Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
посібник для студентів.doc
Скачиваний:
3
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
4 Мб
Скачать
☆
    1. Документування господарських операцій

Особовий склад персоналу обліковується відділом кадрів, який фіксує його наявність, зміни у складі працівників та їх причини. Відділ кадрів відкриває особову справу на кожного працівника, веде облік приймання, переміщення та звільнення особового складу, оформляє надання відпусток, присвоєння кваліфікації, змін тарифних ставок і окладів та інші оперативні дані (дні народження, вихід на пенсію, наявність пільгових категорій працівників тощо). Дані в особових справах відображаються на основі наказів (про прийом на роботу, про відпустку, про переведення на іншу посаду, про звільнення тощо) та розпоряджень адміністрації. Накази щодо руху персоналу обов’язково доводяться до відома працівників бухгалтерії, які ведуть облік розрахунків з оплати праці.

При прийомі на роботу на кожного працівника відкривається трудова книжка та особова картка.

Наказом Держкомстату України від 05.12.2008 року №489 затверджені типові форми первинної облікової документації підприємств, які вводяться в дію з 1.0.12009 р., а саме:

  • № П-1 «Наказ (розпорядження про прийняття на роботу»;

  • № П-2 «Особова картка працівника»;

  • № П-3 «Наказ (розпорядження про надання відпустки»;

  • № П-4 «Наказ (розпорядження про припинення трудового договору (контракту);

  • № П-5 «Табель обліку використання робочого часу»;

  • № П-6 «Розрахунково-платіжна відомість працівника»;

  • № П-7 «Розрахунково-платіжна відомість (зведена)».

При прийомі на роботу працівникові надається табельний номер, а в трудовій книжці (що знаходиться у відділі кадрів) робиться позначка про його зарахування на підставі наказу керівника підприємства.

Облік використання робочого часу ведеться у табелі.

Табельний облік ведеться такими способами:

  • жетонний – з використанням жетонів (на яких проставлені табельні номери). На підприємстві їх кількість дорівнює кількості облікового складу працюючих. При явці на роботу жетони навішуються на спеціальну дошку з табельними номерами або кидаються у ящик, після чого табельник дані про явку записує у табель використання робочого часу;

  • картковий – з використанням контрольних годинників, що автоматично позначають час явки кожного працівника в його картці;

  • за перепустковою системою – за якої працівники при явці на роботу здають свої перепустки контролеру, а по закінченні роботи отримують їх;

  • за рапортно-відомістною системою – з використанням рапортів, табельних відомостей, отриманих від майстрів, бригадирів та інших відповідальних осіб.

Завданням табельного обліку є:

  1. контроль за явкою на роботу і запізненням з роботи;

  2. виявлення причин запізнень і неявки на роботу;

  3. одержання даних про фактично відпрацьований працівниками час, склад робочого часу;

  4. складання звітності про наявність працюючих та їх рух, про стан трудової дисципліни.

До табеля заносяться прізвища всіх працюючих. Ведеться табель окремо по кожному цеху і відділу табельником або бригадиром, майстрами або бригадирами тощо. У табелі позначається кількість відпрацьованих годин кожним працівником, неявки на роботу. Облік неявок на роботу здійснюється на основі відповідних документів (довідок медичних установ, довідок шкіл та навчальних закладів, довідок про участь у судових засіданнях, наказів про відрядження). Наприкінці місяця дані табелів підсумовуються по кожному працівнику, а також по цехах і відділах і передаються до бухгалтерії.

Організовувати табельний облік за окремими категоріями працюючих (робітники, керівники, спеціалісти), за місцями роботи (цехи, дільниці, бригади, зміни), виконуваними функціями (черговий слюсар, наладчик, електрик), за виготовленням замовлень, робіт чи послуг. Ці дані потрібні для складання бухгалтерських проводок і віднесення заробітної плати за призначенням на ті чи інші види продукції, статті витрат.

Відрядна система оплати праці вимагає обов’язкового підтвердження обсягу виконаної роботи одним або декількома робітниками методом відображення даних у первинних документах.

Найбільшого поширення набули уніфіковані документи на виробіток, одним з яких є наряд. Його найчастіше використовують підприємства з індивідуальним або дрібносерійним виробництвом, коли робітники виготовляють одиничні вироби або зайняті на ремонтних робота.

Наряди можуть бути індивідуальні або бригадні.

У тих випадках, коли наряд виписано на бригаду, на його зворотному боці ведеться табель відпрацьованого кожним робітником бригади часу. Наряди, за якими робота протягом даного місяця не закінчена, необхідно обов’язково закривати, що означає відмітку про фактично виконані роботи. На завершальну частину роботи виписується новий наряд у наступному місяці.

Недоліком нарядів є те, що в них неможливо здійснити контроль за рухом деталей у процесі їх технологічної обробки. Це призводить до приписок обсягу робіт, до укриття бракованої продукції. З метою усунення подібних фактів доцільно складати в розрізі цехів і дільниць баланси руху деталей, у яких показувати залишок деталей на початок місяця, надходження за місяць та залишок на кінець місяця. Кількість готових деталей визначається балансовим методом: залишок на початок місяця + надходження за місяць – залишок на кінець = кількість готових деталей.

У серійних і масових виробництвах виробіток кожного робітника і зарплата фіксуються у змінних рапортах, які ведуться в розрізі бригад або дільниць.

На багатьох підприємствах машинобудування та металообробки в розкрійно-заготівельних, механічних та складальних цехах замість рапортів про виробіток або у сполученні з ними впроваджена система маршрутних листів (карт), які відкриваються на кожну деталь або вузол окремо. Такі карти виписує виробничий відділ на підставі технологічних карт.

Суть маршрутної карти полягає в тому, що в маршрутному листі вказуються всі операції за технологічною документацією, які виконуються на дільниці чи в цеху до подачі в інший.

На оплату робіт по виправленню браку продукції виписується окремий наряд з відміткою “Виправлення браку”.

Оплата працівникам часу, протягом якого вони не працювали здійснюється за даними довідок-розрахунків та інших додаткових документів (наказ директора підприємства, лікарняних листків тощо).

Для обліку робочого часу працівників, зарплата яких залежить від виручки, можна застосовувати форму П-5 "Табель обліку використання робочого часу".

Зрозуміло, щоб обчислити суму зарплати працівника від виручки, треба знати суму виторгуваної ним виручки за період (час) його роботи. Тут варто розробити зведену відомість, за якою дані про таку виручку потраплятимуть до бухгалтерії. У цій же відомості можна передбачити графи, в яких бухгалтерія проводитиме розрахунок розміру зарплати від виручки. А заповнювати її можна на підставі таких документів:

  • рахунок-фактура;

  • товарний чек;

  • чеки реєстраторів розрахункових операцій або квитанції розрахункових книжок;

  • інші документи (акт про здачу виручки продавцем-касиром до каси підприємства або прибутковий касовий ордер, що підтверджує внесення виручки до центральної каси підприємства; акт про здачу виручки одним касиром іншому, в якому зазначається сума виручки на початок і кінець відповідного періоду; виписка банку).

У всіх цих паперах має стояти код працівника (наприклад, його номер з особової картки, ідентифікаційний номер) або його прізвище та ініціали.