5.2. Система і джерела податкового права.

Податкове право є складною системою із своєю внутрішньою організацією. Всі норми податкового права утворюють загальну і особливу частину.

Загальна частина містить норми, які визначають загальні підходи до регулювання.

Особлива частина визначає конкретні механізми справляння окремих податків і зборів.

Податкове право є самостійною галуззю права в системі фінансового права і тісно пов’язане із іншими галузями права : конституційним, адміністративним, кримінальним, міжнародним, економічним правом.

Сукупність податкових норм у їх зовнішньому вияві формують джерела податкового права.

Джерела податкового права за своїми ознаками поділяються на 3 групи:

1) за владно-територіальною:- загально-державні нормативні акти;- республіканські (АРК);- місцеві.

2) за характером правових норм:- нормативні;- ненормативні.

3) за характером становлення:- нормативно- правовий акт;- міжнародні договори;- звичайні;- прецедент.

Найважливішим джерелом податкового права є нормативно-правові акти. Вони разом з міжнародними договорами складають податкове законодавство.

До податкових законів належать:1) загальні нефінансові закони (КУ).2) загальні фінансові закони (БКУ).3) загальні податкові закони (ПКУ).4) спеціальні податкові закони.

3.3. Бюджет і його роль у виконанні функцій держави.

БКУ визначає бюджет як план формування та використання фін. ресурсів для забезпечення завдань,які здійснюються органами держ. влади, органами влади АРК та органами місцевого самоврядування протягом бюдж. періоду. Бюдж. період - це період, протягом якого діє затверджений бюджет і становить один календ. рік (поч..01.01 кін.31.12.). З юридичної точки зору бюджет – правовий акт, на підставі якого формуються і витрачаються фін. ресурси національної економіки на виконання загальнодержавних функцій, функцій органів влади АРК і місцевого самоврядування в межах своєї компетенції і протягом бюджет. періоду. З економічної точки зору бюджет – система грошових відносин між державою, суб’єктами господарювання, населенням, міжнародними суб’єктами фін. відносин з приводу розподілу і перерозподілу частини вартості ВВП у процесі створення і використання централізованих фондів фін. ресурсів. Є 2 поняття бюджету: 1) державний бюджет, правовою формою якого є закон, що розробляє і затверджує ВРУ; 2) місцеві бюджети, правовою формою яких є правові акти, що розробляються і затверджуються органами АРК і місцевого самоврядування.

0. 4.2. Власні та закріплені доходи.

Осн механізмом розподілу доходів у бюдж сист є закріплення визначених видів доходів за бюджетами, що здійснюються за допомогою закріплених доходів.

Закріплені доходи - це доход, які постійно діючими нормативними атами віднесено до дохідної частини бюджетів певного рівня на невизначений строк у розмірі територіального надходження повністю або в твердо фіксованому розмірі (нормативів).

Зазначені доходи поділяються на 2 групи: 1.доходи закріплені за ДБ; 2.доходи закріплені за МБ.

Відповідно до ст.29 БКУ доходи ДБ охоплюють: 1.податок на прибуток підприємств(крім підпр комун власності);2.50% збору за специ використання лісових ресурсів, в частині деревини, заготовленої в порядку рубок головного користування; 3.50% збору за спец використання води (крім води водних обєктів місцевого значення); 4. 50 % плати за користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного значення; 5. 50 % ПДФО, що сплачується (перераховується) на території міста Києва; 6. ПДВ (крім податку, що зараховується до спеціального фонду згідно із законом про Державний бюджет України); 7. АП ;8. плата за ліцензії на певні види господарської діяльності; 9.ввізне мито; 10. вивізне мито; 11. інші доходи, які у встановленому порядку зараховуються до загального фонду державного бюджету.

Відповідно до ст. 64 БКУ до доходів, що закріплені за МБ та враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів належать: 1. ПДФО у частині, визначеній статтею 65 БКУ; 2. 50 % збору за спеціальне використання лісових ресурсів в частині деревини, заготовленої в порядку рубок головного користування, що зараховується до міських бюджетів міст Києва та Севастополя; 3. 50 % збору за спеціальне використання води (крім збору за спеціальне використання води водних об'єктів місцевого значення), 4. 50 % плати за користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного значення (крім плати за користування надрами в межах континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони; 5. плата за використання інших природних ресурсів, що зараховується до міських бюджетів міст Києва та Севастополя; 6. плата за ліцензії на певні види господарської діяльності та сертифікати, що видаються виконавчими органами відповідних місцевих рад; 7. плата за ліцензії на право експорту, імпорту та оптової торгівлі спиртом етиловим; 8. плата за державну реєстрацію; 9. реєстраційний збір за проведення державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, що справляється виконавчими органами відповідних місцевих рад; 10. державне мито в частині, що належить відповідним бюджетам.  Податки і збори, які закріплені БКУ на постійній основі за бюджетами м.с. складають кошик доходів, що закріплений за МБ та враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів.