Тема 11. Загальна характеристика метатеорії соціальної комунікації

Соціально-комунікаційні науки в загальній системі наукового знання. Систематизація наук за онтологічними об’єктами їхнього дослідження (класифікація А. В. Соколова). Чотири комплекси наукового знання: науки природничі, узагальнювальні (умоглядні), людинознавчі, суспільствознавчі. Підкомплекси інтегральних стикових наук: біогуманітарні, культурознавчі, технічні науки. Часткові соціально-комунікаційні дисципліни у складі людинознавчих та суспільствознавчих наук; культурознавчого і технічного підкомплексів; комплексу узагальнювальних наук.

Загальна характеристика метатеорії соціальної комунікації. Її об’єкт – усі види, рівні, форми, засоби і технології соціальної комунікації в цілому. Предмет – знання про соціальну комунікацію, здобуте частковими дисциплінами. Міжнауковий статус метатеорії соціальної комунікації. Функції метатеорії: загальнонаукові (пояснювальна, описова, прогностична) та особливі (трансляційна, стратегічна, термінологічна, практична, методологічна, категорійно-загальнонаукова, світоглядна).

Принципи і методи дослідження соціальних комунікацій. Методи дослідження в метатеорії соціальної комунікації: порівняння, аналогія, типологізація, моделювання, формалізація та ін. Загальнонаукові методологічні підходи: системний, інформаційний, функціональний.

Соціальні комунікації як вид соціальної інженерії. Технології – способи, прийоми, методи, процеси, засоби організації різних видів діяльності особи і суспільства, теоретичні знання про ці способи і методи тощо. Суспільна комунікаційна система (СКС) як технологічна система, яка складається з 1) певної соціальної структури як носія функцій комуніканта, 2) об’єкта (суб’єкта) впливу (комуніката), 3) засобів впливу (медіа тощо). Поняття технологічної культури; для СКС – комунікаційної культури, зокрема медіакультури суспільства, що передбачає медіаосвіту (медіапросвіту).

Церква і соціальні комунікації: історія питання.

Професіоналізація кадрів за напрямом “Соціальні комунікації”. Галузь науки 27 – Соціальні комунікації: Паспорти спеціальностей.

Масова комунікація в системі соціальних комунікацій. Види професійної діяльності в галузі соціальних комунікацій: журналістика, реклама, зв’язки з громадськістю, видавнича справа та редагування системі соціальних комунікацій.

Модуль ііі. Історія становлення науки про соціальні комунікації

Тема 1. Гносеологічний фундамент формування соціально-комунікаційного знання

Комунікаційні імплікації у філософії: лінгвістичні – Дж. Мур, Дж. Остін, Л. Вітгенштейн, Р. Карнап, В. Куайн; герменевтичні – Г. Гадамер, Г. Шпет, Е. Бетті, П. Рікер; епістемологічні – К. Поппер, Т. Кун; комунікаційної дії – Ю. Габермас.

Системно-структурні підходи в гуманітарних науках: структурна лінгвістика – Ф. де Соссюр; структурне літературознавство – О. М. Веселовський, В. Я. Пропп; семіотика – Ч. Пірс, Ч. Морріс; семіотика літератури та мистецтва – Ю. М. Лотман.

Соціологічні аспекти вивчення комунікації в суспільстві – П. Сорокін, М. Маклюен, Н. Луман, П. Бурдьє.

Психологічні аспекти різних типів комунікації: теорія психологічної образності – О. О. Потебня; соціально-психологічні теорії.

Аналіз процесів міфотворення в комунікації: діалектика міфу – О. Ф. Лосєв; структуралістська та постструктуралістська концепція міфу – Р. Барт.

Теорія діалогізму – М. Бубер, М. М. Бахтін.

Символічний інтеракціоналізм – Дж. Г. Мід, Г. Блумер.

Формування основних аспектів теорії комунікаційної взаємодії (мовних, соціальних, психологічних, технічних).