2.6. Способи узагальнення

Важливим етапом аналізу є узагальнення його аналітичних результатів з метою використання економічної інформації в управлінні господарством. Узагальнення дозволяє синтезувати результати аналізу, розібратися в складному комплексі факторів економіки господарства, з’ясувати найважливіші з них. При цьому вирішують такі основні питання аналізу, як всебічна і об’єктивна оцінка господарських результатів, визначення раціональнішого поєднання факторів, що впливають на них.

У процесі узагальнення аналіз поєднується з синтезом, коли окремі складові частини, вивчені при аналізі, зводять у єдине ціле. Це дає змогу визначити можливий рівень поліпшення того чи іншого господарського результату, спрямувати дію факторів у позитивному напрямі.

У процесі аналітичного узагальнення розробляють різні варіанти господарських процесів та вибирають з них оптимальні. Ефективними щодо цього є застосування в управлінні економіко-математичних методів з використанням ЕОМ. Сучасне сільськогосподарське виробництво — це складна багатогалузева система. Успішно керувати виробничим процесом без наукового обґрунтування управлінських рішень неможливо.

При узагальненні аналітичну інформацію систематизують за окремими показниками роботи як підприємства в цілому, так і його підрозділів, з’ясовують причини зміни найважливіших факторів, підраховують резерви поліпшення роботи, формулюють висновки з оцінкою досягнутих результатів, розробляють заходи і пропозиції щодо ліквідації виявлених недоліків і дальшого поліпшення всієї господарської діяльності підприємства.

Застосування прийомів узагальнення в аналізі носить творчий характер і залежить багато в чому від професійних знань спеціалістів, уміння їх усвідомити і використати аналітичну інформацію у своїй практичній роботі. Узагальнення включає в себе багато технічних способів і прийомів. Розглянемо деякі з них.

Підсумковий спосіб використовується для підрахунку однорідних показників по відповідній сукупності їх, що відображають окремі сторони або об’єкт діяльності підприємства. Наприклад, результати впливу факторів на собівартість продукції за окремими її видами підсумовують у вигляді загальних сум економії або перевитрат по рослинництву, по тваринництві і в цілому по господарству або його підрозділу.

Факторний підрахунок резервів застосовується для визначення можливого рівня показника, що аналізується. Зміст цього способу полягає у тому, що виходячи з пофакторних відхилень визначають можливий рівень негативного впливу факторів. Для цього підсумовують негативні величини факторів і на цю суму коригують фактично досягнутий результативний показник.

Наприклад, за даними наведеного вище аналізу виробітку тракторів (див.табл. 2.3) можливий його рівень складе 1925 еталонних гектарів (1510+265+150), що на 65 га більше від показника, що склався в кращому господарству.

Конструктивно-варіантний спосіб застосовується для розробки різних варіантів господарських процесів і вибору з них оптимальних. Техніка його полягає в конструюванні кращого варіанту результативного показника шляхом відбору позитивних факторів з декількох варіантів і поєднання їх в одне ціле.

Наведемо приклад конструювання кращого варіанту показника виробітку на один еталонний трактор (табл. 2.6). У даному випадку можливий кращий показник виробітку на трактор визначено з урахуванням кращих показників використання техніки так:

365 х 0,70 х 1,25 х 7 = 2235 ет.га

Важливим засобом сучасних методів управління виробництвом є математичне моделювання господарської діяльності і знаходження такої структури зв’язків, при якій досягаються високі економічні показники.

Таблиця 2.6.

Показники виробітку тракторів

Показники	Варіанти			Кращий варіант
	І	ІІ	ІІІ
Коефіцієнт використання на роботах	0,70	0,60	0,65	0,70
Коефіцієнт змінності	1,2	1,25	1,2	1,25
Змінний виробіток, ет.га	6,05	5,5	7,0	7,0
Річний виробіток на умовний трактор, ет.га	1860	1510	1993	2235

В основі багатьох економіко-математичних методів моделювання оптимальних варіантів господарювання лежить математичне програмування. Найбільшого застосування в галузі економіки і управління виробництвом в окремих господарствах набуло так зване лінійне програмування, яке вже тепер успішно використовують при визначенні раціонального співвідношення різних галузей у господарстві, ефективної структури посівних площ, оптимальних раціонів годівлі худоби, раціональної структури стада, оптимальних складу і структури машинно-тракторного парку, при розподілі виконання окремих робіт за марками тракторів тощо.

Важливою умовою розв’язання управлінських завдань за допомогою сучасних економіко-математичних методів і електронно-обчислювальної техніки є формалізація зв’язків господарських процесів у вигляді відповідних моделей. Так, задача для визначення оптимальних розмірів і поєднання окремих галузей у господарстві за критерієм одержання максимуму чистого доходу має такий загальний вигляд аналітичної моделі:

Z_max=

при умові: 1)

2) хj 0,

де Z_max — максимальний чистий доход господарства; с — чистий доход на одиницю галузі; х — розмір галузі; а — норма витрат відповідного виду ресурсів на одиницю галузі; в — загальні кількість відповідного виду ресурсів; j…m — порядкові номери галузей; i…..n — порядкові номери ресурсів.

Розв’язання цієї задачі вимагає пошуку оптимального поєднання галузей, кожна з яких характеризується різними рівнем доходності при умові, що сума використаних для цього ресурсів буде менша або дорівнюватиме їх наявній кількості в господарстві, а розміри кожної галузі дорівнюватимуть нулю або будуть більші за нього.

Наведені вище задачі лінійного програмування мають пошуковий характер. Саме на розробку цих складних задач і розв’язання їх за допомогою ЕОМ тепер спрямовані зусилля науковців-економістів та інших спеціалістів.

Для економіко-математичних методів узагальнення належать також способи множинної кореляції. Розв’язання задач множинної кореляції, рівняння якої наведено вище, дає можливість, наприклад, програмувати урожайність сільськогосподарських культур, обґрунтувати у планах інші показники з урахуванням намічених заходів поліпшення діяльності підприємства.

Експертні оцінки. До експертних оцінок вдаються з метою отримання даних про відносну значущість того чи іншого аналітичного показника під час розгляду їх сукупності. Наприклад, такі оцінки потрібні при визначенні узагальнюючого показника ліквідності балансу, класності підприємства як замовника та рейтингового узагальнюючого показника фінансового стану. Експертні оцінки використовують також для прогнозування доходності та фінансового стану господарства, а також для фінансової експертизи інвестицій. Висококваліфіковані досвідчені фахівці можуть оцінити ймовірність очікуваних доходів і витрат, реальних і фінансових інвестицій, ймовірність банкрутства, зміни в курсі національної валюти, у податковому законодавстві тощо.

Розглянуті способи і прийоми економічного аналізу, звичайно, не вичерпують усіх можливих для застосування. При вивченні економіки підприємств і об’єднань широко використовуються також індекси і групування, середні величини, графіки і діаграми, аналітичні таблиці та інші.