4. Формування кадрового резерву

Кадровий резерв — це група керівників і фахівців, які мають здібності до управлінської діяльності, відповідають вимогам посади того чи іншого рангу, пройшли відбір і систематичну цільову квалі­фікаційну підготовку.

Можна виділити декілька типологій кадрового резерву (за ви­дом діяльності, швидкістю заміщення посад, рівнем підготовленості та ін.). Залежно від цілей кадрової роботи можна використовувати або одну, або іншу типологію.

1. За видом діяльності:

• резерв розвитку група фахівців і керівників, які готуються до роботи в рамках нових напрямів (при диверсифікованості виробництва, розробці нових товарів і технологій). Вони можуть вибрати один із двох напрямів кар'єри: про­фесійну або керівну;

• резерв функціонування група фахівців і керівників, які по­винні в майбутньому забезпечити ефективне функціону­вання організації. Ці співробітники орієнтовані на керівну кар'єру.

2. За часом призначення:

• група А — кандидати, які вже можуть бути висунуті на ви­щі посади;

• група В — кандидати, висування яких планується в най­ближчі три роки.

Формування кадрового резерву ґрунтується на таких принципах:

• актуальність резерву — потреба в заміщенні посад має бути реальною;

• відповідність кандидата посаді й типу резерву — вимоги до кваліфікації кандидата при роботі на визначеній посаді;

• перспективність кандидата — орієнтація на професійне зрос­тання, вимоги до освіти, віковий ценз, стаж роботи на посаді і динамічність кар'єри в цілому, стан здоров'я.

При відборі кандидатів у резерв для конкретних посад треба враховувати не лише загальні, але й професійні вимоги, яким пови­нен відповідати керівник.

Джерелами резерву кадрів на керівні посади можуть стати:

• керівники апарату, дочірніх акціонерних товариств і підпри­ємств, головні й провідні спеціалісти;

• фахівці, які мають відповідну освіту і позитивно зарекоменду­вали себе у виробничій діяльності;

• молоді фахівці, які успішно пройшли стажування.

Перший рівень резерву кадрів — усі фахівці підприємства, наступний — заступники керівників різного рангу. Основний резерв складають керівники різних рангів.

5. Етапи роботи з кадровим резервом

Робота з резервом передбачає такі етапи: І) аналіз потреби в резерві; 2) формування і складання списку резерву; 3) підготовка кандидатів.

Аналіз потреби в резерві. Перш ніж почати процедури формування резерву, необхідно:

• спрогнозувати зміну структури апарату;

• удосконалити просування працівників по службі;

• визначити ступінь забезпеченості резервом номенклатурних посад;

• визначити ступінь насиченості резерву кожної посади або гру­пи однакових посад (скільки кандидатур із резерву припадає на кожну посаду чи їхню групу).

У результаті стає можливим визначення поточної і перспектив­ної потреби в резерві. Для визначення оптимальної чисельності резерву кадрів необхідно встановити:

• потребу підприємства в кадрах управління на найближчу чи більш тривалу перспективу (до п'яти років);

• фактичну чисельність підготовленого на даний момент резерву кожного рівня, незалежно від того, де проходив підготовку пра­цівник, зарахований до резерву;

• приблизний відсоток вибуття з резерву кадрів окремих праців­ників, наприклад, через невиконання індивідуальної програми підготовки, у зв'язку з виїздом в інший район та ін.;

• кількість тих, хто звільнився в результаті зміни структури управління, керівників, які можуть бути використані для керів­ної діяльності на інших ділянках.

Ці питання вирішуються до формування кадрового резерву і ко­ректуються протягом усього періоду роботи з ним.

Для подальшого вдосконалення роботи щодо формування ре­зерву при складанні його списків необхідно враховувати такі най­важливіші моменти:

• категорії посад, які є базовими для створення резерву керівника конкретного підрозділу, диференціації резерву залежно від особливостей виробництва;

• можливість підбору заступників групи керівників. При цьому визначальним фактором має бути думка про їхню перспективність для подальшого зростання по службі за всіма оцінювані і-ми якостями;

• персональну відповідальність керівників за раціональне розмі­щення визначеної категорії кадрів. Для формування списку резерву використовуються такі методи:

• аналіз документальних даних: звітів, автобіографій, характери­стик, результатів атестації працівників та інших документів;

• інтерв’ю (бесіда) за спеціально складеним планом або запита­льником чи без визначеного плану для виявлення потрібних відомостей (прагнень, потреб, мотивів поведінки тощо);

• спостереження за поведінкою працівника в різних ситуаціях (на виробництві, у побуті та ін.);

• оцінка результатів трудової діяльності: продуктивності праці, якості виконуваної роботи тощо, показників виконання завдань керованим підрозділом за період, який найбільш характерний для оцінки діяльності керівника;

• метод заданого угрупування працівників — порівнюються якос­ті претендентів з вимогами посади того чи іншого рангу: під за­дані вимоги до посади добирається кандидат або під задану структуру робочої групи добираються конкретні люди. Цей метод передбачає формування трьох видів інформаційних масивів професіограм: усієї номенклатури керівних посад, фактографіч­них даних і критеріїв якостей фахівців.

При формуванні системи якостей керівника в резервованій посаді найбільш вагомими факторами й критеріями, які підлягають урахуванню, є:

• мотивація праці: інтерес до професійних проблем і творчої праці, прагнення до розширення кругозору, орієнтація на перс­пективу, успіх і досягнення, готовність до соціальних конфлік­тів в інтересах працівників і справи, до обґрунтованого ризику;

• професіоналізм і компетентність: освітній і віковий цензи, стаж роботи, рівень професійної ) підготовленості, самостійність у прийнятті рішень і вміння їх реалізувати, вміння вести пере­говори, аргументувати свою позицію, відстоювати її та ін.;

• особистісні якості і потенційні можливості: високий ступінь ін­телігентності, уважність, гнучкість, доступність, авторитетність, тактовність, комунікабельність, організаторські схильності, нерво­во-психічна та емоційна стійкість, моторні характеристики і т. д. Для підготовки резерву розробляються і затверджуються адмі­ністрацією три види програм:

1. загальна — включає теоретичну підготовку — відновлення й поповнення знань за окремими питаннями науки й практики управління підприємством; підвищення освіти кандидатів, зара­хованих до резерву, пов'язаного з їхньою колишньою (базовою) підготовкою, навчання спеціальним дисциплінам, необхідним для підвищення ефективності управління виробництвом. Форма контролю — здача іспиту (заліків);

2. спеціальна — передбачає поділ усього резерву за спеціальностя­ми. Підготовка, яка поєднує теорію і практику, здійснюється в таких напрямах: ділові ігри із загальнотехнічних і спеціальних проблем, вирішення конкретних виробничих завдань за спеціа­льностями. Форма контролю — розробка конкретних рекомен­дацій щодо поліпшення виробництва і їхній захист;

3. індивідуальна — включає конкретні завдання щодо підвищення рівня знань, навичок і вмінь для кожного фахівця, зарахованого до резерву, за такими напрямами: виробнича практика на пере­дових вітчизняних і закордонних підприємствах, стажування на резервній посаді.

Індивідуальні плани кандидатів розробляються безпосередніми керівниками підрозділів і затверджуються керівниками підприємст­ва. Систематичний контроль за виконанням індивідуальних планів здійснюється керівниками підрозділів і працівниками служби управ­ління персоналом, відповідальними за підготовку резерву.