6. Представництво у судовому господарському процесі.

Відповідно до ст. 28 ГПК України, справи юридичних осіб у господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника.

Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що засвідчують їх посадове становище.

Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Повноваження сторони або третьої особи від імені юридичної особи може здійснювати її відособлений підрозділ, якщо таке право йому надано установчими або іншими документами.

Громадяни можуть вести свої справи в господарському суді особисто або через представників, повноваження яких підтверджується нотаріально посвідченою довіреністю.

Тема 7. Позов у судовому господарському процесі.

1. Право на позов.

Позов у господарському процесі є процесуальним засобом захисту порушеного права. Щоб він виконував цю функцію, його необхідно подати до господарського суду для розгляду в передбаченому законодавством порядку, оскільки господарське судочинство вирішує ці питання тільки в порядку позовного провадження, за винятком справ про банкрутство.

Під правом на позов слід розуміти можливість отримання захисту у визначеному процесуальному порядку, у визначеній процесуальній формі і разом із тим у примусовій його реалізації. Право нас удовий захист у судовому господарському процесі реалізується через право на позов. Перелік осіб, які мають право звертатися за захистом своїх порушених або оспорюваних прав та охоронюваних законом інтересів, вказано у ст.ст. 1, 2 ГПК України.

З точки зору матеріального права право на позов виникає з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення свого права.

Позов – це спрямована через суд вимога позивача до відповідача, про захист порушеного або оспорюваного суб єктивного права чи охоронюваного законом інтересу, яка здійснюється у визначеній законом процесуальній формі. Позов втілює в собі право зацікавленої особи на порушення справи в господарському суді і судову діяльність на захист порушеного або сопорюваного права чи охоронюваного законом інтересусуб єктів права звернення.

Матеріально-правова сторона позову (вимога позивача до відповідача) хоча і виникає ще до порушення провадження у справі, але тільки з порушенням провадження у справі в господарському суді набуває господарсько-процесуального характеру як складова частина позову.

Процесуально-правова сторона позову – це вміщена в ньому вимога до господарського суду про захист права зі спірних правовідносин.

2. Форма і зміст позовної заяви.

Для того, щоби позов мав можливість виконати роль засобу порушення позовного провадження, він повинен мати певні складові частини (елементи). Ці елементи позову визначають зміст судової діяльності та індивідуалізують позов. За ними проводиться класифікація позовів на види, встановлюються межі судового розгляду й предмет доказування. Елементи позову мають важливе значення для вирішення суддею питання про при зняття заяви, для організації захисту відповідача проти позову, що є важливим для забезпечення реалізації принципу змагальності сторін у судовому процесі. Вони також визначають суть вимог, на які суд повинен дати відповідь у рішенні.

Позов складається з трьох частин (елементів): 1) Предмет позову. Це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен винести рішення. Така вимога повинна мати правовий характер, а також бути підвідомчою господарському суду. 2) Підстава позову. Це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Підстава позову складається з таких юридичних фактів, які підтверджують наявність спірних правовідносин. 3) Зміст позову. Це вид судового захисту, якого потребує позивач від суду. Позивач може просити суд винести рішення про визнання права, про відновлення становища, яке існувало до порушення права, і припинення дій, які порушують його право; про присудження до виконання обов язку в натурі; про відшкодування моральної шкоди; про припинення або зміну правовідношення ; про стягнення з особи, яка порушила право, заподіяних збитків, а у випадках, передбачених законом або договором – неустойки, штрафу, пені чи іншими засобами, передбаченими законодавством.

Відповідно до ч. 1 ст. 54 ГПК України позовна заява подається до господарського суду в письмовій формі і підписується повноважною посадовою особою позивача або його представником, прокурором чи його заступником, громадянином – суб єктом підприємницької діяльності або його представником.

Частина 2 ст. 54 ГПК України встановлює, що позовна заява має містити: найменування господарського суду, до якого подається заява; найменування (для юридичних осіб) або ім я (прізвище, ім я та по батькові за його наявності для фізичних осіб) сторін, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання (для фізичних осіб), ідентифікаційні коди суб єкта господарської діяльності за їх наявності (для юридичних осіб) або індивідуальні ідентифікаційні номери за їх наявності (для фізичних осіб – платників податків); документи, що підтверджують за громадянином статус суб єкта підприємницької діяльності; зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці, суми договору (у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні господарських договорів); зміст позовних вимог; якщо позов подано до кількох відповідачів, - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; законодавство, на підставі якого подається позов; відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися; відомості про вжиття запобіжних заходів відповідно до розділу V -1 ГПК України; перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви.

У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, якщо вони необхідні для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 57 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують: вжиття заходів досудового врегулювання спору у випадках, передбачених ст. 5 ГПК України ( у спорах, що виникають при укладанні, зміні чи розірванні договорів – відповідно договір, проект договору, лист, який містить вимогу про укладання, зміну чи розірвання договору, відомості про пропозиції однієї сторони і розгляд їх у встановленому порядку, відповідь другої сторони, якщо її одержано, та інші документи; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - копія претензії, докази її надсилання відповідачу, копія відповіді на претензію, якщо відповідь одержано); відправлення відповідачу копії позовної заяви і доданих до неї документів; сплату державного мита у встановлених порядку і розмірі; сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

До заяви про визнання акта недійсним додається також копія оспорюваного акта або засвідчений витяг з нього.

До позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача.

Для правильного оформлення позову необхідно чітко визначити ціну позову, яка визначається за правилами ч. 1 ст. 55 ГПК України.

Ціну позову вказує позивач. У випадках неправильного зазначення ціни позову вона визначається суддею.

В одній позовній заяві може бути об єднано кілька вимог, пов язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами. Суддя має право об єднати кілька однорідних позовних заяв або справ, у яких беруть участь ті ж самі сторони, в одну справу, про що зазначається в ухвалі про порушення справи або в рішенні.