- •Тема 5 соціально - трудові відносини як система
- •1. Характеристика соціально-трудових відносин
- •2. Форми соціально-трудових відносин
- •3. Типи соціально-трудових відносин
- •4. Основні принципи формування соціально-трудових відносин
- •5. Напрямки формування нової системи соціально - трудових відносин
- •Тема 6 соціальне партнерство
- •1. Поняття соціального партнерства у ринкових умовах
- •2. Суб'єкти соціального партнерства
- •3. Трудовий конфлікт: сутність, типи, причини виникнення і його врегулювання
3. Трудовий конфлікт: сутність, типи, причини виникнення і його врегулювання
Конфлікт є крайнім вираженням протиріч у соціально-трудових відносинах. Найбільш яскравими формами трудових конфліктів є трудові суперечки, страйки, масові звільнення.
Протиріччя в соціально-трудових відносинах об'єктивно неминучі й за певних умов необхідні для розвитку економічних систем. У цьому змісті конфлікти можуть бути корисні, тому що вони найбільше явно виражають інтереси протиборчих сторін. Однак затяжні конфлікти призводять до значних втрат для підприємства, його співробітників й економіки країни в цілому. Цим визначається необхідність методів раціонального управління конфліктними ситуаціями.
Трудовий конфлікт – це протиріччя організаційно-трудових відносин, яке приймає характер прямих соціальних відхилень між індивідами й групою працівників. Не всі організаційно-трудові протиріччя створюють конфліктну ситуацію. Вона виникають, якщо:
протиріччя відображають взаємозаключені позиції суб'єктів;
ступінь протиріч досить висока;
протиріччя доступні для розуміння, тобто індивіди й групи усвідомлюють ці протиріччями, навпаки коли вони незрозумілі;
протиріччя виникають миттєво, зненацька або досить довгостроково накопичуються, перш ніж з'являться якісь соціальні зіткнення.
За характером й ступенем прояву ознак можна розрізняти відкритий і закритий типи трудового конфлікту.
Закритий конфлікт найчастіше буває несприятливим. Він характеризується більш соціальним дискомфортом, деструктивним впливом на організацію й організаційно-трудові відносини, можливість його врегулювання дуже мала.
Трудовий конфлікт, як правило, має негативні наслідки:
посилення настрою ворожості і т.п.;
згортання ділових контактів і т.п.;
падіння мотивації до праці і т.п.;
погіршення взаєморозуміння і т.п.;
навмисний опір бажанням інших, поводитися “навпаки”;
установка на руйнуванні певних загальних зв'язків;
руйнування позитивної соціальної ідентифікації;
фактичні втрати робочого часу;
не дозвіл, а “заплутування” яких-небудь проблем.
Позитивні функції трудового конфлікту:
інформаційна;
соціалізація (отриманий соціальний досвід, знання);
нормалізація морального стану;
інноваційна.
Визнання позитивних функцій трудового конфлікту не означає, що конфлікт можна й потрібно цілеспрямовано створювати.
Причини трудових конфліктів, виходячи з типів протиріч, що лежать у їхній основі:
1. Проблеми розподільних відносин.
2. Складності функціональної взаємодії.
3. Рольові протиріччя.
4. Сугубо ділові розбіжності.
5. Розділ провини, відповідальності.
6. Лідерство.
7. Ненормальні умови праці.
8. Несумісність.
9. Напіввіковий склад організації.
10. Соціальні розходження.
Врегулювання трудового конфлікту – це процес або цілеспрямована діяльність, яка направлена на причини і наслідки. Врегулювання трудового конфлікту може бути організованим або довільним, стихійним.
Фактори, які спричиняються складність трудового конфлікту:
1. Масштаб конфлікту.
2. Тривалість конфліктної ситуації.
3. Новизна або стандартність конфлікту.
4. Об'єктивні або суб'єктивні причини конфлікту.
5. Суб'єктивні характеристики конфліктуючих сторін.
Форми врегулювання трудового конфлікту:
1. Реорганізація.
2. Інформування.
3. Трансформація.
4. Відволікання.
5. Дистанціонування.
6. Ігнорування.
7. Придушення.
8. Комфортна перевага.
Врегулювання трудового конфлікту багато в чому визначає особливості поводження індивідів і груп у певних умовах. Зворотна увага на деякі негативні поведінкові явища в конфлікті:
драматизація конфлікту - перебільшення конфліктними сторонами значимості своїх домагань, наслідок їх не реалізації;
установка на конфлікт як самоціль - перетворення конфлікту в гру, зведення своєї позиції в принцип, відношення до компромісу, як до втрати гідності;
експлуатація конфлікту, тобто зацікавленість у ньому як умов досягнення будь - яких цілей; властиво багатьом суб'єктам “погроза ворожнечі” як спосіб самоствердження заняття якоїсь позиції;
персоналізація конфлікту - додання об'єктивності проблемі особистого характеру й значення.
