• Ветеринарно-санітарні вимоги до виробництва молока, молочної сировини та молочних продуктів;

• вимоги до пакування та маркування молочних продуктів (зокрема, те, що тара та упаковка для молочної сировини та молочних продуктів мають бути виготовлені з матеріалів, дозволених для використання; забороняється відокремлення процесу пакування молочних продуктів від технологічного циклу виробництва продукції);

• стимулювання підвищення якості молока, що відповідає вимогам державного стандарту України через доплати [12, С.96].

Основними засадами   державної   політики  щодо  забезпечення якості та  безпеки  молока  і  молочних  продуктів  для  життя  та здоров’я населення є:

• забезпечення внутрішніх  потреб  держави в молочних продуктах широкого асортименту та нарощування їх експорту;

• здійснення контролю за якістю та  безпекою  молока,  молочної сировини і молочних продуктів;

• сприяння розвитку   інтеграційних  процесів  між  виробником, переробником та реалізатором;

• проведення моніторингу ринку молока та молочної продукції;

• удосконалення митно-тарифної та цінової  політики  у  частині захисту вітчизняних виробників молока та молочної продукції;

• розроблення загальнодержавних програм розвитк селекційно-племінної справи [1].

Ситуація збитковості молочного тваринництва, яка по очікуваним даним за 2002 рік складає (-7,2%) залишається однією з важливих проблем для України. Тому розгляд проблеми щодо державного регулювання ринку молока та молочної продукції в Україні є архіважливим та актуальним. Подальше подолання кризи на основі реформування зобов’язує економічну науку обґрунтувати наукові засади удосконалення економічного механізму державного регулювання у молокопродуктовому секторі економіки.

У 90-х роках 20-го століття на вітчизняному ринку молока та молочної продукції відбувалися важливі інституціональні та структурні зміни, які були обумовлені відміною централізованої системи планування та лібералізації економіки. За ці роки держава створювала умови для переходу до ринкової економіки, формування ринкового середовища на основі вільної підприємницької діяльності.

До 2001 року молочна галузь України характеризувалася стійким зниженням обсягів виробництва молока. Відбувалося скорочення поголів’я молочного стада, спостерігався низький удій та низька якість молочної сировини. Зменшилась кількість діючих підприємств молочної промисловості, скорочення виробничих потужностей по виробництву усіх видів молочної продукції, зниження чисельності зайнятих в галузі.

До основних причин такого стану справ можна віднести: а) відсутність заінтересованості виробників сирого молока в проведенні широкомасштабних покращань процесу виробництва б) практично повна відсутність комерційних інвестицій в молочне тваринництво, зумовлене відсутністю чітких інвестиційних програм і будь-яких гарантій повернення вкладених засобів.

Українському ринку сільськогосподарської продукції в 90-х роках були присутні наступні риси:

• Відсутність розвинутих ринкових інститутів, які могли б впливати на організацію трансакцій на відкритому ринку;

• неефективна транспортна система;

• поліпшення стану інфраструктури постачання та технічного обслуговування сільського господарства (бази, склади, під’їздні шляхи);

• проблеми в фінансовій сфері пов’язані з кризою неплатежів, які в свою чергу зумовлені порушенням паритету між галузями АПК, а також ненадійністю багатьох фінансових інститутів;

• нерозвинута законодавча база;

• ріст економічних правопорушень;

• слабко розвинута інформаційна мережа.

Необхідність державного регулювання молокопродуктового підкомплексу АПК обумовлена його галузевою специфікою. Нестабільність, залежність від природних умов, сезонний характер виробництва та надходження грошових коштів повільний кругообіг та обіг фондів, інфраструктура ринку тваринницької продукції та важливість функціонування галузі для життєдіяльності людини потребує особливого визначеного державою механізму регулювання розвитку молокопродуктового підкомплексу.

Організаційно економічний механізм державного регулювання молокопродуктового підкомплексу є комплекс заходів, інструментів державного регулювання, який забезпечуватиме стабільність виробництва у сільському господарстві, переробці та торгівлі.

У зв’язку з нестабільністю розвитку ринкових взаємовідносин в системі інструментів державного регулювання для забезпечення цінової стабільності на ринку молока та молочної продукції доцільно впроваджувати інтервенційні ціни та налагодити експортно-імпортний механізм для молочних продуктів.

На сучасному етапі держава реально не в змозі підтримати механізм гарантованих закупівельних цін через відсутність необхідної кількості бюджетних коштів.

Підводячи підсумки можна сказати, що одним із головних завдань держави у напрямку сталого розвитку ринку молока та молочної продукції на часі є підтримка вітчизняного сільськогосподарського виробника молока. Регулювання цін на внутрішньому ринку на молочну сировину повинно відбуватись шляхом підтримки рівня цін та доходів виробників у вигляді дотацій або субсидій на часткову компенсацію витрат виробництва [9, С.230].