожнини з метою виявлення можливих гематогенних абсцесів;

• рентгенографічне обстеження органів грудної порожнини з метою підтвердження гострого респіраторного дистрес - синдрому або пневмонії.

Лабораторні дані відображають наявність тяжкого запалення і ступінь поліорганної недостатності:

• у більшості випадках зустрічається анемія;

• нейтрофільний лейкоцитоз із зсувом вліво;

• лейкоцитоз > 12000/мл, в окремих випадках може відмічатися лейкемоїдна реакція з кількістю лейкоцитів до 50-100 тис. і вище. Інколи може зустрічатися лейкопенія;

• морфологічні зміни нейтрофілів включають токсичну зернистість, появу тілець Доле і вакуолізацію;

• тромбоцитопенія, лімфопенія.

Ступінь інтоксикації відображає лейкоцитарний індекс інтоксикації, який розраховують за формулою:

	(С +2П + 3Ю + 4Мі)(Пл – 1)
Л І І =
	(Мо + Лі)(Е + 1)

де С – сегментоядерні нейтрофіли,

П – палочкоядерні лейкоцити,

Ю – юні лейкоцити,

Мі – міелоцити,

Пл – плазматичні клітини,

Мо – моноцити,

Лі – лімфоцити,

Е – еозинофіли.

Л І І = 1 в нормі. Підвищення індексу до 2 – 3 свідчить про обмежений запальний процес, підвищення до 4 – 9 – про значний бактерійний компонент ендогенної інтоксикації.

Лейкопенія з високим Л І І є поганою прогностичною ознакою для хворих із септичним шоком.