Література.

1. Лаврентьева Г.П. Культура общения дошкольников. – К.: Рад. школа, 1988.

2. Островська Л.Ф. Виховання культури поведінки дошкільників. – К., 1975.

3. Петерина С.В. Воспитание культуры поведения у детей дошкольного возраста. –М. : Просвещение, 1986.

4. Суржанська В.А. Виховуємо культуру поведінки .- Х. Вид. група „Основа”, 2007.

- 128 с.

5. Формановская Н. Серия статей о культуре общения //Дошкольное воспитание, 1990, № 1-10.

Культура поведінки — це сукупність сформованих соціально значущих якостей особистості, щоденних вчинків у суспільстві, які грунтуються на нормах моралі та особистісної культури.

Культура поведінки є складовою морального виховання. Підходи до виховання культури поведінки не повинні зводитися тільки до формування певної сукупності знань, умінь та навичок. Сьогодні дорослим слід усвідомити, що, виховуючи в дитині культуру поведінки, необхідно стати більш демократичними, позбутися надмірної ускладненості у стосунках із дитиною. Слід також пам'ятати, що культура поведінки не зводиться тільки до зовнішніх проявів. В її основі повинні бути любов до оточуючих, інтелігентність, загальнолюдські морально-етичні принципи.

Які складові культури поведінки слід формувати у дитини раннього та дошкільного віку? Зміст культури поведінки дошкільників становлять:

- Культурно-гігієнічні навички

Культурно-гігієнічні навички — це дії, пов'язані з дотриманням чисто­ти й порядку. Їх умовно можна поділити на чотири різновиди:

● навички особистої гігієни;

● навички культури їжі;

● дбайливе ставлення до власних речей;

● підтримання порядку та чистоти в навколишньому середовищі. Охайність, дотримання у чистоті обличчя, рук, тіла, зачіски, одягу, взуття — усе це є складовими культури поведінки. Діти мають усвідомити, що в дотриманні правил гігієни проявляється повага до оточуючих.

- Культура діяльності

Культура діяльності — сукупність сформованих соціально значущих якостей особистості, які визначають спосіб її буття у світі, здатність змінюнати дійсність.

Культура діяльності проявляється у дитини під час занять, ігор, виконання трудових доручень. Формування культури діяльності дитини передбачає виховування в дитини уміння підтримувати у порядку місце, де вона займається, грає чи працює; звички доводити до кінця розпочату справу, дбайливо ставитися до іграшок, книг та речей. Також дошкільники повин­ні уміти організовувати своє робоче місце, добирати необхідний матеріал, іграшки відповідно до задуму гри тощо. З віком дошкільнята навчаться чергувати діяльність з відпочинком, швидко та організовано виконувати гігієнічні процедури, що стане основою для формування павичок ефектив­ної організації праці.

- Культура спілкування

Культура спілкування — знання, навички й уміння будувати свої взає­мини з іншими людьми відповідно до гуманістичних норм, вироблених суспільством.

Культура спілкування передбачає виконання дитиною норм та прав спілкування з дорослими та однолітками. У їх основі — повага та добро­зичливість, використання відповідного словникового запасу і форм звертання, ввічлива поведінка у суспільних місцях та побуті. Окрім того, куль­тура спілкування передбачає уміння не тільки діяти, як це прийнято, але й утримуватися недоречних за певних обставин дій, слів, жестів. Дитину вчать помічати стан інших людей й відповідно поводитись, керуючись почуттям поваги до оточуючих. Саме поважне ставлення у поєднанні з простотою, природністю у мовленні й прояві почуттів характеризує таку якість дитини, як уміння спілкуватися.

Культура спілкування також передбачає й культуру мовлення. Вона характеризується наявністю у дошкільника достатнього запасу слів, уміння говорити лаконічно, зберігаючи спокійний тон, правильно будуючи фра­зи, ввічливо звертаючись до співрозмовника. Не менш важливо навчити дитину слухати співрозмовника, дивитися в очі.

Дитина має усвідомлювати, що дотримання правил по­ведінки є необхідною умовою її визнання у товаристві до­рослих і однолітків, власного самоствердження (бути гар­ною, охайною, здоровою). Потяг дітей до краси і гармонії необхідно використовувати для формування єдності їх зов­нішньої і внутрішньої культури.

Народна мудрість говорить: «Виховуй дитину, доки вона лежить поперек лави”. Пре­натальні педагоги вказують, що вихованням майбутньої особистості треба займатися ще задовго до народження немовляти, починаючи насамперед із самого себе. З народженням дитини починається як загальне виховання малюка, так і виховання культури поведінки майбутньої особистості. Не слід вважати дитину надто малою для початку цієї справи,

Як вказувала відомий італійський педагог Марія Монтессорі, у дитини «...дисципліна і порядок закладені природою з самого народження. Сен­зитивна фаза порядку триває приблизно до 3-4 років». Саме цей період доцільно використовувати для формування навичок культури поведінки малюків.

Так, з народження у дитини формують емоційно-ціннісне ставлення до краси, зовнішнього вигляду, а також охайність, бажання спілкуватися з дорослим та дітьми, відповідати вимогам дорослого й отримувати його схвалення.

На другому році життя формуються практичні навички догляду за своїм зовнішнім виглядом; малюків вчать підтримувати порядок у оточую­чому середовищі; формують уміння спілкуватися як з дорослими, так і з ін­шими дітьми.

На третьому році життя дітей починають привчати до самостійного підтримання порядку в ігровому куточку; продовжують вчити спілкуватися з дорослими.

На четвертому році життя формують навички охайного поводження за столом, підтримання гарного зоинішнього вигляду тощо. Поступово, у практичній діяльності, діти опановують навички культури діяльності та спілкування.

У старшому дошкільному віці продовжується удосконалення набутих навичок.