З малого — велике

Використання наведених вище залежностей дозволяє прогнозувати розвиток педагогічного процесу у часі і раціонально планувати витрати часу на класно-урочну та домашню роботу учнів. Ця проста і надійна процедура одержує усе більше визнання серед педагогів, а підкріплена комп'ютерною програмою «Успіх» стає дієвою технологією оптимізації навчально-виховного процесу. Масові приклади успішного прогнозування раціональних витрат часу підтверджують переваги наукового розрахунку.

Методика оптимізації витрат часу застосовна у всіх типах навчально-виховних закладів і на всіх рівнях — від початкової до вищої школи. В одній із груп на другому курсі професійно-технічного училища викладачка російської літератури вирішила взяти тему «Життя і творчість В.Висоцького». У її розпорядженні фрагменти відеофільму про Висоцького, великий ілюстративний матеріал, грамзаписи. Матеріал уже частково відомий учням, головна мета заняття — поповнення і систематизація знань, розвиток і виховання естетичних смаків. Викладач скрупульозно опрацювала велику кількість інформації про життя і творчість російського барда, підготовлений нею конспект бесіди зайняв чотири сторінки машинописного тексту. З досвіду попередніх бесід відомо, що озвучування однієї сторінки в класі займає 3 хвилини. Отже, Т_мнч бесіди склало 12 хвилин. Научуваність учнів середня, матеріал досить зрозумілий, емоційно насичений, добре ілюстрований. Для розрахунку беремо менший коефіцієнт— 1,3. Значення оптимального часу бесіди — 28 хвилин. Час, що залишається, буде використано для показу ілюстративного матеріалу, «згорнутого» повторення, закріплення вивченого, запису основних положень. Вдома учням достатньо буде лише цілеспрямовано повторити навчальний матеріал, витративши на це ще 10-15 хвилин, щоб результати засвоєння були добрими.

Звичайно, багато тонкощів, пов'язаних з раціональною витратою навчального часу, вимагають подальшого вивчення й уточнення. Проте, основні практичні висновки зрозумілі вже зараз. Шановні педагоги:

• не покладайтеся тільки на свою педагогічну інтуїцію, перевіряйте і коригуйте правильність своїх рішень науковими дослідженнями і розрахунками. Це убереже вас від неминучих промахів, притаманних погано організованій роботі;

• до економії часу зводиться вся економія, а тому насамперед контролюйте і підкоряйте собі час, привчайте до цього і своїх учнів;

• використовуйте критерій МНЧ, він допоможе вам одержати чіткі уявлення про необхідні витрати часу на вивчення всього матеріалу та окремих його частин;

• біля кожного параграфа підручника поставте індекс МНЧ, поясніть його сутність школярам, навчіть користуватися при самостійному здобуванні знань, учитися раціонально;

• використовуйте для розрахунків оптимального навчального часу (ОНЧ) комп'ютерні програми, а при неможливості — простіші безмашинні засоби;

• використовуйте відомості про научуваність ваших учнів, постійно коригуйте свої розрахунки з урахуванням їхніх навчальних досягнень.

Як організувати домашню самостійну роботу

Домашня самостійна робота учнів — важлива і невід'ємна частина навчального процесу. її ціль — розширити і поглибити знання, уміння, отримані на уроках, запобігти їхньому забуванню, розвинути індивідуальні нахили, здібності та обдарування учнів. Домашня самостійна робота організовується на основі вимог навчальних програм, а також інтересів і потреб школярів, рівня їхнього розвитку. Вона спирається на самодіяльність, свідомість, активність і ініціативу самих дітей. Правильно організована домашня самостійна робота важить у розвитку учнів не менше, ніж робота в класі.

Домашня самостійна робота виконує важливі дидактичні функції: 4- закріплення знань, умінь, отриманих на уроках; -4- розширення, поглиблення навчального матеріалу, опрацьованого у класі;

-4- формування умінь і навичок самостійного виконання вправ; 4- розвиток самостійності мислення шляхом виконання індивідуальних завдань в обсязі, що виходить за межі програмового матеріалу, але відповідає потенційним можливостям учнів; 4- виконання індивідуальних спостережень, дослідів; самостійний збір і підготовка навчальних посібників, таких, як гербарії, природні зразки, листівки, ілюстрації, газетні і журнальні вирізки і т.ін. для вивчення нових тем на уроках. Зазвичай, домашня самостійна робота школярів оформляється у вигляді виконання навчальних завдань. Види домашніх завдань:

• робота з текстом підручника (читання, розуміння, виписування незрозумілих слів, конспектування тощо);

• виконання вправ, вирішення задач;

• виконання графічних робіт (малювання, заповнення контур них карті т.ін.);

• практичні роботи зі спостереження за тваринами, рослинами, явищами природи;

• проведення простих самостійних дослідів;

• заучування уривків матеріалу напам'ять.

Останні десятиліття ознаменовані переглядом доцільності домашньої самостійної роботи учнів. Поширилися заклики працювати без домашніх завдань, що багатьма вчителями були сприйняті як прогресивний крок у гуманізації шкільних відносин. Однак серйозних доказів марності домашніх завдань немає. Навпаки, є багатовікова практика і педагогічні закони, що доводять, що якщо вдома знання, набуті на уроці, не повторюються, то вони забуваються. Відмова від домашньої самостійної роботи обов'язково тягне за собою зниження якості навчання. Не відмовлятися, а вміло керувати цією роботою буде педагог. Він не буде задавати домашніх завдань першокласникам — уроки з його предметів у них щодня і знання не забуваються. Він буде полегшувати виконання домашніх завдань учням 2-4-х класів, суворо дотримуватися нормативів максимальних навантажень школярів.

Нормативи максимальних навантажень

Якість матеріалу (в УОТ)	Показник засвоєння (у %)
0,5	81
0,7	78
1.0	71
1.3	67
1,5	65
1,7	62
2.0	60

Крім того, практикуючи домашню самостійну роботу, учителі будуть:

• наполегливо стимулювати її самостійне і ретельне виконання;

• задавати домашнє завдання не на перерві, а за повної уваги учнів класу;

• проводити обов'язкові інструктажі виконання домашніх завдань;

• більше практикувати творчі роботи, що викликають інтерес у школярів;

• здійснювати індивідуалізацію і диференціацію завдань;

• враховувати посильність завдань;

• систематично перевіряти виконання домашніх завдань у класі;

• підтримувати зв'язок з батьками з цього питання. Поширеним недоліком є те, що на уроках учителі мало уваги

приділяють питанням самостійного навчання. На пояснення домашніх завдань часто бракує часу, вони повідомляються наспіх. Педагоги рідко орієнтують школярів на труднощі, з якими ті можуть зіштовхнутися при виконанні домашніх завдань, не вказують шляхів їхнього подолання. Унаслідок цього домашня самостійна робота часто виявляється некерованою і мало ефективною.

Кращі вчителі домагаються засвоєння усіма дітьми правил домашньої роботи.

1. Після повернення зі школи пообідай, відпочивай на свіжому повітрі або виконуй доручення батьків по господарству.

2. Виконуй домашні завдання у встановлений розпорядком дня час.

3. Май постійне місце роботи. Прибери з робочого місця усе, що не відноситься до виконання домашніх завдань. Підготуй письмове приладдя.

4. Продумай план роботи.

5. Виконуй спершу більш складні завдання, а легші виконуй потім.

6. Повтори спершу правила, а потім приступай до виконання вправ, вирішення задач і прикладів.

7. Працюй за планом, не квапся.

8. Роби невеликі перерви для відпочинку, провітрюй кімнату. У перервах виконуй фізкультурні вправи.

9. Наприкінці перевір, чи все ти зробив правильно.

10. Склади до портфеля книги, зошити — усе необхідне для школи. Перевір, чи нічого не забув.

При застосуванні продуктивної технології домашнє завдання пропонується учням як складова частина практики, відразу після пояснення матеріалу у класі. Виконання перших чотирьох частин практики, опанування типових зразків вирішення практичних завдань створює необхідні передумови для успішності домашньої самостійної роботи. Домашнє завдання найчастіше складається з під завдань різного рівня складності. Виділяють три рівні: мінімум, рівень 1, рівень 2. (Слова «загальний», «підвищений», «низький», «середній» і т.ін., якими позначаються рівні, у класі не вимовляються, у спілкуванні з учнями, учителями не вживаються і не фігурують в офіційних записах). Оптимальне співвідношення кількості завдань кожного рівня бажано зберегти таким: 5:3:2 (5 - мінімального рівня, 3 загального, 2 —- підвищеного), загальна ж їхня кількість визначається з розрахунку 10 завдані, (задач) па урок. Цей показник 10 завдань пропонуються зберігати постійним і при тестуванні успіхів і досягнеш,. Одна задача один бал. Такий стандарт уже поступово прищеплюється в незалежних системах тестування і до нього школярі повинні звикати.