Становлення особистості

Становлення особистості відбувається у процесі засвоєння нею досвіду і ціннісних орієнтацій суспільства. Людина вчиться виконувати особливі соціальні ролі, що мають яскраво виражений культурний контекст. Можна стверджувати, що становлення особистості − це підсумок взаємодії людини і суспільства. Наведемо п'ять основних граней особистості.

1. Тілесне, або фізичне, «Я». Цілісне сприйняття власного «Я» неможливе без цієї грані, вона здобуває особливе значення у підлітковому віці, коли всі інші грані ще відстають у своєму розвитку.

2. Соціально-рольове «Я». Виражається у відчутті себе носієм тих чи інших рольових функцій. Домінування цієї грані особливо характерне для бюрократично-чиновницького апарату.

3. Психологічне «Я», Включає сприйняття власних рис, мотивів, потреб, інтересів, установок, здібностей і відповідає на питання «який Я?».

4. Екзистенціальне «Я». Виражається у відчутті себе суб'єктом діяльності (джерелом активності) чи, навпаки, об'єктом дії (пасивним елементом). У цьому «Я» відбиваються індивідуальні особливості вищого екзистенціального рівня, що стосуються загальних принципів відносин особистості з навколишнім світом. Екзистенціальне «Я» може проявлятися як переживання своєї свободи чи несвободи.

5. Самовідношення особистості. Найбільш простим проявом самовідношення є загальна позитивна чи негативна самооцінка. Основними характеристиками самовідношення виступають самоповага і самосприйняття.

Самоповага − це відношення до себе, яке базується на сприйнятті оточуючими реальних достоїнств чи недоліків особистості.

Самосприйняття − це відношення до себе, яке базується на безпосередньому емоційному, далекому від реальності, сприйнятті самого себе. Крім того, важливими характеристиками самовідношення є ступінь його цілісності, інтегрованості, а також автономності, незалежності від зовнішніх оцінок.

Типологія особистостей

Названі п'ять граней характеризують кожну особистість, але ступінь їх вираженості різна. Аналіз основних якостей дозволив вченим виділити два великі соціальні типи: «діячі» і «мислителі». «Діячі» − це особистості, для яких головним у житті є активна дія, зміна світу, інших людей, самих себе. «Мислителі» − це люди, які, за висловом Піфагора, приходять у світ не для того, щоб змагатися і вимагати, а для того, щоб дивитися і міркувати. Це емоційні люди, які гостро відчувають, як «тріщина світу» (Г. Гейне) проходить через їх серця. Гуманісти і подвижники, вони розуміють душевний стан інших людей, здатні полегшити чужі страждання.

У східних і західних культурах також виділилися основні типи особистостей. У європейських моделях людина сприймається як єдина цілісність, а у східних (японських) − характерне виділення декількох «кіл обов'язків»: стосовно імператора, батьків, друзів, самого себе і т. ін.

Нарешті, існуючі світові релігії створили свій нормативний ідеал особистості, який відбиває сутність і догматичний стрижень кожної релігії. Так, християнський ідеал особистості у своїй основі має любов до Бога і ближніх, що нерозривно пов'язані; у ісламській моделі особистості − суворе і безумовне виконання волі Аллаха; у буддійській моделі головним є усвідомлення чотирьох «шляхетних» істин і готовність йти «восьмеричною» дорогою досягнення просвітлення. Таким чином, в рамках трьох світових релігій можна виділити різні типи особистостей і визначити напрямки їх удосконалення. Зрозуміло, цим не обмежується весь діапазон типологій, класифікації можна продовжувати згідно з іншими ознаками. Очевидно, що більшість людей поєднує у собі риси різних типів особистостей, хоча основна тенденція все ж зберігається.

Розвиток особистості знаходиться у тісному взаємозв'язку з суспільним устроєм, рівнем демократизації, місцем і роллю окремого індивіда у державі. Все різноманіття життя складно привести до суворої форми типологій і класифікацій, однак спробуємо умовно виділити п'ять рівнів розвитку особистості.

І рівень − «примітивна людина». Особистість як така ще не сформувалася. Свідомість і самосвідомість на цьому рівні примітивні, людина відчуває себе «гвинтиком» якогось складного механізму, свої функції виконує тільки під тиском і суворим контролем, здатна реагувати тільки на матеріальні стимули.

ІІ рівень − «однозначна особистість». Така людина не здатна зрозуміти всю складність і взаємозумовленість оточуючої дійсності, підтекст сказаного, прихований зміст того, що сталося, її судження зайве категоричні, ґрунтуються на критеріях «білечорне», «доброзло», «правдабрехня», «другворог».

III рівень − «здоровий глузд». На цьому рівні людина здатна сприймати навколишню дійсність у всім її різноманітті і складності, розуміти підтекст, символіку. Однак творчі можливості її обмежені. Це пояснюється тим, що їй складно відірватися від дійсності, погодитися з ідеями, що радикально відрізняються від загальноприйнятих, визнати генія з його парадоксальними поглядами.

IV рівень − «обдарована особистість». Це, безумовно, талановита людина з високим творчим потенціалом, нестандартним мисленням. Вона ініціативна, самостійна, відповідальна і ризикована.

V рівень − «геній». Це парадоксальна особистість, незрозуміла багатьом, її майже неможливо характеризувати з точки зору здорового глузду. Природа далеко не всіх наділяє такими здібностями, а реалізувати їх і стати геніями можуть тільки одиниці.

Дана класифікація, як і раніше наведені типології, умовна (вона базується на деяких теоретичних дослідженнях у даній області, практичному досвіді) і не може претендувати на винятковість. Вивчаючи проблему особистості, варто пам'ятати, що природні задатки можна розвинути, а можна і втратити. Також важливо знати, що вибір особистісного шляху, поля діяльності − результат вільного волевиявлення людини. Тому особистість немислима поза феномена волі, за словами Г. Гегеля, природа людини є «свобода, вільна духовність».