19. Право орендного землекористування

Право оренди земельної ділянки

1. Право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

2. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземним громадянам і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об'єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

3. Не підлягають передачі в оренду земельні ділянки, штучно створені у межах прибережної захисної смуги чи смуги відведення, на землях лісогосподарського призначення та природно-заповідного фонду, що перебувають у прибережній захисній смузі водних об'єктів, або на земельних ділянках дна водних об'єктів.

4. Оренда земельної ділянки може бути короткостроковою - не більше 5 років та довгостроковою - не більше 50 років.

5. Право оренди земельної ділянки може відчужуватися, у тому числі продаватися на земельних торгах, а також передаватися у заставу, спадщину, вноситися до статутного фонду власником земельної ділянки - на строк до 50 років, крім випадків, визначених законом.

{ Статтю 93 доповнено частиною згідно із Законом N 509-VI 6. Орендована земельна ділянка або її частина може за згодою орендодавця передаватись орендарем у володіння та користування іншій особі (суборенда).

7. Орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи.

8. Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.

Как и временное землепользование, аренда земли хар-ся временным исп-нием земли, договорным основанием возникновения и возмездности использования зем ресурсов. Однако есть определенные различия: - исп земли на основании аренды имеет более широкий круг субъектов, осущ-х пользование зем участками (зем уч на условиях аренды предост-ся гражд, предпр, учрежд, орг-циям, обществ объед и религиозным орг, совместным предприятиям, междунар объед и орг-циям с участием украинских, иностранных юрид лиц и

20. Право концесійного землекористування

Право концесіонера на земельну ділянку

1. Для здійснення концесійної діяльності концесіонеру надаються в оренду земельні ділянки у порядку, встановленому цим Кодексом.

2. Види господарської діяльності, для яких можуть надаватися земельні ділянки у концесію, визначаються законом.

Концесія земельної ділянки – це сукупність правовідносин, змістом яких є надання вітчизняним або іноземним суб'єктам господарювання - концесіонерам державою або територіальною громадою - концесієдавцем на підставі договору виключного права на земельну ділянку для здійснення концесійної діяльності з метою задоволення суспільних потреб і отримання прибутку на платній та строковій основі за умови взяття концесіонером на себе відповідних зобов'язань з реалізації суспільного інтересу, раціонального використання та охорони землі;

Право концесії земельної ділянки в суб’єктивному розумінні визначається як юридично забезпечена можливість суб’єкта на виключних засадах використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням;Право концесії земельної ділянки в об’єктивному розумінні розглядається як сукупність земельно-правових норм, що регулюють здійснення суб’єктивного права концесійного землекористування, його виникнення, зміну та припинення.

Ознаки:

1) пріоритет публічно-правового регулювання над договірним, оскільки концесія передбачає видання державою (територіальною громадою) спеціального акту (дозволу, розпорядження) про надання концесіонеру виключного права на здійснення певних видів діяльності, або на використання відповідних будівель, споруд, земельних ділянок, використання (здійснення) яких неможливо на підставі звичайного договору;

2) головною метою концесійного землекористування є задоволення суспільних потреб, у той час як отримання прибутку має другорядне значення;

3) об’єктом концесії земельної ділянки є земельні ділянки виключно державної та комунальної власності;

4) концесійне землекористування передбачає надання пільг, компенсацій щодо митних та земельних платежів, а також часткову фінансову участь держави у фінансуванні проекту.