- •Лекція № 11 Тема: Психологічні основи організації діяльності соціальних груп План
- •Класифікація груп
- •I. За формою існування:
- •II. За способом створення:
- •III. За рівнем згуртованості:
- •Ознаки колективу:
- •Стадії розвитку колективу
- •Взаємовідносини в колективі.
- •Стилі керівництва
- •Теорії лідерства:
- •Соціальна роль
- •Контрольні запитання:
- •Література
Теорії лідерства:
1. Теорія рис: лідерами народжуються. Прихильники цього підходу вважають, що від природи людина успадковує властивості та якості, які дають їй змогу зайняти в будь – якій життєвій ситуації позицію лідера. (Гізелі) За цією теорією лідером може бути не будь-яка людина, а лише та, яка має певну сукупність яскраво виражених якостей. Наприклад, основними рисами лідера за Гізелі вважаються наступні:
інтелігентність;
ініціативність;
упевненість у собі;
адекватна самооцінка;
рішучість;
здібності до емпатії;
компетентність;
організаторські здібності;
сильна воля та ін.
2. Ситуаційна теорія: при певних обставинах виникає людини яка бере на себе більшу відповідальність за виконання групових завдань, ніж усі інші. (Ф.Фідлер)
3. Харизматична теорія: лідерство послане окремим видатним особистостям, як особлива божа благодать – харизма.
4. Комплексна теорія: включає всі попередні.
Стилі керівництва
1. Авторитарний – керівник сам визначає цілі, сам приймає рішення, діє на підлеглих головним чином наказами, розпорядженнями, які не підлягають обговоренню. Авторитарний керівник владно і категорично формулює свою думку, може бути різким. Заперечень та критики не любить і не приховує цього. Не прагне до згоди з більшістю, не намагається зробити рішення спільною справою, не шукає підтримки, необхідної для її реалізації. Для стимуляції трудової активності підлеглих, він використовує переважно негативні стимули: зауваження, попередження, докори, погрози, догани, покарання, позбавлення пільг. Він прагне особисто контролювати все і всіх. Нікому не довіряє, постійно тримає в полі зору всі сторони життя колективу. Керівник – автократ може позитивно проявити себе на посадах, які зорієнтовані на вирішення складних соціальних завдань, складних проблем в екстремальних ситуаціях правоохоронної та військової діяльності. Керівник такого типу оптимальний в умовах необхідності прийняття швидких і відповідальних рішень, коли необхідно взяти на себе персональну відповідальність за їх наслідки, проявити волю і рішучість. Прикладом такого керівництва може бути діяльність маршала Г.К. Жукова.
2. Демократичний – керівник діє на підлеглих заохоченнями, побажаннями, рекомендаціями, переконаннями, порадами, аргументами. Радиться з підлеглими, дає можливість висловитися. При демократичному стилі управління, створюються умови для ефективного виробництва та сприятливий морально-психологічний клімат у колективі. "Демократ" у роботі широко спирається на своїх підлеглих, делегує відповідальність своїм заступникам з усіх оперативних питань, наділяє їх відповідними правами та повноваженнями. Розподіл влади відбувається на основі взаємної домовленості, але при цьому керівник залишає за собою право вирішувати масштабні проблеми. Його мистецтво полягає в умінні користуватися владою і при цьому ніколи жорстко не апелювати до неї. При демократичному стилі управління люди можуть навчатися один у одного по горизонталі, коли кожний стає джерелом інформації, знань для іншого і одержує підтримку та допомогу з різних напрямків. Він добре орієнтується в людях, вміє абстрагуватися від власних якостей, суб'єктивізму в оцінках і адекватно розуміє інших людей, враховуючи в роботі індивідуальні властивості підлеглих.
3. Ліберальний – характеризується низьким рівнем вимог до підлеглих, а головними засадами впливу на колектив є прохання, інформація. Основна його відмінність - незначна активність керівника в управлінні. Процес повсякденної роботи його мало цікавить. Як результат - слабка обізнаність зі станом справ на підприємстві. "Ліберал" - людина невимоглива. Часто справа доходить до того, що він змушений умовляти підлеглих виконати ту чи іншу роботу і навіть сам береться за виконання доручень, не виконаних його підлеглими. Невимогливість, поблажливість дезорганізують весь колектив і він стає непрацездатним. Через відсутність чіткого контролю за виконанням робіт часто виникає дефіцит робочого часу, авральні ситуації, все робиться поспіхом. Ліберальний стиль доцільно використовувати лише там, де цього потребують інтереси справи, колективу, а не особисті інтереси і нахили керівника. Ліберальний стиль можливий у творчих колективах. Керівник–"ліберал" – тактовний, довірливий, буває невимогливим, майже ніколи не використовує покарання, “втікає” від конфліктів. Він відчуває себе більш впевненим, коли має енергійних і вольових замісників. Ліберальний стиль управління неефективний в складних соціальних та екстремальних виробничих ситуаціях.
