Viscerophilus tropicus, virus Marburg, virus Lassa, virus Ebola Геморагічні гарячки Етіологія

Епідеміологія

Поширені в екваторіальних районах Америки та Африки (жовта гарячка), екваторіальних західних районах Африки. Джерело – хвора людина, різні тварини при ЖГ, багато соскові африканські щури при ГЛ, гризуни, можливо мавпи при ГЕ, зелені мартишки при ГМ. Шляхи передачі: трансмісивний і контактний при ЖГ, усі варіанти контактного та парентерального при інших гарячках.Сприйнятливість висока.

Патогенез

проникнення вірусу у кров, дисемінація у паренхіматозна органах

Розвиток

ДВЗ-синдрому

Ураження судинного апарату внутрішніх органів, головного мозку. Вираженість залежить від тропності вірусу

Органні розлади, кровотечі

ГНН

Кровотечі, різноманітні крововиливи

Цитоліз Т-кіллерами,, фіксація ІК, руйнування макрофагами

Особливості органних розладів

ІТШ

ГПН

2 Фази перебігу, ураження печінки і нирок з розвитком гпн, гнн, кровотеч

Ангіна, геморагічна діарея

Виразковий фарингіт, набряк обличчя, шиї

Ознаки різних стадій ДВЗ-синдрому, гепатит без жовтяниці

Жовта ГГ

ГГ Марбург

ГГ Ласса

ГГ Ебола

Лабораторна діагностика

вірусологія

ПЛР

ІФА

РНІФ

Лікування

етіотропна терапія не розроблена

патогенетична: дезінтоксикація, лікування укладнень, профілактика ДВЗ-синдрому

Профілактика

Вакцина лише проти жовтої гарячки

Протиепідемічні заходи

5.Структурно-логічна схема змісту заняття.

Чума.

ІТШ

ГДН

ДВЗ-синдром

антибактеріальна терапія

дезінтоксикаційна терапія

лікування невідкладних станів

Yersinia pestis. Стійкість у навколишньому середовищі, фактори патогенності: екзотоксин, ендотоксин, блокада фагоцитозу в макроорганізмі

Основний резервуар у природі – різні види гризунів, зайцеподібні, іноді хижаки. Переносник інфекції – блоха, іноді воші та кліщі. Механізм зараження – трансмісивний, повітряно-крапельний, сприйнятливість висока, постінфекційний імунітет стійкий

6.1. Матеріали для самоконтролю:

6.1.1. Питання для самоконтролю

1. До якої групи інфекційних хвороб легенева чума, жовта геморагічна гарячка, геморагічна гарячка Ласса, Ебола Марбург?

2. Джерело інфекції при чумі.

3. Джерело інфекції при легеневій формі чуми.

4. Шляхи передачі при усіх формах чуми.

5. Фактори патогенності збудника чуми.

6. Антигенна будова збудника чуми.

7. Переносники чуми.

8. Стадії патогенезу чуми.

9. Клінічні форми чуми та їх особливості.

10. Особливості патогенезу чуми залежно від місця проникнення збудника.

11. Патогенетичні причини важкого перебігу чуми.

12. Характеристика, термін виникнення та особливості динаміки висипки при чумі.

13. Клінічні прояви порушень з боку нервової системи при чумі.

14. Клінічні прояви ураження органів дихання при легеневій формі чуми.

15. Причини смерті при чумі.

16. Гемограма при чумі.

17. Методи специфічної діагностики чуми.

18. Умови призначення гемокультури при чумі.

19. Етіотропна терапія чуми. Препарати, їх дози, шляхи введення.

20. Патогенетична терапія чуми. Препарати, шляхи введення.

21. Специфічна профілактика чуми.

22. Екстрена профілактика чуми.

23. Правила виписки із стаціонару хворого на легеневу форму.

24. Організаційна тактика лікаря при підозрі на чуму та геморагічні гарячки.

25. Збудники геморагічних гарячок.

26. Джерела інфекції при різних геморагічних гарячках.

27. Шляхи передачі при різних геморагічних гарячках.

28. Спільний патогенез геморагічних гарячок

29. Провідний елемент патогенезу геморагічних гарячок

30. Клінічні прояви жовтої ГГ.

31. Клінічні прояви ГГ Ебола

32. Клінічні прояви ГГ Ласса.

33. Клінічні прояви ГГ Марбург

34. Ускладнення ГГ

35. Причини смерті при ГГ.

36. Гемограма при ГГ.

37. Лабораторна діагностика ГГ.

38. Лікування ГГ.

39. Профілактика ГГ.

40. Поняття про хвороби, що регулюються міжнародними санітарними правилами.

41. Перелічити хвороби, що регулюються міжнародними санітарними правилами.

42. Дії лікаря при поступленні хворого з підозрою на хворобу, що регулюються міжнародними санітарними правилами