Костюм 1930-1940рр.

У 30-і роки мода стала більш жіночною. Загальне враження про моду 1930-х років складається з різноманітних кліше: з одного боку, шику голлівудських дів, з іншого - сюрреалістично і сміливих моделей Скьапареллі, з третього - загальною моди на спортивний стиль - світлі штани та спідниці в поєднанні з білими футболками. Показна розкіш "десятиліття джазу" пішла в минуле - мода тридцятих була більш практичною, стриманою і раціональної

.

   Основний силует можна коротко характеризувати як високий і стрункий, з невеликим високим бюстом, рукавчиками-ліхтариками і виложистими комірцями, спідницею з тонкої тканини, щільно сидячою на стегнах і прямо стікає нижче колін. Для такого ефекту спідниці кроїлися по косій, що дозволяло підкреслити красу тіла, не оголюючи його. Популярні були геометричні малюнки тканини - клітини і смужки, які підкреслювали лінії крою по косій. Був дуже модний білий колір. В СРСР вся жіночий одяг шився з ситцю (іншої тканини просто не було), мало того, всі малюнки на тему квітів та інших російських мотивів були примусово замінені на індустріальні - із зображеннями тракторів, сівалок, заводів і т.д. Незважаючи на це, дуже були популярні сукні в горошок, а також в дрібну квіточку на темному тлі.

   Типовими для початку і середини 30-х років були вузькі, облягаючі фігуру вечірні сукні, майстерно скроєні, часто по косій, щоб вони щільніше прилягали до верхньої частини стегна, а потім спадали в низ. Усі сукні "на вихід" шилися неодмінно з великим декольте (особливо на спині). Були дуже популярні всілякі болеро і жакеткі, і виріз на спині у вечірній сукні днем ​​міг прикривати короткий жакет.

   У чоловічій моді було популярне використання фраків на Заході і френчів в Росії - почасти через Сталіна, задавати тон "верхівці", почасти через повального дефіциту. Крім того, у чоловіків стали популярні брюки-гольф з манжетами під коліном.

  Брови повинні були бути обов'язково у вигляді "тоненькою-тоненькою ниточки, здивовано піднятою". З зачісок наймоднішою була виконана з хвилястого волосся, з косим проділом. Або зачіска "Пікабіа" (гра в хованки) голлівудської актриси Вероніки Лейк - коли довге волосся вільно падають до плечей, а один локон закриває очей. Неодмінно світла мода на блондинок з кіноекранів увійшла в життя: майже всі знамениті актриси того часу були саме білявками з голубими очима. Саме тоді з'явився вираз "Ніщо так не прикрашає жінку, як перекис водню". Світлі хвилі на вулиці неодмінно доповнювалися остромодной береткі, солом'яним капелюшком з маленькими полями або фетровому з елегантною обробкою.

   З взуття були модні білі парусинові туфлі, що застібаються на гудзик. Каблук-чарочка змінився на більш практичну пірамідальну форму, а обрізаний носок 1920-х - на закруглений. Крім того, були дуже популярні туфлі на танкетці або навіть платформі - досить грубою. Саме тоді стали створювати ансамблі завдяки аксесуарам: за рахунок колірної єдності капелюшки, сумочки, рукавичок і взуття. Поважаюча себе модниця не вийшла б на вулицю без панчіх кольору засмаги і з сумочкою, яка не співпадає з тону з туфлями, незважаючи на повальний дефіцит. В той голодний час аксесуари були єдино доступним способом слідувати моді, своєрідною віддушиною стильних дівчат. Особливо були популярні капелюшки та сумки-конверти, які носили під пахвою. У моді різні хутряні аксесуари - такі як горжетки і муфти.