35.Наука,проблема,технологія

Наука - вона одна - наука про світ, який за своєю структурою має системну природу. Формується як цілісна система наукових знань. У самій природі науки лежить прагнення до єдності і синтезу знання. Вивчення цього прагнення, виявлення особливостей цього процесу - одне із завдань сучасних досліджень в області теорії наукового знання. У сучасній науці й техніку з-за їх надзвичайною диференціації і насичення інформацією проблема концептуального синтезу набуває особливо важливого значення. Філософський аналіз дозволяє виявити шляхи і способи єдності і синтезу знань, що ведуть до формування нових понять, до концептуального синтезу. Вивчаючи процеси об'єднання і синтезу наукових теорій можна виявити їх різні типи й форми. Поняття єдності знання припускає певну його розчленування, його структуру. Синтез знання, зрозумілий як процес народження нового, виникає на основі певних типів об'єднання або взаємодії його структурних форм. Єдність і синтез знання - лише певні кроки в розвитку науки.  Будь-яке проблемне заняття організуєте системою «проблемна ситуація - проблема - вирішення проблеми».

Проблема - форма розуміння. Саме філософія зробила проблему предметом спеціального розгляду. Звідси два види проблем. Спеціально-наукова проблема формулюється як вимога усунути інтелектуальний дисонанс локального порядку. Філософська проблема формулюється як вимога усунути розузгодженість універсальних способів подання реальності. Всяка складна проблема включає безліч різних факторів, які не можуть бути охоплені однієї дисципліною. Тому доцільно створювати міждисциплінарні групи фахівців, що мають знання і кваліфікацію в різних областях. При цьому більш важливим є і те, що проблема виглядає по-різному в очах економіста, біолога, інженера та ін. і різні підходи, властиві їм, можуть краще сприяти відшуканню рішень. Виникає необхідність розглядати проблему з різних точок зору, щоб з'ясувати, який саме підхід або яка комбінація «спеціальних підходів» є найкращою. Найважливішою і первісної категорією логіки є наукова проблема. У загальному випадку під проблемою розуміється невідповідність між необхідним (бажаним) і фактичним станом справ. У науці вибір конкретних проблем - початок всіх почав. Ніякі зусилля вчених, ніяка відмінна організація робіт і найсучасніша техніка експерименту не приведуть до успіху, якщо напрям пошуку вибрано помилково. Використання системного аналізу допоможе правильно і чітко поставити проблему - запорука підвищення ефективності виробництва. Проблеми розрізняють по мірі їх структуризації, тобто: 1) за ясності, усвідомленості їх постановки; 2) ступеня деталізації і конкретизації уявлень про їх складових і взаємозв'язки; 3) співвідношенню кількісних і якісних факторів, що відзначаються в постановці проблеми. Згідно з цим виділяють три класи проблем: 1) добре структуризованные, або кількісно сформульовані; 2) слабо структуризованные, або змішані, які містять якісні та кількісні оцінки; 3) неструктуризованные, або якісні проблеми. Для вирішення проблем першого класу існує добре розвинений математичний апарат дослідження операцій. Для вирішення проблем другого класу потрібні системні методи. Для вирішення проблем третього класу застосовуються евристичні методи. Проблема може бути сформульована і після виявлення її рішення. Залежно від характеру виникнення уявні проблеми можна розділити на два класи. 1. Экстранаучные уявні проблеми, причини яких знаходяться поза науки. В основі їх виникнення - світоглядні, методологічні, ідеологічні та інші помилки. 2. Интранаучные проблеми, причини яких кореняться в самому пізнанні, в його досягнення та труднощі. До них відносяться: - «вже не проблеми», тобто вирішені, але помилково прийняті за невирішені; - «ще не проблеми», які виникають як наслідок відриву нашого мислення від реальних можливостей настільки, що воно не в змозі ні в цьому, ні в осяжному майбутньому вказати кошти актуалізації і вирішення цих проблем; - ніколи не проблеми», тобто такі проблемоподобные структури, для яких взагалі не існує рішення. Слідом за К. Марксом, який розумів «технологію» як науку про зв'язки громадського людини з природою, ми відносимо технологію до класу наук про виробництві. Але і в історичному розвитку виключно спостерігається тенденція руху до інтегрованим видів обладнання і технологічних операцій. Як наука технологія генетично наділяється «подвійним системним ознакою» - і з боку техніки і виробництва. Одержання й обробка сучасних матеріалів можливі на базі новітніх технологій. Це один з напрямів НТП є складовою частиною формування технології як системи сучасних природно-технічних наук про виробництві. Технологія - наука про виробництві, що включає: 1) створення прогресивних технологічних процесів (безвідходних, бездимних, безстічних); 2) розроблення універсальних і спеціальних засобів механізації та автоматизації ТП виготовлення, складання, монтажу, контролю, випробування, регулювання; 3) витіснення механічної обробки і частково лиття; 4) поліпшення якості обладнання і технологічної оснастки; 5) діагностику якості продукції на підприємстві. Технологія - це найважливіший фактор реалізації мети. Якщо 50 років тому технологія була на 99% мистецтвом і на 1% наукою, то навіть в наші дні вона все ще залишається «мистецтвом» на 50%. Технологія виступає основним фактором, що визначає розвиток конструкції як в приватних технічних рішеннях, так і в загальному її побудові. Важливе завдання в процесі проектування - видача конструкторам науково обґрунтованих даних, отриманих при використанні тієї або іншої технології.