Розділ іv. Розроблення заходів з охорони праці Головною метою даного розділу є розроблення рекомендацій щодо основних вимог охорони праці маркетологів.

Заходи, які розробляє студент в розділі 4 дипломної роботи спрямовані на визначення санітарної, пожежної безпеки та електробезпеки робочого місця фахівця з маркетингу під час виконання ним посадових обов’язків (відділ маркетингу).

В даному розділі слід розглянути питання охорони праці маркетолога на його робочому місці в межах виконання ним своїх посадових обов’язків. А саме:

- санітарної безпеки (освітлення, робочого простору, забезпечення повітрям тощо;

- пожежної безпеки (основні заходи з дотримання пожежної безпеки);

- електробезпеки (основні заходи з дотримання безпеки використання електроприладів тощо).

Завданням з безпеки праці можуть бути такі питання: охорона праці

 опрацювання програми поліпшення стану умов і безпеки праці;

 державний нагляд за охороною праці;

 контроль стану умов праці;

 облік ергономічних вимог до робочих місць;

 запобігання дії електричного струму на людину;

 питання перевірки стану охорони праці на робочих місцях;

Промислова безпека

 аналіз умов праці за показниками шкідливості та небезпечності чинників виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу;

 нормування шкідливих речовин у повітрі робочої зони;

 гарантії прав на охорону праці;

 організація безпечної роботи електроустановок;

 особливості заходів електробезпеки на підприємствах;

 вимоги безпеки до місць виконання робіт;

 шляхи попередження травматизму;

 захист людини від впливу іонізуючого випромінювання

 вимоги безпеки праці під час експлуатації систем вентиляції, опалення і кондиціювання повітря;

 санітарно-гігієнічні вимоги до умов праці;

Гігієна праці та виробнича санітарія

Завданням з гігієни праці та виробничої санітарії можуть бути:

 загальні санітарно-гігієнічні вимоги та організація праці на робочому місці;

 мікроклімат виробничих приміщень;

 оздоровлення повітряного середовища;

 освітлення виробничих приміщень;

 Захист від шуму у виробничому середовищі;

 підтримання оптимального метеорологічного режиму на робочих місцях;

 зменшення загазованості і запиленості на робочих місцях за рахунок застосу­вання або удосконалення штучної чи природної вентиляції, місцевих відсосів, засобів індивідуального захисту;

 підбір оптимальних параметрів освітлення робочих місць;

Пожежна безпека

Завданням з пожежної безпеки можуть бути на­ступні питання:

 евакуація людей з будівлі;

 пожежогасіння;

 протипожежні перешкоди;

 основні причини виникнення горючого середовища і загоряння в електричному устаткуванні;

 утримання евакуаційних шляхів і виходів;

 первинні засоби гасіння пожеж;

 оснащення об’єктів первинними засобами пожежогасіння;

 забезпечення безпечної евакуації персоналу;

 попередження пожеж та вибухів;

 загальні вимоги пожежної безпеки.

1. Вимоги виробничої санітарії до робочого місця. Площа робочого місця має бути такою, щоб, по-перше, дозволяла зручно, з найменшими витратами енергії, безпечно та продуктивно проводити трудовий процес, тобто щоб відповідала нормам технологічного проектування, і, по-друге, складала не менше 4,5 м² на одного працівника, що передбачено СН 245-71.

Кожне робоче місце повинне:

• обладнуватись необхідними засобами колективного захисту;

• укомплектовуватись необхідними засобами індивідуального захисту;

• мати достатнє природне та штучне освітлення;

• мати параметри мікроклімату відповідно до санітарних норм;

• мати вентиляцію;

• мати параметри інших санітарно-гігієнічних факторів такі, що не перевищують гранично допустимих значень відповідних нормативних документів (див. відповідні підрозділи).

2. Вибір оптимального режиму роботи і відпочинку. Під час роботи від працівника вимагається підвищена увага, певна швидкість виконання окремих технологічних операцій, швидка переробка одержаної інформації, точна координація рухів та ін., що може викликати перевантаження і перевтому організму та зниження працездатності. До таких самих наслідків призводить і монотонна робота при виконанні спрощених одноманітних операцій у примусовому режимі та заданій позі (наприклад, при роботах на конвеєрах чи поточно-механізованих лініях). Таку перевтому можна зменшити створенням оптимального режиму праці і відпочинку.

Під оптимальним режимом праці і відпочинку слід розуміти таке чергування періодів праці й відпочинку, при якому досягається найбільша ефективність трудової діяльності людини і хороший стан її здоров’я. Оптимальний режим праці й відпочинку досягається: паузами та перервами в роботі (для прийому їжі, обігрівання, охолодження), зміною форми роботи (наприклад, розумової і фізичної), зміною умов довкілля (наприклад, роботою при низьких і нормальних температурах), усуненням монотонності в роботі, відпочинком у спеціальних кабінетах-кімнатах, використанням психічного впливу музики.

Чергування праці й відпочинку встановлюють залежно від зміни працездатності людини протягом робочого дня. На початку зміни завжди має місце стадія “впрацьовування” або наростаючої працездатності, коли відбувається відновлення робочих навиків. Тривалість цього періоду 0,5…1,5 год. залежно від характеру праці й тривалості попередньої перерви в роботі. Швидкість і точність дій у цей період невеликі. Потім настає стадія високої стійкої працездатності тривалістю до 3 год. залежно від характеру роботи, ступеню підготовки та стану працівника. Після цього наступає стадія зменшення працездатності або стація розвитку втоми, рухи уповільнюються і увага розсіюється, сприйняття притупляється. В цей час зазвичай роблять обідню перерву.

Після обідньої перерви впрацьовування настає швидко — за 10…15 хв., оскільки робочі навики не втрачені. Працездатність у другій половині дня дещо нижча, ніж до обіду, і становить 80…90% дообіднього рівня. Через 2,5…3 год. після обідньої перерви працездатність зменшується і в кінці робочого дня приблизно сягає рівня, який був на початку робочого дня.

Для зменшення стомлення встановлюють регламентовані перерви в роботі у періоди, що передують зменшенню працездатності. Так, при тяжкій фізичній праці рекомендують часті (через 2…2,5 год.) короткі перерви (по 5…10 хв.), а при розумовій праці ефективні довгі перерви на відпочинок і переключення на фізичну роботу. Загальна тривалість відпочинку встановлюється у відсотках до тривалості робочої зміни: при фізичній роботі вона має становити 4…20%, при роботі із нервовою напругою – 14…25%, а при розумовій праці – до 10…12%.

При дефіциті м’язових зусиль (рухова недостатність) з одночасним збільшенням нервової напруги така форма відпочинку, як спокій, не може задовольнити потреби організму. Тому під час перерв у роботі рекомендується активний відпочинок, наприклад, спеціально розроблені комплекси виробничої гімнастики.