7 Мса 315, параграф 31.
Д61.
Аудитор не може припускати, що випадок
шахрайства або помилки є окремою подією.
Тому судження про те, як виявлення
викривлення впливає на оцінені ризики
суттєвого викривлення, є важливим при
визначенні того, чи залишається оцінка
доречною.
Д62.
На судження аудитора стосовно того, які
аудиторські докази є достатніми та
прийнятними, впливають такі чинники,
як, наприклад:
• значущість
потенційного викривлення у твердженні
та ймовірність того, що воно матиме
суттєвий вплив на фінансову звітність
як індивідуально, так і в сукупності з
іншими потенційними викривленнями;
• ефективність
дій управлінського персоналу у відповідь
і заходів контролю для розгляду ризиків;
• досвід,
набутий протягом попередніх аудитів
стосовно подібних потенційних викривлень;
• результати
виконаних аудиторських процедур,
включаючи те, чи ідентифікували такі
процедури конкретні випадки шахрайства
або помилок;
• джерело
та достовірність доступної інформації;
• переконливість
аудиторських доказів;
• розуміння
суб’єкта господарювання та його
середовища, включаючи внутрішній
контроль суб’єкта господарювання.
Документація
(див.
параграф 28)
Д63.
Форма та обсяг аудиторської документації
є питанням професійного судження
аудитора і залежить від характеру,
розміру, складності суб’єкта господарювання
та його внутрішнього контролю, доступності
інформації суб’єкта господарювання
та методики аудиту і технологій, які
використовуються під час аудиту.
