Карданна передача
Карданна передача являє собою дві вилки, з'єднані між собою за допомогою хрестовини. На кінці хрестовини надіто голчасті підшипники. Хрестовина фіксується в проушинах вилок з допомогою стопорних кілець. У одинарної карданної передачі кутові швидкості обертання ведучої і веденої вилок нерівні.
Дві карданні передачі з'єднуються між собою за допомогою тонкостінного сталевого вала. Одна передача через шліци з'єднується з вихідним валом КПП, друга за допомогою фланця - з ведучою шестернею головної передачі. Шлицеве з'єднання дозволяє при русі змінювати довжину вала (вал ковзає по шліцах). При великій довжині вала передача сильно вібрує, а підлоговий тунель в кузові доводиться робити занадто високим. Тому в більшості автомобілів застосовується карданна передача з проміжним валом.
Карданна передача забезпечує передачу крутного моменту під кутом не більше 20 градусів. При більших значеннях значно зростає навантаження на шарніри, збільшується нерівномірність обертання і вібрації. Тому такі передачі не придатні для передньоприводних автомобілів, тому що в них потрібна передача моменту під кутом більше 20 градусів.
. Вихід було знайдено у застосуванні шарніра рівних кутових швидкостей (ШРКШ). Крутний момент передається від двигуна на колесо за допомогою двох ШРКШ - внутрішнього і зовнішнього. Зовнішній ШРКШ повинен забезпечувати передачу моменту тільки у змінюваних кутових напрямках, а внутрішній, крім того, і в осьовому напрямку. Таким чином внутрішній ШРКШ , змінюючи довжину всієї передачі (аналогічно шліцьовому з'єднанню в карданній передачі), компенсує переміщення силового агрегату при русі автомобіля.