Завдання №5 „Класифікація множини зображень”

Зміст завдання: На відміну від двох попередніх завдань, це завдання є складнішим, оскільки виконуючи його, потрібно виявити спільну ознаку у більшої кількості зображень. Це вимагає більш глибокого і різнобічного аналізу ознак об’єктів для виділення підстави поділу їх на групи.

Стимульний матеріал: десять окремих карток, на яких зображені сюжетні малюнки, де діти виконують різні дії. На п’яти з них зображено дітей, що бавляться, на інших - що працюють.

Хід дослідження: перед дитиною довільно розкладаються малюнки і дається інструкція.

Інструкція: розглянути картки і поділити їх на дві групи так, щоб у кожній з цих груп малюнки чимось підходили один до одного. Пояснити, чому утворені саме такі групи. Якщо дитина не може самостійно виконати завдання, їй надається допомога.

Готові до навчання діти здебільшого самостійно виконують це завдання після більш чи менш тривалої паузи, необхідної для різнобічного аналізу зображених ситуацій, і пояснюють підставу виконаної класифікації "Тут діти граються, а тут працюють (допомагають мамі)". Нерідкі випадки, коли дитина не одразу знаходить правильну основу для групування. При цьому можна спостерігати процес її пошуків. Наприклад, вона намагається утворити дві групи, в одній з яких зображені хлопчики, а в другій - дівчата. Такий поділ неможливий, і дитина сама помічає помилку чи на неї вказує психолог. Якщо і далі продовжуються безуспішні проби, то можна їй надати допомогу в початку поділу, в один бік кладуть дві картки, на яких зображені діти, що працюють, а в інший - де граються. При цьому підстава поділу не коментується, її дитина повинна побачити сама. Тепер це завдання для неї полегшене, бо створюються умови для порівняння двох груп, до того ж зменшена кількість об’єктів для аналізу. Це дозволяє їй успішно виконати завдання.

Неготові до навчання діти мають значні труднощі в розв’язанні цього завдання, які виявляються в непродуктивному пошуку ознаки для поділу, втрачають поставлене перед ними завдання, наприклад, ділять картки не на дві групи, а по дві, утворюючи таким чином п’ять груп без виділення спільної ознаки. У випадках поділу на дві групи роблять помилки, які самостійно не виправляють. Описані вище форми допомоги виявляються неефективними.

Тому виникає потреба допомоги в актуалізації ключових слів (граються - не граються, працюють). Для цього порівнюються малюнки, які представляють протилежні групи, виділяється окремий малюнок, наприклад, хлопчик лікує ведмедика, і ставиться запитання: "Що робить хлопчик?". Якщо дитина одразу не говорить, що хлопчик грається, а відповідає: "Лікує ведмедика", то запитують: "Чи справді хлопчик лікар?", і таким чином домагаюється актуалізації необхідного ключового слова "грається", що забезпечує алгоритм узагальнення. Лише після такої розгорнутої допомоги дітям вдається здійснити правильний поділ, часто не зовсім усвідомлений, що виявляється в особливостях звіту називається лише одна з груп, замість одного узагальнюючого слова "граються" чи "працюють", послідовно називаються конкретні дії ("пере", "чистить черевики", "прасує" і т.д.).