2.2 Розробка схеми організаційної структури управління підприємством.

В даному підрозділі необхідно спираючись на обраний тип організаційної структури управління для кожного з виробництв розробити схему управління підприємством. На схемі повинні бути представлені структурні елементи системи управління і зв’язки між ними.

Раціональна організаційна структура управління підприємством повинна відповідати наступним вимогам:

мати функціональну придатність, гарантувати надійність і забезпечувати керування на всіх рівнях;

бути оперативною, не відставати від ходу виробничого процесу;

мати мінімальну кількість рівнів управління і раціональних зв'язків між органами управління;

бути економічною, мінімізувати витрати на виконання управлінських функцій.

Апарат управління підприємством повинний бути побудований таким чином, щоб забезпечити в технічному, економічному й організаційному відношеннях взаємозалежну єдність усіх частин підприємства, щонайкраще використовувати трудові і матеріальні ресурси.

Експертним шляхом установлено, що можливо три варіанти кількісного складу співробітників, які підлеглі одному керівникові:

п'ять – сім чоловік, якщо підлеглі виконують різні функції;

вісім – двадцять чоловік, якщо підлеглі виконують подібні функції;

двадцять один – п'ятдесят чоловік, якщо підлеглі виконують однакові функції.

Структура апарата управління впливає на обсяг і зміст функцій управління, необхідних для успішної діяльності всіх підрозділів підприємства. Кожна функція управління являє собою сукупність дій по керуванню визначеним напрямком діяльності.

Функції управління – призначення і види управлінської діяльності. Управління являє собою реалізацію декількох взаємозалежних функцій: планування, організації, регулювання, мотивації співробітників і контролю.

Планування. За допомогою цієї функції визначаються цілі діяльності організації, засоби і найбільш ефективні методи для досягнення цих цілей. Важливим елементом цієї функції є прогнози можливих напрямків розвитку і стратегічні плани. На цьому етапі фірма повинна визначити, яких реальних результатів вона може домогтися, оцінити свої сильні і слабкі сторони, а також стан зовнішнього середовища (економічні умови в даній країні, урядові акти, позиції профспілок, дії конкуруючих організацій, переваги споживачів, суспільні погляди, розвиток технологій).

Організація. Ця функція управління формує структуру організації і забезпечує її всім необхідним (персонал, засоби виробництва, грошові кошти, матеріали і т.д.). Тобто на цьому етапі створюються умови для досягнення цілей організації. Гарна організація роботи персоналу дозволяє домогтися більш ефективних результатів.

Регулювання – такий вид діяльності, що спрямований на запобігання або виправлення збоїв у процесі розвитку і досягнення мети організації.

Мотивація – це процес спонукання інших людей до діяльності для досягнення цілей організації. Виконуючи цю функцію,керівник здійснює матеріальне і моральне стимулювання працівників і створює найбільше сприятливі умови для прояву їхніх здібностей і професійного росту. При гарній мотивації персонал організації виконує свої обов'язки відповідно до цілей цієї організації і її планів. Процес мотивації припускає створення для працівників можливості задоволення їхніх потреб, за умови належного виконанні ними своїх обов'язків. Перш, ніж мотивувати персонал на більш ефективну роботу, необхідно з'ясувати реальні потреби своїх працівників.

Контроль. Ця функція управління припускає оцінку й аналіз ефективності результатів роботи організації. За допомогою контролю виробляється оцінка ступеня досягнення організацією своїх цілей і необхідне коректування намічених дій. Процес контролю включає: установлення стандартів, вимір досягнутих результатів, порівняння цих результатів із планованими і, якщо потрібно, перегляд первісних цілей. Контроль зв'язує воєдино усі функції управління, він дозволяє витримувати потрібний напрямок діяльності організації і вчасно коректувати невірні рішення.

При розробці організаційної структури керування необхідно забезпечити ефективний розподіл функцій управління по підрозділах. При цьому важливо виконання наступних умов:

рішення одних і тих же питань не повинне знаходитися у компетенції різних підрозділів;

усі функції управління повинні входити до обов'язків керуючих підрозділів;

вирішення питань, які найбільш ефективно можуть бути розв’язані в якомусь конкретному підрозділі, не повинно доручатися іншому підрозділу.

Далі необхідно зробити розподіл прав, обов’язків і відповідальності кожного з керівників підприємства. Для цього доцільно побудувати матрицю розподілу прав, обов’язків і відповідальності для кожного структурного підрозділу апарату управління.

Матричний метод розподілу задач, прав і відповідальності являє собою матрицю (таблицю), у верхній частині якої даний перелік структурних підрозділів або посад, що виконують ті або інші функції, а в лівій частині - перелік функцій керування підприємством.

На перетинанні вертикальних і горизонтальних ліній за допомогою символів зазначені управлінські дії, за допомогою яких реалізуються права й обов'язки. Для вираження управлінських дій по реалізації прав і виконанню обов'язків можуть бути прийняті умовні позначки з різним ступенем деталізації управлінських дій:

Р - ухвалення рішення. На основі підготовленої інформації той або інший керівник або його заступник здійснюють акт рішення (затвердження, підписання наказу і т.п.).

П - підготовка рішення. Комплексна підготовка рішення з залученням зазначених у матриці структурних підрозділів або посадових осіб.

У - участь у підготовці рішення, що полягає в підготовці окремих питань або необхідної інформації за дорученням підрозділів або посадової особи, відповідальних за підготовку рішення.

С - обов'язкове узгодження на стадії підготовки рішення або його прийняття.

В - виконання рішення.

К - контроль виконання рішення.

З позицій ефективного керування будь-яке рішення повинне обов'язково включати, як мінімум, дії Р, П, В и К.

Таким чином, у рядку по горизонталі вказуються посадові особи (підрозділи), що приймають участь у реалізації даної функції, а також ступінь і характер їхньої участі. У кожному вертикальному стовпці перелічуються функції, за виконання яких дана посадова особа (підрозділ) відповідальне (із указівкою характеру цієї відповідальності). Отже, вертикальний стовпець являє собою компактний опис посадових обов'язків, а горизонтальний рядок – розподіл функцій або задач між посадами (підрозділами) у системі служб підприємства.

Таким чином, горизонталь матриці ілюструє процес реалізації прав і обов'язків у взаємодії всіх підрозділів, а набір функцій по вертикалі показує компетенцію підрозділів або посадових осіб. Опис змісту матриці в цілому представляє положення про відповідну службу підприємства.

Матричний метод розподілу задач, прав і відповідальності дає змогу більш раціонально розподілити права й обов'язки між учасниками процесу керування підприємством, що дозволить підвищити ефективність управлінської праці, скоротити час прийняття рішень і в остаточному підсумку підвищити ефективність виробництв.

На підставі розробленої структурної схеми управління підприємством і обсягу завдань, які буде вирішувати кожний структурний підрозділ апарату управління необхідно скласти штатний розклад управлінського складу підприємства (визначити всі необхідні структурні підрозділи, їх чисельність і посадові оклади).

При встановленні розмірів оплати праці на обох виробництвах слід виходити з того, що працівники, які займають аналогічні посади, повинні мати однакову середньомісячну заробітну плату. За основу встановлення розмірів оплати праці слід брати діючий на момент написання курсової роботи законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати. При цьому рекомендується встановлювати розмір заробітної плати менеджерів середньої ланки в 2,0 – 2,5 рази, а менеджерів вищої ланки в 4,0 – 5,0 разів більший, чим у простих робітників чи виконавців. Крім того, оплата праці робітників, які зайняті виробництвом продукції, повинна перевищувати оплату праці обслуговуючих робітників на 20 – 25 %.

Цей підрозділ повинен містити для кожного з двох аналізуємих варіантів виробництв схему організаційної структури управління (схеми повинні розрізнятися з урахуванням специфіки кожного підприємства); матрицю розподілу прав, обов’язків і відповідальності для кожного структурного підрозділу апарату управління; штатний розклад підприємства з зазначенням всіх структурних підрозділів, їх чисельності і посадових окладів.

Висновки до розділу 2 повинні містити узагальнення стосовно проведених у розділі 2 досліджень і розробок.

Розділ 3. Економічне обґрунтування проекту діяльності створюваного підприємства повинен містити розрахунок основних економічних показників діяльності кожного з підприємств, що досліджуються, в трьох варіантах – оптимістичному, песимістичному і найбільш ймовірному. Ці варіанти визначаються в розділі 1 при прогнозуванні збуту продукції.

Першим етапом розрахунків є планування виробничої програми підприємства, яка приймається у відповідності з розглянутими варіантами прогнозу збуту продукції (тобто розглядаються 3 варіанта виробничої програми за кожним з підприємств, що досліджуються). Її обсяг приймається рівним можливому обсягу реалізації продукції.

Далі необхідно визначити, скільки одиниць основного обладнання необхідно для виконання запланованої виробничої програми. Для цього слід скористатися формулою

(3.1)

де п – кількість обладнання, одиниць;

Вплан_опт – плановий випуск продукції при оптимістичному варіанті збуту продукції, натуральних одиниць;

Впасп – виробнича потужність обладнання за паспортом, натуральних одиниць/ годину;

Т – час роботи обладнання в плановому періоді, годин.

Необхідні для розрахунків дані про паспортну продуктивність одиниці провідного обладнання наведені в додатках. Вибір режиму роботи обладнання (в одну, дві зміни або безперервно) студент здійснює самостійно, виходячи з специфіки виробництв і продукції, яка випускається.

Далі треба проаналізувати використання виробничої потужності підприємства. Цей аналіз проводиться по всім трьом варіантам виробничої програми (оптимістичному, песимістичному і найбільш ймовірному) з використанням коефіцієнта використання виробничої потужності, який розраховується як відношення планової потужності до паспортної потужності обладнання.

(3.2)

де Кпм – коефіцієнт використання виробничої потужності;

Вплан – плановий випуск продукції по кожному з трьох варіантів збуту продукції, натуральних одиниць.

На підставі проведеного аналізу використання виробничої потужності необхідно зробити відповідні висновки.

На підставі даних про випуск продукції в натуральних одиниціх і ціни розраховується плановий виторг від реалізації продукції.

, (3.3)

де ВР – виторг від реалізації продукції, грн.;

В – обсяг реалізованої продукції в натуральних одиницях;

Ц – ціна одиниці продукції, грн.

Наступним етапом розрахунків є визначення вартості основних виробничих фондів підприємства по групах, а також в цілому (вихідні дані для розрахунків знаходяться в додатках).

На основі даних про вартість основних фондів і обсяги виробництва продукції необхідно розрахувати показники ефективності використання основних фондів – фондовіддачу (ФВ) і фондоємність (ФЕ).

, (3.4)

, (3.5)

де В – випуск продукції, тис. грн.;

ОВФ – середньорічна вартість основних виробничих фондів, тис. грн.

Наступним кроком розрахунків буде визначення загальної чисельності робітників (в тому числі робітників, які зайняті виробництвом продукції і обслуговуючих робітників), які необхідні для обслуговування обладнання при прийнятому на підприємстві режимі його роботи (в одну, дві, або три зміни). При розрахунках чисельності робітників, зайнятих виробництвом продукції, необхідно враховувати кількість обладнання, прийнятий режим змінності роботи обладнання, норми обслуговування, а також ефективний фонд робочого часу одного робітника. Величина ефективного фонду робочого часу залежить від прийнятого режиму роботи, кількості вихідних і святкових днів, а також встановленої тривалості відпустки.

Чисельність обслуговуючих робітників визначається як відсоток від чисельності робітників, зайнятих виробництвом продукції (необхідна для розрахунків інформація знаходиться в додатках).

Далі необхідно розрахувати загальну чисельність персоналу підприємства, для цього кількість робітників підсумовується з кількістю інших категорій працівників (яка була обґрунтована і розрахована в другому розділі курсової роботи).

Далі необхідно визначити продуктивність праці персоналу (окремо робітників і всього персоналу) в вартісному виразі.

, (3.6)

де В – випуск продукції в вартісному виразі, тис. грн.;

Ч – чисельність працюючих (відповідно всього персоналу або робітників), чол.

Необхідно розрахувати витрати за кожним із варіантів проведення господарської діяльності.

Розрахунок кошторису витрат на виробництво продукції за елементами слід проводити додержуючись наступної послідовності:

1. Розрахувати матеріальні витрати. Для цього використовується метод прямого розрахунку, відповідно якому вартість матеріальних витрат на виробництво продукції визначається шляхом творення матеріальних витрат на одиницю продукції на обсяг виробництва в натуральному виразі (необхідна для обчислень інформація знаходиться в додатках).

2. Розрахувати витрати на заробітну плату. Наступним етапом розрахунків є визначення загальної суми витрат на заробітну плату. Для цього рекомендується застосовувати наступну формулу

, (3.7)

де ЗП – витрати на заробітну плату, тис. грн.;

Ч_зі – чисельність і-тої категорії персоналу, чол.;

ЗП_зі – зарплата і-тої категорії персоналу, тис. грн.;

п – кількість категорій персоналу.

Розміри заробітної плати всіх працівників підприємства були визначені в другому розділі курсової роботи.

Далі необхідно розрахувати середньомісячну заробітню плату одного працюючого на підприємстві.

3. Відрахування на соціальні заходи. Визначаються у вигляді єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та нараховується на суму заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, що визначаються відповідно до ЗУ «Про оплату праці» (108/95-ВР ). Відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI розмір єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування встановлено у відсотках до бази нарахування (витрат на оплату праці), який коливається у діапазоні 36,76%–49,7% залежно від класу професійного ризику виробництва.

, (3.8)

де СЗ – витрати на соціальні заходи, тис. грн.;

К_сз – коефіцієнт для розрахунку витрат на соціальні заходи від суми заробітної плати.

Довідково: заробітна плата персоналу підприємства встановлюється виходячи з рівня законодавчо встановлено розміру мінімальної заробітної плати відповідно до Закону України «Про державний бюджет»

4. Розрахувати витрати на амортизацію. Розмір цих витрат визначаються за нормами амортизації, які необхідно визначити відповідно до строку корисного використання основних засобів (кількість років корисного використання активів доцільно прийняти відповідно з рекомендаціями, що встановлено у Податковому Кодексі України). Амортизаційні відрахування розраховуються шляхом примінення норми амортизації до вартості ОВФ:

, (3.9)

де ВА – витрати на амортизацію, тис. грн.;

ОВФ_і – вартість основних виробничих фондів і-тої групи, які належать підприємству, тис. грн.;

На_і – норма амортизації для і-тої групи фондів, %;

і – номер групи основних фондів;

п – кількість груп основних фондів.

Кількість груп основних виробничих фондів приймаються у відповідності до діючого на момент написання курсової роботи законодавства (П(С)БО № 7 «Основні засоби» та Податковий Кодекс України»).

5. Визначити суму інших витрат. До інших витрат (згідно стандарту П(С)БУ 16 «Витрати») відносяться витрати операційної діяльності, які не ввійшли до складу попередніх чотирьох елементів витрат, зокрема витрати на відрядження, на послуги зв’язку, на виплату матеріальної допомоги, плата за розрахунково-касове обслуговування тощо. Сума інших витрат визначається як відсоток від суми попередніх чотирьох елементів витрат (величина цього відсотка для кожного з виробництв, що розглядаються, наведена в додатках).

Кошторис витрат на виробництво включає суму всіх економічних елементів витрат.

Далі необхідно розрахувати показник витрат на одну гривну товарної продукції, який визначається шляхом розподілу загальної суми витрат на виторг від реалізації продукції.

Для визначення фінансових результатів діяльності підприємства необхідно провести зіставлення результатів і витрат.

Для визначення фінансового результату від операційної діяльності необхідно від доходів відняти витрати за цим видом діяльності.

До доходу від операційної діяльності відноситься виторг від реалізації продукції.

Витрати складаються з виробничої собівартості, а також інших витрат, пов’язаних з операційною діяльністю.

Виробнича собівартість розраховується як різниця між витратами на здійснення операційної діяльності і витратами, пов’язаними з операційною діяльністю, які не включаються до собівартості реалізованої продукції, робіт послуг (згідно П(С)БО № 16). До цих витрат відносять адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати.

На підприємствах, що розглядаються, до адміністративних витрат відносяться витрати на утримання апарату управління підприємством, витрати на зв’язок і плата за розрахунково-касове обслуговування.

Витрати на утримання апарату управління містять витрати на заробітну плату апарату управління підприємством і нарахування на соціальні заходи від неї. Витрати на зв’язок і плата за розрахунково-касове обслуговування залежать від зміни обсягів виробництва і реалізації продукції і визначаються як відсоток від вартості реалізованої продукції (розмір цих відсотків вказаний в додатках).

Витрати на збут складаються з заробітної плати і нарахувань на неї працівників служб підприємства, які займаються збутом продукції; витрат на відрядження працівників, зайнятих збутом; витрати на рекламу і дослідження ринку (маркетинг). Суму витрат на відрядження працівників, зайнятих збутом, а також витрати на рекламу і дослідження ринку (маркетинг) студент визначає самостійно, в залежності від специфіки продукції.

До інших операційних витрат підприємства відносяться суми безнадійної дебіторської заборгованості і відрахувань у резерв сумнівних боргів, які складають 0,2 – 0,5% від суми виторгу від реалізації продукції.

Розмір податку на прибуток визначається шляхом множення оподаткованої бази з податку на прибуток на ставку податку на прибуток. Порядок визначення податку на прибуток визначається П(С)БО № 17. Ставки податку на прибуток встановлюються Податковим Кодексом України.

, (3.10)

де Пприб – сума податку на прибуток, тис. грн.;

ВР – виторг від реалізації продукції, тис. грн.;

В_ОД – витрати операційної діяльності, тис. грн.

Спп – ставка податку на прибуток, що діє з 01.01.13 р.

Чистий прибуток підприємства визначається як різниця між сумою прибутку до оподаткування та сумою податку на прибуток.

, (3.11)

де ЧП – сума чистого прибутку підприємства, тис. грн.;

П – сума прибутку від операційної діяльності, тис. грн.

Необхідно оцінити економічну ефективність всіх розглянутих варіантів господарської діяльності. Для цього доцільно скористатися показниками рентабельності, а також показниками, які використовують для оцінки ефективності реалізації інвестиційних проектів – чистий дисконтований дохід, індекс доходності, період окупності, внутрішню норму доходності.

Серед показників рентабельності найбільш широко використовують наступні показники – рентабельність продукції, рентабельність реалізації, рентабельність виробничих фондів. Як правило, розрахунок цих показників здійснюють з використанням показника чистого прибутку.

Рентабельність продукції:

, (3.12)

де П – прибуток від реалізації продукції;

С – собівартість реалізованої продукції.

Рентабельність реалізації:

, (3.13)

де Vp – об’єм продаж (реалізації) продукції.

Рентабельність фондів:

, (3.14)

де ОВФ – середньорічна вартість основних виробничих фондів.

Чистий дисконтований (приведений) дохід дозволяє отримати найбільш узагальнену характеристику результату інвестування, тобто його кінцевий ефект в абсолютній сумі. Під чистим дисконтованим (приведеним) доходом розуміють різницю між приведеною до сучасної вартості сумою чистого грошового потоку за період експлуатації інвестиційного проекту і сумою інвестиційних витрат на його реалізацію. Розрахунок цього показника здійснюється за формулою:

, (3.15)

де ЧДД (ЧПД) – сума чистого дисконтованого (приведеного) доходу за інвестиційним проектом;

ЧГП – сума чистого грошового потоку за весь період експлуатації інвестиційного проекту (якщо повний період експлуатації проекту визначити складно, його приймають в розрахунках у розмірі 5 років);

ІЗ – сума інвестиційних витрат на реалізацію інвестиційного проекту;

n – номер кроку (рік періоду) розрахунку, (n=1,2. .. Т);

– дисконтований розмір прибутку, отриманого в n –му році;

– дисконтований розмір вкладень, здійснених в n-му році.

Характеризуючи показник «чистий дисконтований (приведений) дохід» потрібно зазначити, що він може бути використаний не тільки для порівняльної оцінки ефективності реальних інвестиційних проектів, але і як критерій доцільності їх реалізації. Інвестиційний проект, за яким показник чистого приведеного доходу є негативною величиною або дорівнює нулю, повинен бути знехтуваний, оскільки він не принесе підприємству додаткового прибутку на вкладений капітал. Інвестиційні проекти з позитивним значенням показника чистого приведеного доходу дозволяють збільшити капітал підприємства і його ринкову вартість.

Індекс (коефіцієнт) доходності також дозволяє співвіднести обсяг інвестиційних витрат з майбутнім чистим грошовим потоком по проекту. Розрахунок такого показника здійснюється за формулою:

, (3.16)

де ІД – індекс прибутковості за інвестиційним проектом.

Показник «індекс доходності» також може бути використаний не тільки для порівняльної оцінки, але і в якості критеріального при прийнятті інвестиційного рішення про реалізацію проекту. Якщо значення індексу прибутковості менше одиниці або дорівнює їй, інвестиційний проект повинен бути знехтуваний у зв’язку з тим, що він не принесе додатковий прибуток на інвестовані кошти. Для реалізації можуть бути прийняті реальні інвестиційні проекти тільки зі значенням показника індексу прибутковості вище за одиницю.

Період окупності є одним із найбільш поширених і зрозумілих показників оцінки ефективності інвестиційного проекту. Розрахунок цього показника здійснюється за формулою:

, (3.17)

де ПО – період окупності інвестиційних витрат за проектом;

ЧДП_р – середньорічна сума чистого грошового потоку за період експлуатації проекту (при короткострокових реальних вкладеннях цей показник розраховується як середньомісячний).

Внутрішня ставка (норма) прибутковості є найбільш складним показником оцінки ефективності реальних інвестиційних проектів. Вона характеризує рівень прибутковості конкретного інвестиційного проекту, що виражається дисконтною ставкою, за якою майбутня вартість чистого грошового потоку приводиться до сучасної вартості інвестиційних ви-трат. Внутрішню ставку прибутковості можна охарактеризувати і як дисконтну ставку, при якій чистий приведений дохід у процесі дисконту-вання буде приведений до нуля:

. (3.18)

Розрахунок цього показника здійснюється за формулою:

, (3.19)

де ВСД – внутрішня ставка прибутковості за інвестиційним проектом (виражена десятковим дробом).

Показник внутрішньої ставки прибутковості застосовується для порівняльної оцінки інвестиційних проектів.

Усі розглянуті показники оцінки ефективності реальних інвестиційних проектів знаходяться між собою в тісному взаємозв’язку і дозволяють оцінити цю ефективність з різних сторін. Тому при оцінці ефективності реальних інвестиційних проектів підприємства їх потрібно розглядати в комплексі.

На підставі результатів розрахунків необхідно зробити обґрунтовані висновки щодо вибору найбільш ефективного варіанта господарської діяльності підприємства. Для цього доцільно провести порівняння варіантів діяльності за основними розрахованими показниками господарської діяльності і ефективності. Результати розрахунків представлені у табл. 2.

Таблиця 2

Основні техніко-економічні показники порівнюваних варіантів господарської діяльності

Показники	Виробництво 1			Виробництво 2
	Оптимістичний варіант	Найбільш ймовірний варіант	Песиміс-тичний варіант	Оптимістичний варіант	Найбільш ймовірний варіант	Песимістичний варіант
1	2	3	4	5	6	7
Випуск продукції, тис. грн.
Випуск продукції, натуральних одиниць
Вартість основних виробничих фондів, тис. грн.
Фондовіддача, грн./грн.
Фондоємність продукції, грн./грн.
Чисельність персоналу, чол.
Чисельність робітників, чол.
Продуктивність праці одного працюючого, тис. грн./чол.
Продуктивність праці одного робітника, тис. грн./чол.
Середньомісячна заробітна плата одного працюючого, грн.
Витрати на 1 грн. товарної продукції, грн.
Чистий прибуток, тис. грн.
Рентабельність продукції, %
Рентабельність реалізації, %
Рентабельність основних виробничих фондів, %
Чистий дисконтований дохід,тис. грн.
Індекс прибутковості
Період окупності, років
Внутрішня норма прибутковості, %

На підставі наведених у табл. 2 даних необхідно зробити обґрунтовані висновки щодо вибору варіанта господарської діяльності створюваного підприємства.

Таким чином, розділ 3 повинен містити для обох виробництв, що розглядаються, розрахунки по оптимістичному, найбільш ймовірному і песимістичному варіантам наступних показників: виробнича програма у натуральному і вартісному виразі; кількість основного технологічного обладнання необхідного для виконання виробничої програми; коефіцієнт використання виробничої потужності; вартість всіх груп основних виробничих фондів і ОВФ підприємства в цілому; показники ефективності використання ОВФ (фондовіддача і фондоємність); розмір амортизаційних відрахувань по кожній з груп фондів і в цілому по підприємству; чисельність робітників, які зайняті виготовленням продукції і обслуговуючих робітників; загальну чисельність працівників підприємства; продуктивність праці робітників і персоналу підприємства в цілому; фонд оплати праці всіх категорій працюючих і в цілому по підприємству; кошторис витрат підприємства за економічними елементами; витрати на 1 гривну товарної продукції; витрати, які не включаються до собівартості продукції; виробнича собівартість продукції; податок на прибуток; чистий прибуток підприємства; показники рентабельності продукції, реалізації та основних виробничих фондів підприємства; показники оцінки ефективності інвестиційних проектів (чистий дисконтований дохід, індекс прибутковості, період окупності, внутрішня норма прибутковості).

Висновки до розділу 3 повинні містити узагальнення і висновки по зробленим у розділі 3 розрахункам.

Загальні висновки мають містити стислу характеристику виконаних у курсовій роботі досліджень і розрахунків, а також обґрунтовані висновки щодо найбільш ефективного варіанту проведення господарської діяльності підприємства.

Список літератури повинен складатися з найменувань не менше 25 літературних джерел.