191. Структура персоналу – це відсоткове співвідношення окремих груп персоналу за такими кваліфікаційними ознаками:

категорія персоналу;

вік персоналу;

освіта та кваліфікація персоналу;

усі відповіді правильні.

192. Мінімальна заробітна плата – це:

будь – який заробіток, що залежить від результатів праці працівника;

встановлений державою розмір зарплати, менше якого не може здійснюватись оплата за фактично виконану роботу за повний місяць;

будь – який заробіток, що за трудовим договором виплачується працівникові за виконану роботу чи надані послуги;

винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці і визначається тарифними ставками, розцінками, посадовими окладами.

193. Відрядна форма оплати праці включає:

пряму відрядну;

відрядно – преміальну;

відрядно – прогресивну;

всі вище названі.

194. Спеціальність – це

вид трудової діяльності, здійснення якої потребує спеціальних знань;

вид трудової діяльності, здійснення якої потребує професійних навичок;

більш вузький різновид трудової діяльності в межах професії;

сукупність спеціальних знань і практичних навичок, що визначають ступінь підготовленості працівника до виконання професійних функцій обумовленої складності.

195. Співвідношення кількості звільнених працівників з усіх причин до середньооблікової чисельності це показник.

частки окремих категорій працівників;

рівня дисципліни;

плинності кадрів;

продуктивності праці.

196. Основна(тарифна) частина заробітної плати працівників залежить від:

результатів його праці;

рівня його кваліфікації;

складності робіт, що ним виконуються;

результатів господарської діяльності підприємства.

197. Внутрішньогалузева спеціалізація - це:

раціональне розміщення виробництва певних технологічних стадій у виробничих підрозділах господарства;

раціональне розміщення виробництва певних видів продукції у виробничих підрозділах господарства;

виділення окремих етапів виробництва продукції у закінчені технологічні цикли;

поділ праці між зонами, областями, економічними та адміністративними районами при переважному виробництві певних видів продукції.

198. За економічним значенням галузі поділяються на:

сільськогосподарські і промислові;

комплексні і первинні;

головні, додаткові, підсобні,

обслуговуючі та виробничі.

199. До основних відносять галузі які:

забезпечують найбільший розмір прибутку;

забезпечують виробництво найбільшої частки товарної продукції;

забезпечують виробництво найбільшої кількості валової продукції;

виробляють найбільшу кількість видів продукції.

200. Додатковими показником спеціалізації є:

структура поголів’я тварин;

структура посівних площ;

структура валової продукції;

всі відповіді вірні.

201. При значенні рівня спеціалізації 41 – 50 % господарство відноситься до групи господарств з

високим рівнем спеціалізації;

неспеціалізованих;

поглиблена спеціалізація;

вище середнього рівнем спеціалізації.

202. За технологічним принципом виробництва продукції розрізняють такі види спеціалізації:

галузеву і внутрішньогалузеву;

зональна, міжзональна та адміністративна (обласна, районна);

територіальна, спеціалізація аграрних підприємств і внутрішньогосподарська;

якісно багаторівнева і постадійна.

203. За значенням рівня спеціалізації понад 60 % господарства відносять до однієї з груп:

середнього рівня спеціалізації;

максимального рівня спеціалізації;

високого рівня спеціалізації;

поглибленої спеціалізації.

204. За територіальною ознакою виділяють такі види спеціалізації:

господарська, внутрігосподарська;

зональна, міжзональна та адміністративна (обласна, районна);

територіальна, спеціалізація аграрних підприємств і внутрішньогосподарська;

поглиблена спеціалізація, висока спеціалізація, середня спеціалізація.

205. За значенням рівня спеціалізації до 30 % господарства відносять до однієї з груп:

підприємства з низьким рівнем спеціалізації;

неспеціалізовані підприємства;

підприємства вузької спеціалізації.

підприємства з середнім рівнем.

206. Залежно від об’єкта спеціалізації розрізняють такі її форми:

галузева і внутрішньогалузева;

зональна, міжзональна та адміністративна (обласна, районна);

територіальна, спеціалізація аграрних підприємств і внутрішньогосподарська;

поглиблена спеціалізація, висока спеціалізація, середня спеціалізація.

207. Ступінь спеціалізації визначають по:

структурі валової продукції;

структурі товарної продукції;

структурі посівних площ та структурі поголів'я;

групі господарств.

208. Спеціальні сівозміни призначені для:

продуктивного використання природних або довготривалих культурних лук і пасовищ;

вирощування продукції зернових та технічних культур;

вирощування трудомістких культур, яке пов'язане з використанням набору спеціальних машин;

вирощування кормових культур.

209. Сівозміна – це:

співвідношення площ посіву окремих с.-г. Культур;

науково обґрунтоване чергування культур в просторі і часі та розміщення їх по полях;

порядок чергування культур по найкращих попередниках;

всі відповіді вірні.

210. Інтенсивна технологія це:

технологія, яка базується на комплексній механізації, хімізації та використанні нових технічних засобів та інших досягнень науки, більш досконалих форм організації та оплати праці з метою одержання урожаю високої якості продукції при оптимальній окупності витрат;

технологія, яка забезпечує оптимізацію умов вирощування сільськогосподарських культур на всіх етапах росту і розвитку;

технологія, яка базується на передовий досвід і резерви збільшення та підвищення ефективності виробництва сільськогосподарської продукції ;

технологія, яка спрямована на мінімізацію фінансових вкладень у вирощування певної культури.

211. Кількість сівозмін в господарстві залежить від:

розміру земельної ділянки;

стану грунтів;

виробничої спеціалізації;

площ посіву окремих с.-г. культур.

212. Тваринницькі ферми, міжгосподарські підприємства, об’єднання та інші сільськогосподарські формування є різних виробничих типів в залежності від:

обсягів виробництва продукції та місця розташування господарства;

спеціалізації господарства, галузі, виробничого підрозділу;

обсягів реалізації продукції, розміщення господарства та виробничих умов;

розмірів сільськогосподарського підприємства.

213. Основними видами продукції підприємств спеціалізованих на вирощуванні ремонтного молодняку є:

молоко та м’ясо;

корови – первістки;

над ремонтний молодняк у віці 18 місяців;

вирощування і дорощування молодняку до 7–8 та 12 міс.

214. Під тваринницьким комплексом розуміють:

спеціалізоване підприємство, яке створене на умовах концентрації фінансово-матеріальних і трудових ресурсів для виробництва основних видів продукції;

спеціалізований підрозділ господарства, який включає сукупність технологічно взаємозв’язаних засобів виробництва основного і допоміжного призначення;

підприємство, виробнича діяльність якого ґрунтується на комплексній механізації і автоматизації процесу виробництва на основі використання високо розвинутої системи машин;

спеціалізовані підприємства, виробнича діяльність якого спрямована на виробництво продукції тваринництва.

215. Виробничі типи підприємств в тваринництві, які сформувалися в процесі поглиблення спеціалізації та на основі міжгосподарської кооперації:

молочні господарства-репродуктори;

міжгосподарські спеціалізовані підприємства; племінні заводи-репродуктори;

науково-виробничі тваринницькі підприємства; тваринницькі комплекси;

спеціалізовані, неспеціалізовані, комбіновані підприємства.

216. Тип годівлі залежить від:

виробництва продукції тваринництва на 1 га кормової площі, ц;

урожайності сільськогосподарських культур;

ступеню забезпечення господарства кормами та їх структурою;

виду і статевовікової групи тварин.

217. Максимальна величина надою корови припадає:

на 1-2 лактацію;

на 3-4 лактацію;

на 5-8 лактацію;

на 9-10 лактацію.

218. Як розподіляються загальновиробничі витрати у тваринництві:

у відсотках до витрат на оплату праці;

у відсотках до витрат на оплату праці з відрахуванням на соціальні заходи;

у відсотках до витрат на оплату праці з відрахуванням на соціальні заходи та іншими витратами на утримання основних засобів;

у відсотках до суми витрат без вартості кормів.

219. Який з показників не впливає на оптимальний варіант структури посівних площ:

забезпечення виконання договірних зобов’язань з продажу продукції рослинництва;

задоволення внутрішньогосподарських потреб в продукції рослинництва ( насіння, корми, оплата праці тощо);

середня відстань перевезення вантажів у господарстві;

забезпечення додержання прийнятих у господарстві сівозмін.

220. Яка кількість зеленої маси посівних культур використовується для виготовлення 1 ц трав’яного борошна:

1-2 ц;

3-4 ц;

5-6 ц;

7-8 ц.

221. Який з факторів не впливає на рівень урожайності сільськогосподарських культур:

наявність і стан сільськогосподарської техніки;

наявність сховищ в господарстві;

кількість внесених органічних і мінеральних добрив;

забезпеченість високоякісним посадковим матеріалом.

222. Витрати на утримання тракторів в складі основних засобів планують і відносять на собівартість продукції окремих культур та видів незавершеного виробництва:

пропорційно до виконаних нормо-змін;

пропорційно до витрат основного пального;

пропорційно до відпрацьованих людино-годин;

пропорційно до виконаних ними механізованих робіт (в умовних еталонних гектарах).

223. Яка із статей витрат не включається до собівартості продукції рослинництва:

вартість кормів і підстилки;

роботи та послуги;

інші витрати;

загальновиробничі витрати.

224. Який розмір надбавок до тарифних ставок на роботах, пов’язаних із застосуванням гербіцидів та отрутохімікатів:

8,0 %;

10,0 %;

12,5 %;

15,0 %

225. Вихідною інформацією для оцінки ґрунтів полів є:

книга хімізації полів;

плани ґрунтів господарства;

плани землеустрою;

всі відповіді правильні.

226. Витрати на ремонт і технічне обслуговування самохідних комбайнів визначають:

у відсотках до балансової вартості;

на підставі фактичної вартості;

на підставі нормативів відрахувань на 1 фізичний гектар;

на підставі даних технічної діагностики машин, реальній потребі в певних агрегатах, запасних частинах і ремонтних матеріалах, а також на запланованих обсягах і трудомісткості ремонтно-обслуговуючих робіт.

227. Вартість гички кормових буряків визначають на підставі :

реалізаційних цін;

коефіцієнтів;

нормативно-розрахункових витрат на збирання,транспортування та інші роботи, пов’язані із заготівлею побічної продукції;

питомої ваги у вартості виробленої продукції в оцінці по ринкових порівнянних цінах.

228. Яка із статей витрат не включається до собівартості продукції рослинництва:

засоби захисту рослин;

амортизація основних засобів;

витрати на капітальний ремонт основних засобів;

інші витрати на утримання основних засобів.

229. Процес виробництва на підприємстві здійснюється завдяки взаємодії:

засобів праці та персоналу;

предметів праці, персоналу та засобів праці;

продуктивної системи, засобів праці;

продуктивної системи, робочої сили.

230. Організація виробництва належить до наук:

економічних;

точних;

прикладних;

природних.

231. Економічна сутність виробничої системи полягає у створенні:

готової продукції;

доданої вартості;

нової вартості;

нового товару.

232. Системи, в яких стан внутрішніх елементів та їхня поведінка в цілому змінюються з часом, належать до:

централізованих систем;

динамічних систем;

статичних систем;

фізичних систем.

233. Який із принципів організації виробничих систем обумовлений необхідністю компенсації відхилень від параметрів функціонування системи:

принцип резервів;

принцип відповідності цілям;

принцип розвитку виробничих систем;

принцип відповідності зв’язків елементів системи;

234. Основні правила, що відображають загальний універсальний закон організації та використовуються в процесі формування виробничих систем, — це:

принципи організації;

методи організації;

форми організації;

системи організації.

235. Сукупність взаємопов’язаних дій людей, засобів праці та сил природи, потрібних для виготовлення продукції – це:

технологічний процес;

основний процес;

виробничий процес;

обслуговуючий процес.

236. Підприємства одиничного типу виробництва виготовляють продукцію:

окремими екземплярами, що не повторюються або повторюються нерегулярно;

обмеженої номенклатури партіями, які періодично повторюються;

одного або жорстко обмеженої кількості найменувань безперервно протягом тривалого часу;

широкого вжитку на спеціальному устаткуванні.

237. Адміністративно відокремлену частину підприємства, в якій виконується певний комплекс робіт відповідно до внутрішньозаводської спеціалізації, називають:

інфраструктурою підприємства;

цехом;

відділом;

виробничою дільницею.

238. Технологічний процес – це

сукупність операцій, спрямованих на зміну форми, стану, властивостей предмета праці;

сукупність дій, методів і засобів доцільного за технологічним процесом впливу на предмет праці за допомогою знарядь праці;

сукупність операцій, спрямованих на зміну форми засобів праці;

сукупність дій і методів впливу на властивості знарядь праці.

239. Трудовий процес – це

сукупність операцій, спрямованих на зміну форми, стану, властивостей предмета праці;

сукупність дій, методів і засобів доцільного за технологічним процесом впливу на предмет праці за допомогою знарядь праці;

сукупність операцій, спрямованих на зміну форми засобів праці;

сукупність дій і методів впливу на властивості знарядь праці.

240. За функціями, що виконуються, трудові процеси поділяються на:

речово-енергетичні, інформаційні, віртуальні;

основні, допоміжні, обслуговуючі;

ручні, машинно-ручні, машинні, автоматизовані;

основні, допоміжні, інформаційні, віртуальні.

241. Метою проектування трудового процесу є:

конкретизація трудової діяльності окремого працівника або їх групи в певних організаційно-технічних умовах виробництва;

визначення змісту і методів роботи, створення продуктивного робочого місця, удосконалення виробничих систем, їх взаємодії з урахуванням вимог технологічного процесу, принципів раціональної організації праці та задоволення потреб виконавців;

оптимізація предметного змісту, знарядь, умов і процесів праці;

найменування конкретних завдань та опис процесів виконання конкретних операцій.