8.3. Аналіз галузевої структури господарства

Галузева структура виробництва характеризується питомою вагою продукції окремих галузей у загальному обсязі виробництва продукції господарства. Вона залежить від складу і якості сільськогосподарських угідь, структури посівних площ, щільності та структури поголів’я продуктивних тварин на одиницю земельних угідь, розмірів підсобних промислових та інших галузей у господарстві. Важливим завданням аналізу є з’ясування конкретних причин, які зумовлюють зміни обсягу та рівня виробництва валової продукції за рахунок галузевої структури.

Спочатку аналізують склад і структуру земельних угідь. Це дає уявлення про якісний стан продуктивних сільськогосподарських угідь. Відомо, що площа ріллі може використовуватись інтенсивніше, ніж інші угіддя, тому збільшення її питомої ваги у загальній площі сільськогосподарських угідь створює більші можливості для зростання виробництва продукції.

При аналізі слід враховувати наявність господарств, в яких значну частину площі сільськогосподарських угідь займають природні луки. А це, в свою чергу, зумовлює відповідну питому вагу кормових культур у загальній посівній площі.

Більш детальні дані щодо різниці в галузевій структурі господарства можна одержати при аналізі структури посівних площ. Така структура посівів, яка забезпечує виробництво більшого обсягу продукції у розрахунку на одиницю земельної площі за менших затрат праці та коштів, виконання державного плану заготівель продукції, а також відповідає основним вимогам сівозмін і системи ведення господарства, є найкращою. При розробці структури посівних площ враховують також грунтово-кліматичні умови і техніко-економічні можливості господарства.

При аналізі структури посівних площ особливу увагу звертають, наприклад, на співвідношення посівів товарних і кормових культур з урахуванням спеціалізації тваринництва. Чим більша питома вага товарних культур у площі загальних посівів і чим менша площа ріллі, яка використовується для кормових цілей, тим більше потенційних можливостей у господарства для збільшення обсягу товарної продукції і прибутку, підвищення загальної рентабельності господарства.

Аналізуючи склад посівних площ під товарними культурами особливу увагу звертають на відхилення у розмірах посівних площ тих культур, які істотно різняться між собою за продуктивністю.

Отже, валова продукція зростатиме у даному випадку разом із збільшенням площі посіву тих культур, продуктивність яких на 1 га перевищує середню (до таких культур належать, наприклад, цукрові буряки, картопля, овочі), а також збільшенням загальної питомої ваги посівів товарних культур. Щодо зернових і кормових культур, то визначення рівня їх продуктивності пов’язують з виробництвом продукції тваринництва, розміри цих галузей повинні бути достатніми для забезпечення виконання і перевиконання державних планів заготівель і створення міцної кормової бази.

При аналізі структури посівних площ, зайнятих під кормовими культурами, враховують вихід кормових одиниць і перетравного протеїну на 1 га площі. Виходячи з вимог раціональної годівлі тварин в однорідних групах кормових культур перевагу надають тим з них, які характеризують підвищеною продуктивністю кормових одиниць з високим вмістом перетравного протеїну за якомога менших витрат на їх виробництво.

Обсяг валової продукції господарства значною мірою залежить від розміру і структури галузі тваринництва, де продукція кормових угідь трансформується у тваринницьку продукцію. Тому рівень використання кормових угідь залежить насамперед від щільності поголів’я продуктивних тварин за видами і групами. Останню характеризує такий узагальнюючий показник, як кількість середньорічного поголів’я тварин на одиницю сільськогосподарських угідь. Цей показник доповнюють іншими – середньорічним і вихідним поголів’ям тварин з розрахунку на площу угідь, яка безпосередньо використовується для утримання відповідного виду тварин. Так, у практиці господарства поширені показники щільності вихідного поголів’я і виходу продукції великої рогатої худоби на100 га сільськогосподарських угідь, свиней – на 100 га ріллі, птиці – на 100 га зернових.

Важливим узагальнюючим показником, який характеризує розміри тваринництва, є щільність на 100 га сільськогосподарських угідь умовного поголів’я у перерахунку за спеціальними коефіцієнтами на велику рогату худобу.

При аналізі особливу увагу звертають на відхилення показників щільності поголів’я тварин з розрахунку на кормову площу. Важливими шляхами збільшення виробництва продукції тваринництва є зростання у перспективі щільності поголів’я тварин на одиницю земельних угідь і приведення у відповідність до цього кормової площі. Такий напрям удосконалення галузевої структури являє собою важливу умову підвищення інтенсивності ведення господарства і ефективності використання продуктивних земельних угідь.