Функції і повноваження

• обговорює міжнародні економічні й соціальні проблеми глобального і міжгалузевого характеру і розробляє рекомендації щодо політики з цих проблем для країн-членів і для системи ООН;

• проводить дослідження, складає доповіді, розробляє реко­мендації з міжнародних проблем в економічній і соціальній сфе­рах Генеральній Асамблеї, членам Організації та зацікавленим спеціалізованим установам;

• заохочує держави до дотримання прав людини і основних свобод для всіх;

• скликає міжнародні конференції і розробляє для подання Генеральній Асамблеї проекти конвенцій з питань, що входять до її компетенції;

• веде переговори зі спеціалізованими установами відносно домовленостей, угод, що стосуються взаємовідносин цих установ з ООН;

• погоджує діяльність спеціалізованих установ через кон­сультації з ними і надання рекомендацій;

• надає послуги і допомогу (за ухвалою Генеральної Асамб­леї) членам ООН, а також спеціалізованим установам на прохан­ня останніх;

• консультує відповідні неурядові організації з питань, які входять до її компетенції.

Протягом року робота ЕКОСОР провадиться в її допоміжних органах: комісіях і комітетах, які регулярно збираються, і пода­ють доповіді і звіти.

Механізм допоміжних органів ЕКОСОР складається з функціональних комісій, постійних комітетів, регіональних комісій, постійних експертних органів. Крім того, сімнадцять спеціалізованих установ, пов'язаних з ООН спеціальними угодами про співробітництво і координацію, взаємодіють з нею і одна з одною через координуючий апарат ЕКОСОР. Це самостійні міжнародні організації, створені на основі міжурядових угод, які мають широку компетенцію і працюють у співробітництві з ООН. Спеціалізовані установи користуються самостійністю і мають повну юридичну правоспроможність. ЕКОСОР координує їхню діяльність

Функціональні комісії

• Статистична комісія,

• Комісія з народонаселення,

• Комісія соціального розвитку,

• Комісія з прав людини,

• Комісія про становище жінок,

• Комісія з наркотичних засобів;

Регіональні комісії

• Економічна комісія для Африки,

• Економічна і соціальна комісія для Азії і Тихого океану,

• Європейська економічна комісія,

• Економічна і соціальна комісія для Латинської Америки і Карибського басейну,

• Економічна комісія для Зх. Азії;

Постійні комітети і комісії на правах комітетів

• Комітет по програмі і координації,

• Комітет по природних ресурсах,

• Комітет по неурядових організаціях,

• Комітет по переговорах з міжурядовими установами,

• Комісія по транснаціональних корпораціях,

• Комісія по населених пунктах.

Функціонує також ряд експертних органів з питань:

• запобігання злочинності та боротьба з нею,

• планування розвитку,

• міжнар. співробітництво з питань податків

• перевезення небезпечних вантажів.

Статут Організації Об'єднаних Націй передбачає, що кожний з головних органів ООН може встановити різні спеціалізовані установи чи підрозділи для виконання своїх обов'язків.

Є багато організацій і агентств ООН, які функціонують та проводять різноманітну роботу з конкретних питань. Деякі з найвідоміших установ — МОП (Міжнародна організація праці), Міжнародне агентство з атомної енергії, Продовольча і сільськогосподарська організація ООН(, ЮНЕСКО (Організація Об'єднаних Націй з питань освіти, науки і культури), ЮНІДО(Організація Об'єднаних Націй з промислового розвитку),  Світовий банк і Всесвітня організація охорони здоров'я. Саме через ці установи, ООН виконує велику частину своєї гуманітарної роботи. Приклади цих дій включають: програми масових щеплень (в рамках ВООЗ)

Е). Рада Європи — міжнародна організація 47 держав-членів в європейському просторі. Рада Європи є провідною міжнародною організацією, що була заснована 5 травня 1949 року як політичний союз між десятьма європейськими державами - Великою Британією, Францією, Бельгією, Нідерландами, Люксембургом, Швецією, Норвегією, Данією, Італією та Ірландією. Членство відкрите для всіх європейських держав, які визнають принцип верховенства права і гарантують основні права людини і свободи для своїх громадян.

Один з найбільших успіхів Ради це Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка слугує основою для Європейського суду з прав людини.

Штаб-квартира Ради Європи знаходиться у Страсбурзі на французько-німецькому кордоні. Спочатку засідання Ради відбувалися в Університетському Палаці Страсбургу, у 1977 році для засідань Ради на околиці міста був зведений Палац Європи.

Рада Європи не є частиною Євросоюзу і її не слід плутати із Радою Європейського Союзу чи Європейською Радою.

Мета Ради Європи — досягти більшої єдності між її членами для захисту та впровадження ідеалів і принципів, які є їх спільною спадщиною, і сприяння їх економічному та соціальному прогресу.

Рада зосереджується на наступних областях:

• Захист демократії і верховенства права

• Захист прав людини, зокрема:

  • Соціальні права

  • Лінгвістичні права меншин

• Поширення ідей європейської культурної ідентичності і різноманітності;

• Вирішення проблем, що з ними стикається європейське суспільство, включаючи дискримінацію, ксенофобію, екологічні загрози, СНІД, наркотики та організовану злочинність

• Заохочення стабільності демократії шляхом реформ.

• Рада Європи також надає допомогу в проведенні законодавчих і конституційних реформ, набутті необхідного досвіду молодими демократіями та приділяє увагу всім важливим питанням, які виникають у європейському суспільстві, крім питань оборони. Діяльність Організації охоплює такі сфери суспільного життя, як права людини, засоби масової інформації, правове співробітництво, соціальне єднання, охорона здоров'я, освіта, культура, культурна спадщина, спорт, молодь, місцева демократія і транскордонне співробітництво, навколишнє середовище і регіональне планування.

• Розуміючи вимоги глобалізації, необхідність стабільного та збалансованого розвитку Рада Європи виступає за діалог з державами, які не є її членами, включаючи певну кількість неєвропейських держав, що наділені статусом «спостерігачів» (Сполучені Штати Америки, Ватикан, Канада, Японія, Ізраїль та Мексика). Рада Європи також розширює діалог з Європейським Союзом (ЄС) та Організацією з безпеки та співробітництва у Європі (ОБСЄ), іншими міжнародними та національними організаціями та асоціаціям.

• Головним інструментами Ради Європи є, згідно Статуту, укладання міжнародно-правових договорів, вироблення аналітичних документів (рекомендацій, резолюцій, висновків) та здійснення спільних програм і заходів в економічній, соціальній, культурній, науковій, правовій та адміністративній галузях, а також в галузі захисту прав і основних свобод людини.

• Радою Європи розроблено та відкрито для підписання біля 200 договорів (хартій, конвенцій, угод). Деякі з них поширюють свою дію за межі Європи, оскільки вони відкриті для приєднання держав з інших континентів. Такий підхід дозволяє не тільки формувати загальноєвропейський правовий простір, але й розв'язувати певні проблеми у світовому масштабі. Рада Європи здійснює діяльність через робочі органи: Комітет міністрів, Парламентську асамблею, Конгрес місцевих і регіональних влад Ради Європи та Європейський Суд з прав людини . Рада Європи фінансується урядами держав-членів пропорційно кількості їх населення та державних ресурсів .