1. Корисність з кардиналістського підходу

Корисність — це задоволення, яке споживач отримує від споживання товарів чи послуг або від будь-якої діяльності. Термін "корисність" ввів англійський вчений Ієремія Бейтам. Є два підходи до пояснення поведінки споживача: кардиналістська, ординалістська. Авторами кількісної (кардин.) є Джевонс, Менгер, Вальрас. Була розроблена у 70-х р. 19 ст. Ця модель поведінки споживача ґрунтується на передумові, що споживач здатний кількісно визначити міру задоволення власних потреб тим чи іншим благом. Оскільки немає одиниці кількісного визначення корисності, то вчені почали викор. одиницю, яку назвали ютиль. Маючи на меті максимізацію корисності споживач оцінює властивості товарів в ютилях і вибирає товари з найбільш. числом ютилів. Функція корисності — це співвідношення між обсягами товарів і послуг, що споживаються, і рівнем корисності (задоволеності від споживання товару), якого досягає споживач. U=f(Qx,Qy, ... Qz) Корисність - поняття суб'єктивне, тому практично не піддається точному кількісному виміру. Бо для різних споживачів один і той самий товар може приносити різний рівень корисності.

Сукупна корисність — це загальне задоволення, яке отримує споживач від спожитих ним тоиарів чи послуг. Сукупна корисність зростає у процесі споживання, але вона зростає все меншими і меншими темпами. Гранична корисність — це приріст корисності від споживання кожної додаткової одиниці товару чи послуги.

2. Попит та нецінові детермінанти

  Попит - це кількість продукту, яку споживачі бажають і здатні придбати по деякій ціні з ряду можливих протягом певного періоду часу.

До нецінових факторів, які визначають попит споживача, належать: смаки і переваги споживачів; кількість споживачів на ринку; грошові доходи споживачів; ціни на інші товари (взаємозамінні і взаємопов'язані); очікування споживачів відносно майбутніх цін і доходів.

В результаті дії нецінових факторів попиту відбуваються зміни в попиті, що означає, що споживачі готові купувати більше або менше даного товару по кожній з можливих попередніх цінах. Дія цих нецінових факторів, зміна в попиті відображається на графіку зміщенням кривої попиту вправо чи вліво. При дії нецінових факторів, які збільшують попит при кожній з можливих початковій ціні, крива попиту переміщається вправо. І навпаки, при дії нецінових факторів в сторону зменшення попиту крива попиту переміщається вліво.

3. Феномент виробничої функції

Виробнича функція визначає максимально можливий випуск продукції, який може виробляти фірма для кожної специфічної комбінації вхідних ресурсів.

Властивості виробничої функції:

1.При збільшенні витрат одного ресурсу, при незмінності інших відбувається збільшення обсягу виробництва продукції, але лише до певної межі.

2.Існує певна взаємозамінність та компліментарність (доповнюваність) факторів виробництва.

3.Зміни використання факторів виробництва менш еластичні в короткостроковому, ніж у довгостроковому періоді.

Короткостроковий період – це період виробництва, протягом якого деякі фактори є незмінними.

Довгостроковий період – це період виробництва, за який виробники можуть змінити всі фактори виробництва продукції.

ВАРІАНТ 8