Методи музичного виховання

1 Метод та його означення.

2 Характеристика різних класифікацій педагогічних методів.

3 Словесні методи.

4 Наглядні методи.

5 Практичні методи

6 Методи музичної педагогіки:

*метод спостереження за музикою;

*метод співчуття; *метод музичного узагальнення,

* метод моделювання художньо-творчого процесу;

КВНЗ «Донецький педагогічний коледж»

ЛЕКЦІЙНИЙ МАТЕРІАЛ ДО ТЕМИ

«Принципи та методи музичного виховання»

( спеціальність 5.010103. Педагогіка і методика середньої

освіти. Музика.)

Розглянуто й затверджено на засіданні

ПЦК хорового диригування та

музично- теоретичних дисциплін

Протокол №1 від 31.08.2008р.

Голова ПЦК Хвостова О.М.

2008-2009

План

1 Принципы музыкального воспитания.

2 Метод и его связь с содержанием обучения.

3 Словесные методы.

4 Наглядные методы.

5 Практические методы.

6 Специфические методы музыкального воспитания.

7 Методы развития музыкального восприятия.

8* Характеристика словесных методов.

9*Использование наглядного материала.

Література

1 Асафьев Б.В. «Избранные статьи о музыкальном просвещении и образовании».-М.,1973.

2 Горюнова Л.В. «На пути к педагогике искусства» Музыка в школе.-М.,1988 -№2

3 Программа по музыке для общеобразовательной школы 1-4 кл.

-К. , 2006

4 Кабалевский Д.Б. «Педагогические размышления».-М., 1986

5 ЛернерИ.Я. «Дидактические основы методов обучения».-М.1981.

2 Метод та його зв'язок зі змістом навчання.

Метод ( від грец. methodos) - шлях, спосіб просування до істини, до очикуваного результату, спосіб, прийом теоретичного дослідження чи практичного здійснення чого-небудь, спосіб досягнення якої-небудь мети, рішення конкретного завдання;совокупність прийомів чи операцій практичного або теоретичного пізнання дійсності.

Під поняттям «метод» в педагогіці прийнято розуміти упорядкований спосіб діяльності для досягнення навчально-виховної мети.

Метод характерізується трьома ознаками:

- направленість навчання ( мета)

- способом засвоєння (послідовність дії)

- характер взаємодії суб’єктів (викладання та навчання).

Способи навчальної діяльноcті вчителя та учня тісно пов'язані між собою та знаходяться в взаємодії.

В окремі періоди розвитку музичної педагогіки на першому плані виявлялось обґрунтування метода як послідовності дії вчителя по оволодінню учнями учбового матеріалу.

Сучасна система освіти ставить завдання, основані на організації суспільної діяльності педагога та учня, при якій активність суб’єктів освітнього процесу стає головним та визначальним фактором методичного оснащування.

В педагогиці прийнято підрозділяти методи на методи навчання та виховання, так як вони мають різну спрямованість:

методи навчання орієнтовані на рішення дидактичних завдань,

методи виховання - на формування у школярів ціннісного відношення до світу та самих себе.

Музична педагогіка загальноосвітньої школи,спираючись на суспільну діяльність учителя та учнів, прагнення до їх органічного поєднання - як двом складовим метода.

Передумовою до цього є подвійність духовно-матеріальної природи самої музичної мови як мови мистецтва.

Методи музичної педагогіки відносяться до області окремого учбового предмету «Музика». В той час вони нерозривно пов'язані як з часними дидактичними методами, розкриваючи ми специфіку різних етапів навчання, так і з загально дидактичними методами, відображаючими загальні засоби досягнення мети освіти.

До найбільш важливим та діючим методам зараховується метод порівняння.

«Метод порівняння,-пише Н. Гродзенська,- використовується в будь-якому процесі навчання. Однак в умовах музичного виховання цій метод може бути використован тому, що можливість аналізу тут обмежені незначною теоретичною підготовкою дитини .Метод порівняння допомагає помітити те, на що неосвічене вухо само по собі не звернуло б увагу».

Існують різні підходи до класифікації методів.

У педагогіці однією з найбільш поширених е класифікація методів з

джерела отримування знань: словесні методи, коли джерелом знань є усне чи друковане слово;

наочні методи,коли джерело знань - спостерегаємі явища, предмети, наочні приладдя;

практичні методи, коли учні получають знання та виробляють вміння, виконуючи практичні дії.

СЛОВЕСНІ МЕТОДИ ( оповідання, бесіди, дискусія, лекції,робота з підручником) займають ведуче місце у системі методів навчання. Вони дозволяють у короткочасний термін передавати більшу з об’єму інформацію, поставити проблеми, указати шлях до їх рішення, зробити висновки. За допомогою слова вчитель має можливість викликати в свідомості дитини яскраві картини минулого, теперішнього та майбутнього. Слово активує уяву, пам'ять, почутті учнів.

Починаючому вчителю необхідно пам’ятати, що надмірне захоплювання словесними методами на уроці музики приводить до утрати самоцінності музики як засобу спілкування. В педагогічній практиці спостерігається численність слів та недостатність їх виразності та точності. Опора на тексти при вивчання вокальних та синтетичних жанрів музики, постійно потребують перекладу змісту

інструментальної музики в слово вступають в протиріччя з природою музичного мистецтва, що підводить дитину до думки о обмежених можливостях музичної мови, а з другої - до того, що думка може бути висловлена тільки в слові.

Над музичним сприйманням починає переважати словесно-описова інтерпретація( назва, програма твору, текст пісні, пояснення вчителя). Слово підмінює собою музику, стає предметом сприйняття.Музика стає фоном, «доповненням» до сюжетної лінії, викладеной вчителем,і наголос на слово про неї та зорово- зображальні асоціації, фактично нав’язані учням самим вчителем. Творча уява, фантазія дитини сковується, регламентується за типово репродуктивному шляху.

Вміння перекласти «зміст» музики, нагадати назву твору,визначити його форму, охарактеризувати використані засоби виразності, на яких концентрується увага вчителя, - все це виключає особистісно-творче освоєння самої музики, це лише сприяє формальному засвоєнню ряда її аналітичних параметрів. Це типова модель ілюстротивно- описного підходу. Потвердженням цієї думки є той факт, що дитина на протязі приволого часу пам’ятає назву твору, а саму музику не згадає: не може не тільки наспівати основні теми, а й не згадає їх на слух.

НАГЛЯДНІ методи призначені в педагогіці для чуттєвого ознайомлення учнів з життєвими явищами, процесами об’єктами за допомогою репродукцій, малюнків, схем, моделей. В силу звукової природи музичного мистецтва наочно- чуттєвий метод, або метод чуттєвої наочності має особливе значення. Пріоритетним видом наочності на уроці музики є звучання самої музики. Особливу цінність представляє виконання музики самими учнями: хоровий спів, співання окремих тем - мелодій, вокалізів, елементарне музикування, гра на уявлених інструментах, пластичне інтонування, диригування тощо.Об’єм та якість музики, яка звучить на уроці, а також її функція в драматургії уроку є важливим показником успішності музично-педагогічного процесу.

В музично- педагогічній практиці успешно використовується наочно-зоровий метод,чи метод зорової наочності. Наприклад, наочні дидактичні посібники, схеми, нотні таблиці,словник емоційних характеристик. До підготовки до сприйняття музики та збагаченню музичних уявлень зоровими асоціаціями використовується репродукції. Схожі функції на уроках музики виконують малюнки учнів о музиці та під музику.

Однак наголос на зорову наочність та зорові асоціації, підкреслювання в аналізі елементів звукозображальності, як найбільш доступних до сприйняття учнями, більш уводить дитину від змісту самої музики. Так, для поглиблення уяв учнями об окремих засобах музичної виразності, осознання понять, термінів використовуються малюнки, плакати.

(*** Наприклад, поняття динаміки розкривається через відношення образів:спляча Дюймовочка, ревучий ведмідь та співаючі ляльки.Під кожним малюнком бачать динамічні позначення: тихо-p, голосно - f . На плакаті, пояснюючи темп, їдуча людина - темп помірний, черепаха - темп повільний, поїзд - темп швидкий.Аналізуя музичний твір з метою формування у дитина уявлень про взаємозв’язок змісту твору та засобів його виразності використовується музичне лото:велика карта - маленькі малюнки,зображаючі знаки-символи відучіх засобів виразності.Вважається, що такі плакати та дидактичні ігри активізують музично-слухові уявлення дітей, формують вміння дослухатися до звучання музики, а вчителю спостерігати за динамикою музичного розвитку учнів.Ясно, що така наочність не зв’язана з образно-художньою сторінкою музичного твору.Ці способи розвитку сприйняття позбавляють можливості саму музику стати для дитини шляхом її розвитку.

Вчити своїх учнів спостерігати, осмислювати та оцінювати в музиці інтонаційні процеси, акцентувати слухову направленість музично-виховної системи можливо рахувати основними установами вітчизняного музичного виховання.

Не відвертаючись від різних форм зорової наочності на уроках музики, необхідно дотримувати гармонію в взаємодії слухової, зорової наочності, практичних дій з музикою.

До практичних методів відносять методі,спрямовані на вилучення інформації в процесі дії, формуючих практичні вміння та навички.

Активно діючи з музикою,її утворення, виконання в різних формах діяльності, моделювання інтонаційно- звукового процесу - все це розглядається як група практичних методів, які діють в єдності з методом слухової наочності. Спостерігаючи за музикою перш за все збагачуються слухові уявлення, збагачується нам життєвий досвід та знання про світ через слух, але необхідно викликати в слухача інстинкт виконавця. Сприймая інструментальну музику, включається слухова, зорова,моторно- рухова активність.

Спів найбільш активний метод для розвитку сприйняття музики.Серед дій,за допомогою яких дитина може відобразити сприймаєму музику, особливе місце займає вокалізація, пластичне інтонування, нотна грамота,та її запис.

В музичному виховання використовується група методів:

по джерелу знань: практичний,

наочний,

словесний,

робота з книгою,

відеометод.

по призначенню надбання знань,

формування умінь та навичок,

застосування знань,

закріплення,

перевірки знань, умінь,навичок.

по характеру пізнавальної пояснювально-ілюстративний,

діяльності репродуктивний,

евристичний,

досліджувальний,

ігровий.

з дидактичної мети методи, сприяючі первинному

засвоєнню матеріалу, закріпленню

та удосконалюванню придбанних

знань.

Усі перераховані методи загальної педагогіки виконують навчаючу, розвивальну, виховну, пробуджуючу (мотиваційну) та контрольну -корекційну функції в музичному вихованні молодших школярів.

До групи методів, визначених специфікою музичного мистецтва, видатні музиканти та фахівці відносили та відносять:

* метод спостереження за музикою ( а не її навчанню), метод не нав’язувати музику, а переконувати , не розважати , а радовати, метод імпровізації ( Б.В.Асаф’єв);

*метод співчуття (Н. О. Ветлугіна);

*метод музичного узагальнення,забіганню уперед та повертання до пройденного, роздуми про музику, емоційної драматургії ( Д.Б. Кабалевський, Е.Б.Абдулін);

* метод розвитку стилерозрізнювання (Ю.Б. Алієв);

* метод моделювання художньо-творчого процесу(Л.В.Школяр);

*метод інтонаційно-стилевого осягнення музики (О.Д.Крицька).

Всі ці методи спрямовані на розвиток художнього мислення молодших школярів, адекватні естетичній сутності мистецтва, віковим особливостям молодших школярів, а також метам та завданням музичного виховання учнів.

Метод музичного узагальнення припускає становлення у учнів системи знань, розвиток усвідоменного відношення до музичного мистецтва.

Е.Б.Абдулін визначає ряд послідовних дій цього методу:

- активізація музичного, життєвого досвіду школярів з метою введення до теми чи поглиблення до неї;

- ознайомлення з новими знаннями через чітку постанову вчителем завдання, спільного рішення її з учнями та формування учнями висновків;

- закріплення знань в різних видах учбової діяльності школярів.

Метод музичного узагальнення,забіганню уперед та повертання до пройденного спрямован на формування в учнів цілісного уявлення про музику. В програмі даний метод реалізується на кількох рівнях зв'язку між етапами навчання, темами чвертей та музичними творами в процесі вивчення тем програми.

( ***) 2 клас « Пісня, танець, марш »

3 клас « Пісенність, танцювальність, маршовість»

Метод емоційної драматургії активізує емоційне відношення учнів до музики, а також сприяє створенню захопленності та живого інтересу до музичного мистецтва. Не міньш важна функція даного метода - «режисура» структури уроку, визначення його кульмінації. У такому розумінні метод емоційної драматургії ( Е.Б.Абдулін) близький методу емоційного впливу (Л.Г.Дмітрієва,Н.М.Черноіваненко).

Основними принципами методу емоційної драматургії є:

емоційний контраст;

послідовна насиченість емоційного тона уроку.

Метод моделювання художньо творчого процесу спрямован на становлення творчої потенції дитини.

Л.В.Школяр відмечала, що «дуже важливо, щоб у школі дитина здійснилась як особистість, як Музикант, проходючи по суті увесь шлях становлення Музиканта, мучитися проблемами, якими мучились вже здійсненні Музиканти- Композитори, Виконавці, слухачі».

Цей метод потребує самостійності в творчості ( коли учень в опорі на музичний досвід та уяву, фантазію, інтуіцію зіставлює, порівнює, преобразує тощо), сприяє розвитку здібності до індивідуального чуття та творчій інтерпретації.

Метод інтонаційно-стилевого осягнення музики адекватен природі музичного мистецтва.

За думкою Е.Д.Крицької, він забезпечує виставлення в змісті занять початкової школи різних пластів культури в інтонаційно-образних зіставленнях епохальних, національних, індивідуальних стилів.

Також даний метод сприяє виявленню традицій та новаторства, послідовності розвитку мистецтва.

Кожний метод музичного виховання. навчання та розвитку молодших школярів включає до себе комплекс уточнюючих та деталізуючих його методичних прийомів.

Так, проблемний метод (по КабалевськомуД.Б.) припускає слідуючий алгоритм дій:

чітка постанова завдання

послідовне рішення завдання

формулювання висновка

МЕТОДИ РОЗВИТКУ МУЗИЧНОГО СПРИЙМАННЯ .

Першокласники вже мають певний запас музичних вражень, набутих до школи. Вони емоційно реагують на музику, можуть визначити її характер. На перших уроках вживають здебільшого визначення «веселий - сумний».Водночас вони розуміють більше слів, ніж використовують. Якщо їм складно дібрати для характеристики музики точні вираження ( на початковому етапі навчання це саме так), слід запропонувати вибрати їх із спеціального списку слів (визначення естетичних емоцій), що диференцюють поняття «веселий-сумний»:

веселий радісний урочистий безтурботний святковий зраділий

сумний печальний скорботний ласкавий задумливий тривожний

Дітям важко осмислити слова, багато є новими для них. Через те вчитель вибирає з кожного ряду по кілька визначень, з’ясовуючи в ході уроків їх значання (плакат зі словами вивішує на дошці). Потім поступово додає нові. Учителю слід добиватися, щоб діти розуміли значення застосованих визначень.

Застосовуючи метод вибору підхожих визначень, слід враховувати рівень музичного й інтелектуального розвитку дітей.

В окремих класах учням пропонують вибрати одне-два визначення із складеного словникового ряду, в інших з такими завданнями діти вже легко справляються, можна ускладнити їх. запропонувавши їм вибрати схожі визначення, але не з логічно побудованого ряду, а з такого, в якому є слова, що характерізують різні емоції.

Щоб використовувати метод вибору підхожих визначень, доцільно приготувати наочні посібники різних видів. Слова бажано виділяти різним кольором відповідно до їхнього емоційного змісту

Активізації музичного сприймання сприяє метод порівняння , оскільки знання і досвід дітей ще не є усталеними. Завдання на порівняння двох творів подобаються учням і сприяють розвитку їхньої пізнавальної активності. Порівнюючи, учні помічають те, що в інших випадках не звернули б уваги.

Під час слухання музичних творів школярі вчаться визначати характерні особливості кожного з них, порівнюючи їх між собою.

Також треба пояснити , що означає порівняння.

порівняння

	схожість

відміна

вальс - гопак

Ефективність методу порівняння зумовлена тим, чи орієнтуються діти в засобах музичної виразності.

Одним з методів активізації музичного сприймання школярів є

варіювання. Він полягає в тому, що вчитель виконує тівр, змінюючи той чи інший засіб музичної виразності (темп, динаміку тощо), а діти визначають, що саме змінилося в знайомому творі. Нескладну дитячу пісеньку можна зіграти в ритмі маршу. вальсу, польки, мазурки тощо.

Метод варіювання не тільки планують заздалегідь, а й застосовують імпровізацію.

*** «Осіння пісенька»

Д.Васильєва-Буглая

пісенна? вальсова?

( вихід: виконати пісню в характері пісні та вальсу)

/ в ході бесіди порівняти оригінил зі зміненим варіантом, з‘ясувати схожість і відмінність./

Отже, метод варіювання неначе вбирає в себе порівняння як його компонент, оскільки дає змогу припустити, що всі запропоновані варіанти можна зіставити між собою.

Использование наглядного материала на уроках музыки.

Основной целью урока музыки в школе является музыкальное развитие учащихся. Именно этому, в конечном итоге, подчинены и хоровое пение, и слушание музыки, и знакомство с музыкальной грамотой.

Множество задач, стоящих перед учителем музыки в школе. помогает решать использование наглядных средств обучения.

Опора на наглядность обучения обуславливается особенностями процесса познания, который всегда начинается с живого созерцания.

Теоретическую формулировку «наглядности» дал Я.А.Каменский. Он назвал опору на нее - «золотым правилом дидактики».

Смысл этого правила: «Все что можно воспринять зрением, давать увидеть глазом… Если можно воспринять предмет с разных сторон, давать для восприятия всех органов чувств».

Много работал над этим вопросом Ушинский К.Д., который показал:

* наглядность соответствует природе мышления ребенка («Дитя мыслит звуками, красками, формами, ощущениями вообще»…);

* наглядные пособия способствуют лучшему запоминанию учебного материала («Дайте ребенку для запоминания пять новых слов, он с трудом с этим справится, дайте же ребенку для запоминания двадцать новых слов и сопроводите показом картинок, ребенок легко запомнит их»);

* наглядность пособий и средств обучения помогает понять события, факты, удаленные от нас временем;

*наглядные материалы и пособия сближают учителя и ученика;

*хорошо оформленные, правильно использованные наглядные пособия помогают формированию вкусов у детей;

Наглядные средства обучения можно подразделить на следующие группы:

а) изобразительные (иллюстрации, дидактический материал, художественные игрушки и т.д.);

б)словесные ( оформленные на карточках цитаты из текстов песен, стихов, рассказов, загадки, пословицы);

в) Видеозаписи музыкальных произведений ( с применениемТСО - на кассетах и компактных дисках).

С учетом психологических особенностей учащихся разных возростов использование наглядного материала различно.

В работе с детьми начальных классов (7-11лет), для которых характерно наглядно-образное мышление, больше используются изобразительные пособия.

Иллюстрации, опирающиеся на образность музыкальных произведений, помогают восприятию музыки.

Рисунки, объединенные по темам, способствуют лучшему усвоению учебного материала.

***Например.

Тема « Развитие музыки».

Дети запоминают понятия «темп», «ритм», «лад», «регистр», «динамика». /рис.№1/

*** Использование иилюстраций с изображением музыкальных инструментов и игры на них, позволяет составить представление об их многообразии./ рис.№2\

*** Тема «Марш,танец, песня».

При прослушивании марша, танца, песни дети выбирают небольшие карточки, на которых изображены танцующие, марширующие, поющие фигурки.

Прослушав музыку, ребята показывают карточки с условным изображением ее жанра, а учитель сразу видет работу всего класса.

/рис.№3/

Контрольные вопросы.

1 Раскройте единство обучающей и воспитательной сторон методов общего музыкального образования.

2 Что называется методами музыкального воспитания?

3 Какие общепедагогические методы применимы в методике музыального воспитания?

4 Каковы основные функции методов музыкального обучения?

5 В чем специфика общепедагогических методов в методике музыкального воспитания?

6 Назовите методы музыкального воспитания, определяемых эстетической сущностью музыкального искусства.

8 Каков алгоритм действий проблемного метода в методике музыкального воспитания младших школьников?